8 фактів про «Гадяцьке сафарі»: як це було

21 травня 2022, 10:00   0

Що відбувалось на кордоні Полтавщини та Сумщини, куди у перші дні війни намагались зайти російські орки. Людський спротив рашистам, що ліг в основу «Гадяцького сафарі» обговорили вчора на решетилівському радіо у програмі «Вінілосховище» Олександр Біленький, голова Полтавської обласної ради та Микола Шаблій, голова територіальної громади Великих Будищ. З цієї дуже ґрунтовної розмови, яку дуже радимо прослухати ми законспектували основні факти.

Олександр Біленький, голова Полтавської обласної ради та Микола Шаблій, голова територіальної громади Великих Будищ у ефірі RE LIFE FM обговорюють "Гадяцьке сафарі"

Що таке Великобудищанська громада, куди зайшли рашисти?
Великобудищанська громада знаходиться на півночі Полтавської області (колись це був Гадяцький, нині укрупнений – Миргородський район). Населення громади – маже 11 тисяч чоловік, у складі громади – 20 сіл. Всього у Гадяцькому районі разом з Великобудищанською, 6 громад. До Тростянця – 50 км, до Лебедина – 25 км.
Голова громади: Микола Шаблій – генерал-майор Прикордонних військ у запасі.

Всього у Гадяцькому районі разом з Великобудищанською, 6 громад. До Тростянця – 50 км, до Лебедина – 25 км

Факт 1. Російська нога ходила Полтавщиною тиждень
Рашисти на Полтавщині ступали тільки на територію Великобудищанської громади, були тут з 26 лютого по 3 березня.
– Паніки у громаді – не було. Люди були настроєні рішуче. Всі старости на своїх місцях були. Прапори України, прикордонної служби продовжували бути на своїх місцях. І весь цей час люди як могли творили супротив. Це і підірвані танки 3 одиниці, і заправка. Не скажу що ми великі герої, але серед місцевих є люди, які вчинили подвиг і ми подали документи, щоб деяких жителів Великобудищанської громади заохотити державними нагородами, – розповів у ефірі «Вінілосховища» Микола Шаблій.

Факт 2. Заблукали чи ні?

На Полтавщину рашисти зайшли з Сумщини.
– Моє бачення як військового, що вони мабуть заблудились. Якби вони ішли на Полтаву, то вони б ішли на Зіньків по прямій від Охтирки ж пряма дорога. А вони пішли якось кругом. Дорожні знаки всі познімали, то вони не орієнтувались. У мене як у військової людини було відчуття, що не повинні вони були сюди іти, це не основний напрямок. Але зайшли, з двох боків. Між селами стояли з одного боку до 200 одиниць техніки, з іншого – 155 одиниць техніки, були і невеликі групи по 20 одиниць техніки, розвід дозори.

Факт 3. Комунікація та співпраця
– 24 лютого нас зібрав у Миргороді голова районної адміністрації, ми зійшлись на тому, що треба взаємодія, щоб служби працювали і ніякої паніки. Основна задача командирів у армії, і у цивільному житті керівника громади чи підприємства – збереження життя людей. Ми співпрацювали в основному з Миргородською районною військово-цивільною адміністрацією, з полтавським управлінням СБУ дуже добре відпрацювали, наші офіцери у громаді нікуди не ділись, поліція була з нами. Ми були у тісній взаємодії з Лебединською громадою на Сумщині, вони від нас 25 км. Комунікували з силовиками і мером Лебедина. Лебедин не був окупований – не вийшло у них, бо там були тероборона і ЗСУ, – Микола Шаблій.


Факт 4. Згуртована Гадяччина
Налагодити харчування, розмістити загони тероборони, які підходили з інших областей та силовиків – і це все під канонаду з Охтирки – так, все вдалося.
– Усі громади бувшого Гадяцького району згуртувались, ніхто у стороні не залишився, помагали хто чим міг усі, не було поділу на твоє-моє, – Микола Шаблій

Факт 5. «Поклич хто у селі старший»
Під дулами рашистських автоматів голові громади стояти довелось.
– У нас під селом ночувала група військових і було 8 одиниць техніки. Місцеві патріоти познімали з неї озброєння і боєприпаси. Наступного дня росіяни впіймали місцевого і наказали йому подзвонити «старшому у селі». Я доповів про ситуацію голові військової цивільної адміністрації, у службу безпеки: що іду, бо будуть шукати по селу. Приїхав. Спитав що вони тут роблять, чого людей лякають. Вони мені розповіли звідки родом. Одурені строковики, років по 18-19, очі по 5 копійок. Направили автомат, я кажу: прийміть, я ж без нічого до вас приїхав. І офіцер стояв, опустивши голову, він розумів, що не їх ця війна. За зброю так і не питали. Не знаю, що на них вплинуло, але наступного дня вони поїхали.

Факт 6. По лісах Гадяччини краще не гуляти
Сапери відпрацювали після росіян дуже плідно: знешкодили близько 40 вибухонебезпечинх предметів. Але ліси на Гадяччині великі. І там, де стояли орки – під лісом між 2 селами, крайній вибухонебезпечний предмет, снаряд реактивної системи залпового вогню, знайшли минулого тижня. Недавно підірвалась сигнальна міна – спрацювала, коли обробляли поле. Тож знахідки, цілком імовірно, будуть продовжуватись.

Факт 7. То скільки танків віджали?
Є легенда про те, що жителі громади віджали 10 і більше танків та броньованих машин. Микола Шаблій підтверджує, що було підірвано 3 танки, 1 САУ і БМП – 5 одиниць всього. Решту, 15 кинутих одиниць техніки, передали ЗСУ: від МТ-ЛБ і закінчуючи ТОР.

Факт 8. Жертви серед населення.
– 28 лютого від рук рашистів загинув 1 житель громади: Дібров Валерій 1988 року народження. Також були поранення у хлопців. Багатьох доводилось стримувати гарячих, люди рвались у бій, – сказав Микола Шаблій.

Кінець: А от деталей про «сафарі» на рашистів не буде. Нехай це буде полтавським героїчним літописом, який кожен переказуватиме так, як йому велить українське серце.

Автор: Тетяна Цирульник

Ситуація 21 травня 2022, 10:00

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь
Вибір редакції