Театр "На Павленках": 70 років служби мистецтву
Не дивлячись на війну, мистецька діяльність в Україні продовжує жити. Полтава – не виключення. 26 жовтня 2024 року народний самодіяльний Театр «На Павленках» відсвяткував свій 70-річний ювілей. З нагоди цієї важливої дати на сцені були представлені уривки крайніх вистав. А саме: «Наталка Полтавка», «Ніч на полонині», «Як повернути чоловіка», «Замок Броуді», «Принцеса на горошині» і «Світова річ».
Репертуар театру включає твори української та зарубіжної класики, а також сучасну драматургію. Особливістю постановок є їх соціальна глибина: вистави розкривають важливі проблеми суспільства, закликаючи глядачів замислитися про свободу, її цінність та важливість.
Наприклад «Замок Броуді» розкриває тему домашнього насилля, яка, на жаль, актуальна і по сьогоднішній день. За сюжетом багатий чоловік Містер Броуді вважає, що має право розпоряджатися життями своїх дітей, як йому заманеться. На його думку, вони не мають права на особисте життя, і зобов’язані повністю підкорятись його бажанням. Вистава показує, що подібні принципи ні до чого хорошого не приводять, адже фінал історії дуже трагічний.
Вистава «Світова Річ» показує цінність справжнього кохання, та необхідність руйнувати стереотипи заради нього. Пори всі перешкоди, головна героїня обирає йти за покликом серця, жертвуючи статусом та достатком.
Театр завжди дотримується свого девізу: нести ідеали добра, краси та справедливості. Виховна функція залишається невід’ємною частиною його діяльності.
Історія театру почалася у 1954 році з палацу культури Полтавського Турбомеханічного Заводу, неподалік від Павленківського парку. Звідти і назва - «На Павленках». Зараз театр базується в Центрі Культури Та Дозвілля, зберігаючи свій дух.
У 1959 році театр «На Павленках» отримав високе звання - «Народний самодіяльний театр», увійшовши до десятки найкращих в Україні. Це почесне звання підтверджується кожні три роки, демонструючи стабільно високий рівень виконання та творчої роботи.
З 1980 року режисером театру є Галина Миколаївна Чернявська, яка вже понад 40 років невтомно керує трупою. Її багаторічна праця стала символом самовідданості, адже вона не тільки режисує вистави, але й займається виготовленням костюмів. Складні фінансові умови змушують її знаходити матеріали для костюмів у секонд-хендах або виготовляти їх власноруч, оскільки шиття в ательє стало надто дорогим.
Серед акторів театру є школярі, студенти, дорослі люди, і навіть люди похилого віку. Це не лише аматори, але й професійні виконавці, які вкладають у вистави свої сили та душу, доводячи, що мистецтво — це не просто захоплення, а справжнє покликання. Це підтверджує і той факт, що на сцені регулярно відбувається не менше однієї прем'єри на рік.
Варто зазначити, що актори не отримують гроші за свою роботу, працюють виключно через любов до мистецтва. Туму театр і живе так довго. За час існування він показав понад 80 вистав, і зупинятись не планує. За наявності щирого бажання працювати над своїм захопленням, дійсно можна створити щось велике, навіть маючи проблеми з фінансами. Гроші, звісно, дуже багато чого вирішують, але не все. Особливо у творчій сфері.
З початком повномасштабної війни театр допомагає ЗСУ та переселенцям, спрямовуючи зароблені з вистав гроші на їх потреби.
70-річна історія театру «На Павленках» — це свідчення стійкості, таланту та величезної любові до мистецтва, що об’єднує глядачів та акторів різних поколінь, надихаючи на добрі вчинки і роздуми про цінності людського життя.
Захар Варавкін
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь