Національний фестиваль гончарства в Опішному: як це було 2018-го. ФОТО, ВІДЕО

02 липня 2018, 18:20 0

Фото Ольги Матвієнко

На Полтавщині віддзвенів, відшумів Національний фестиваль гончарства. 30 червня на дійство в селище Опішне, столицю українського гончарства, звідусіль з’їхались гості, адже тут відбуваються одразу кілька фестивалів: гончарства, ковальства та боді-арту з використанням кераміки. Також на чудовій доглянутій території проводять фольклорні конкурси та змагання, приміром на найдовшу дівочу косу, майстер-класи з гончарювання та мальовки. Загалом все це відбувається у рамках Тижня національного гончарного здвиження в Опішному Здвиг-2018».

Фестивальна територія поділена на кілька зон: гостей одразу зустрічають артисти, далі – зона майстер-класів, де маститі гончарі вчать всіх охочих приручати глину. На гончарних кругах народжуються горнятка, вази, мисочки. Від дітей немає відбою, а старші знімають процес на фото й відео. За 10 гривень виріб можна забрати (це компенсація за матеріали), самі ж майстер-класи безкоштовні.

Поки одні виготовляють глиняний посуд, інші в цей час співають, приглядаються до різного краму, що продається на фестивалі, купують сувеніри та декоративно-ужиткові речі.

У гончарних рядах яких тільки керамічних виробів немає: із чорної глини, білої, обробленої молоком, помаранчевої, обробленої бджолиним воском тощо. Є традиційна опішнянська кераміка – глазурована і без глазурі.

Серед гончарів виділяються роботи родини Шкурпелів – посуду та декоративних виробів багато, вони різні, біля ятки юрмиться люд.

Олександр Шкурпела – перший у династії гончар. Разом із ним гончарює і старший із п’яти синів Анатолій. На фестивалі обоє не встигають розповідати покупцям про куманці, миски, глечики, чашки – люди з різних куточків хочуть придбати вироби майстрів.

– Ось цю хлібницю мені, – просить жінка.

Молодий гончар показує виріб із кришкою, вихваляє переваги хлібниці:

– Сюди і вареники можна покласти, і хліб. Бачите, тонка ніжка, на столі хлібниця займає мало місця, – каже Анатолій Шкурпела.

Олександр Шкурпела розповів, що гончарювання – його хліб, робота і хобі водночас. Це те, що годує родину.

– Хоча і город саджати треба, і господарство тримати, без цього не прожити, – каже опішнянський гончар.

Свій крам збуває через Інтернет, на різних фестивалях. Та найбільше, звісно, місцеві чекають фесту в Опішному – це ніби жнива для майстрів.

Анатолій Шкурпела. Фото Ніни Король

Олександр та Анатолій Шкурпела. ФОТО Ніни Король

До слова, серед гончарів влаштували конкурс, під час якого ліпили з глини із зав’язаними очима. Це було видовищно.

Вже другий рік вхід на територію фесту платний, однак це не відлякало відвідувачів, та й ціни помірні: 40 грн коштує квиток для дорослих, 25 – пенсіонерів та студентів, 15 – для школярів, 10-школярів-напівсиріт, безкоштовно для дошкільнят.

«Із глини і пісень ліпили Україну»

Фестиваль гончарства – національна мистецька акція відродження гончарних традицій, пошанування гончарської професії й творчого доробку українських мистців глини; форма єднання мистців, учених і виробничників, зайнятих у сфері творення гончарної культури України

Олесь Пошивайло, засновник та директор музею гончарства, зауважив, що саме вдень гончарі ліпили і вчили любити Україну.

– Поет і вчений Максим Стріха сказав колись про гончарів: «Із глини і пісень ліпили Україну», – процитував Олесь Миколайович.

Гості з Черкас приїхали в Опішне заради свята та атмосфери, поділились враженнями.

– Минулого року я закінчила при музеї академію. Вона проводиться щорічно, триває приблизно 21 день. Подаєш заявку, відбір відбувається,якщо тебе взяли – приїздиш і навчаєшся, – розповідає Світлана Романча.

