Хто літає, плаває і стрибає у Полтавському дендропарку. ФОТОРЕПОРТАЖ

1. >
2. Фото >
3. Хто літає, плаває і стрибає у Полтавському дендропарку. ФОТОРЕПОРТАЖ

Лиска. Фото Ольги Матвієнко

У Полтаві погода все більше нагадує весняну. Місто оживає після затяжної зими. Неабияке пожвавлення й у міських парках: із землі крізь торішнє листя пробивається молода трава, вже на повну розпустилися весняні первоцвіти.

У Полтавському дендропарку галявини між дерев щільним килимом вкрив ряст. Між ним острівками поросла анемона жовтецева. Де-не-де трапляються проліски. А ось, нижче, біля ставків, на більш відкритих ділянках пишними букетами квітнуть фіалки.
Між квітами снують джмелі, важко перелітаючи між суцвіттями. Трапляються і метелики: цитринці та сонцевики.

Але чи не найбільше, здається, радіють весні пташки. Вони влаштовують між деревами перегони, перегукуються між собою, сидячи на гілках, збирають гілочки, мох і траву, облаштовуючи гнізда. Не обходиться без сварок: ось, наприклад, сорока відганяє сойку, бо ті нерідко навідуються в чужі гнізда й крадуть яйця.

При вході у дендропарк ми зустріли мухоловку білошию – чорно-білу птаху розміром із синицю. Аж раптом зовсім поряд почувся голос зяблика. Сіра з рудувато-червоним пташка сіла на старий пень, проте близько не підпустила і втекла в чагарник.

А от із припутнем пощастило більше. До цього птаха вдалося підкрастися на 3-4 метри, поки він із цікавістю спостерігав з гілки. Формою припутень схожий на звичайного голуба, що й не дивно, адже вони належать до родини голубових. Але за розміром значно більший – до 40 сантиметрів. Та й у місті їх не зустрінеш, тільки у лісі.

Отак роззираючись ми дійшли до ставків. Цікаво, що більшість відвідувачів парку надають перевагу відпочинку біля ставка з лебедями. Цих красивих птахів разом із екзотичними для наших місць качками-мандаринками днями випустили на плесо після зимівлі.

Якщо пройти далі, до другого та третього ставків, можна поспостерігати за ще одними з водоплавних – лисками. Невеликий птах має сіре тіло, трохи темнішу шию та голову, а відмінна ознака лисок – білі дзьоб та лоб. Птахи дещо лякливі, але якщо тихо підійти до берега і сісти, то вони можуть підпливти доволі близько.

У водоплавних птахів у ставках цікаві сусіди – черепахи. Вони по кілька штук вилазять з води на колоди, витягують шиї, лапи і хвости й годинами так можуть сидіти, вигріваючись на сонці. Підійти до них близько важко, адже найменший шум – і вони миттєво стрибають у водойму.

Повертаючись до виходу ми перестріли пару білок, які були, щоправда так зайняті, що спускатися для фотосесії не захотіли. Зараз у них не такі пишні, як восени чи взимку хвости, але проворності вони не втрачають.

На першому ставку мирно плавають пари лебедів. Переважно мирно, бо один із білих чомусь незлюбив чорного й час від часу його відганяє, грізно розпушуючи крила. Іноді горді птахи виходять на берег, щоб пощипати трави.

Спочатку ми не побачили на воді мандаринок. Аж потім з’ясували, що у качок в той час була тиха година. Вони поставали на колоді біля лебединої хатки й спочивали у компанії черепахи. Намагаючись підкрастися до цих пістрявих пташок, ми їх сполохали. І вони так і не забажали випливти з-за гілок, де лякливо ховалися.

Але і без мандаринок у парку вистачає, на що і на кого подивитися. Головне під час весняних прогулянок не забувати про менш корисних за джмелів комах. Як тільки пригріло сонечко, на полювання повиповзали кліщі, а вони, як відомо, є збудниками небезпечних для людини хвороб. Тож не варто забувати про репеленти.

Автор: Ольга Матвієнко