Минулоріч пані Світлана з чоловіком побували на фестивалі гончарства уперше.

– Приїхала по емоції, побачити тих, з ким навчалась, тут шикарна атмосфера, – ділиться Світлана Романча.

– Молодці, я вражений, такі фестивалі треба проводити, вони мусять жити, – говорить Юрій Романча. – Сюди вклали душу і ми бачимо це, традиції треба підтримувати, відроджувати, дякуємо організаторам за чудове свято.

Поки одні працюють, виступають, у зонах відпочинку розливюється різні аромати,парують страви. Задля зручності відпочивальників працювали ятки з напоями та різними стравами: тут були і галушки, і плов, й овочі на грилі, ковбаски та салати. Ціни, щоправда, трохи кусались. Великою була черга до полтавських галушок – так всім припали до смаку.

Оскільки спека стояла неймовірна в суботу, то виторг тим, хто продавав холодні напої, гості теж зробили, лимонади та коктейлі йшли на ура – 30-40 гривень за 0, 5 літра.

Ковалі виготовляли вуличні ліхтарі

«ВакулаФест-ХХІ» – змагання ковалів. Цьогоріч кувати і гартувати металеву красу приїхали 7 ковалів та одна ковалівна.

Працювали всі над вуличними ліхтарями, кожен втілював власну ідею майже тиждень, а в суботу показали роботи.

Максим Солодков із Полтави зобразив ліхтар стрімким, його робота створена без зварювання, а от деякі деяких ліхтарів все ж зварювали.

– Вночі був дощ, тож ліхтар вкрився іржею, а вчора він аж блищав, – ділиться Максим.

Максим розповів, що цей фестиваль дає можливість творити, причому те, що хочеш ти, а не клієнти.

– Нам надають все: матеріали, житло, їжу, тобто нам лишається лише спілкуватись з іншими ковалями і творити, – розповів коваль.

Роботи ковалів залишаються в Опішному. Коли сутеніло, кожен ліхтар показав, які він сяє і освітлює шлях – гості могли це побачити.

Нині приїздили ковалі з Києва, Львова та Полтави. Першу премію цьогоріч виборов Володимир Белецький, він уперше побував на фестивалі, його робота «Єдність» – прути з банками привертала увагу багатьох своєю оригінальністю.

– Я без освіти, вчився в ковалів, працював на ливарному заводі, побачив особливості металу, мені здалось, що з нього, як і з глини, можна творити, от вже 10 років як я коваль, – говорить Володимир.

А от Гран-прі конкурсу завоювала робота Леоніда Довгошей із Київщини, вона символізувала дружбу дракона та квітки.

Раніше Леонід займав також призові місця в Опішному, нині його ліхтар журі оцінило як найкращий.

Роботу єдиної ковалівни Ніки Музичко (Львів) теж відзначили спеціальною нагородою.

Загалом ковалі поділились, що ніде в Україні не бачили такого привітного і гарного прийому, як в Опішні, тому сюди їм хочеться їхати знову.

До слова, хо був зранку, то міг спробувати кувати: ковалі теж давали майстер-класи.

Завершив фестивальний день концерт Ірини Федишин, на нього приїхали ще більше людей, ніж були вдень. Вони розмістились просто неба на галявині, лавицях та сіні (тюки сіна спеціально були привезені до свята, на них вдень перепочивали та фотографувались).

Артистка заспівала улюблених пісень, аудиторія підспівувала й танцювала під зорями.

– Насправді неймовірний сьогодні день, дуже вразила атмосфера на фестивалі, чудова природа, річка, зелень, люди у вишиванках, відчувається дух українства, патріотизму, – поділилась Ірина Федишин.

Після концерту співачка побувала в музеї, була вражена духом, атмосферою гончарної столиці та її закладами, неоціненним духовним багатством.

До слова, фінансову підтримку фесту надали народний депутат Юрій Бублик та голова Полтавської обласної ради Олександр Біленький, перший допомагав в організації концерту Ірини Федишин (гонорар співачки за концерт – 125 тисяч), другий долучився до фестивалю боді-арту.