Вона – пообіцяла: звалище ртутних ламп на Полтавщині ліквідують за 2 тижні

29 березня 2018, 08:00   0
Ольга Дяченко, начальник Полтавської дирекції залізничних перевезень Південної залізниції: «Я дуже багато років працюю і дорожу репутацією, щоб на отаку масу людей говорити неправду». Фото - Тетяни Цирульник

Вивезти бій ртутних ламп з Супрунівки обіцяють до 12 квітня. Про це говорили вчора, 28 березня, на екологічній комісії у обласній раді.
Голова комісії Ігор Горжій пообіцяв, що «судилища тут не буде», але увесь удар народного обурення прийняла на себе Ольга Дяченко, начальник Полтавської дирекції залізничних перевезень Південної залізниці. Саме на території залізниці й знаходились роками ці відходи. Звідки прийшов небезпечний вантаж, хто замовник такої «утилізації» – і досі невідомо. Відповів за все той, хто не зміг заховатись, залізниця.
Як це було – наш репортаж.

Не судилище, а екологічна комісія

У лютому комісія міськради виїхала на вантажний двір станції Супрунівка, де лежить бій скла люмінесцентних ламп, – доповіла присутнім Ольга Дяченко. – Комісія склала протокол, у якому прозвучало, що відходи містять ртуть. Тому була зроблена експертиза. Доповідаю, що при допустимій нормі вмісту ртуті в грунті 2,1 мг/кг, інспеція встановила, що у зібраних зразках її вміст – 0,0027 мг/кг. Ці відходи не можна назвати небезпечними. Мені призначили термін – до 12 березня ліквідувати сміттєзвалище. Я звернулась до міськради з проханням про відтермінування, бо природні умови не дозволяли під’їхати і вантажити. Мені дали час до 12 квітня. У цей термін залізничники справляться. Щойно зійде сніг, фірма, яка має відповідну ліцензію, вивезе склобій у Запорізьку область і утилізує. Я надам потім документи про утилізацію бою скла.

У своїй доповіді Ольга Дяченко наполягала на тому, що звалище – це саме склобій і аж ніяк не ртутні відходи. Це викликало обурення присутніх. З залу лунає: «А якщо копнути глибше? Проби брали неправильно!»

– Ми брали землю у 5 місцях. Я можу на 90 % дати гарантію, що бій скла, який був завезений на відвантаження, уже пройшов усю процедуру очищення, він впринципі не міг бути забрудненим і підлягати відвантаженню. Ні одна фірма б не взялась його відвантажити у вагони, – наполягає керівник залізниці.

– Тільки не в Україні! – кричать у відповідь.

– Є процедура вивозу бою скла, потрібна ліцензія фірмі, яка цим займається. Тому без належних документів цей вантаж би не завезли на залізницю і не прийняли б до перевезення.

– А скільки воно у вас на станції лежить? Скільки ви по ньому ходите? – питає Тетяна Микуця, депутатка.

Тетяна Микуця, депутатка обласної ради: «Ну хіба ж це - склобій?»

– Полтавська дирекція розташована на території 5 областей. Я маю 101 станцію і 62 вантажних двори… Думаю, що воно лежить там до 10 років. Може 8, – каже Ольга Дяченко.

В залі піднімається галас.

– Я думаю, що представник залізниці вводить вас усіх в оману, – слова попросив Олег Бєлоножко, депутат міської ради. – Бо утилізація ртутних ламп має бути повного циклу –повна переплавка. Там (показує у бік Супрунівки) – склобій, але він присипає те, що сховано. Проби треба було брати на глибині 2-3 метрів. Скільки там уже пішло усього у колодязі й грунтові та поверхневі води! Я лікар за фахом, розказати вам про шкоду для здоров’я? Якщо підійти до справи з юристами, то Південна залізниця роззується і роздягнеться, щоб відшкодувати збитки людям! Мені представники санстанції сказали, що вони брали неправильно проби. Для мене це не склобій. А ви як його утилізовуватимете? Як ртутні лампи чи як склобій?

– Як склобій.

Олег Бєлоножко, лікар і депутат у оточенні однопартійців

У залі знову галас. Присутні сперечаються, яка відстань від сміттєзвалища до найближчого будинку. За версією людей – до найближчого житла – 500 м, за версією залізниці – 7 км.
– Склобій на територію залізниці, не тільки Південної, любої, потрапити без документів не може, я при собі не маю цього документа, але кажу, що такого склобою ми відвантажили 5-7 вагонів 8-10 років тому. І сказати, що він ртутний – не можна. Бо експертиза – є. Але, якщо наполягаєте, зійде сніг – відкопаємо метр чи два углиб і подивимось. А зараз казати що залізниця травить людей ви не маєте ніяких підстав, – відбивається керівник полтавської залізниці.
– Ви настільки енергонасичена фірма… Розверніть усе наліво-направо і перевірте, щоб не було претензій, – лунає закид з зали.
– Я дала телеграми на всі 101 станцію – щоб обстежили, чи немає на території 100 чи 200 кг кучки невідомої. Я цим займаюсь, – відповідає Ольга Дяченко.
Слово бере мешканка Супрунівки, яка живе по вулиці Чорнухинській. Жінка наполягає, що до найближчої забудови – 500 метрів усього, а ще просить, щоб взяли проби не тільки грунту на звалищі, а й – колодязної води й грунту в дворах мешканців Супрунівки.
– Я не маю довіри до результатів дослідження попередньої комісії. Хай це зроблять профільні комісії з інших регіонів, – каже жінка.
– Я організовував колективне звернення до міського голови, щоб комісія техногенбезпеки приїхала 8 лютого, – слово бере Володимир Леонов. – Кажу, що проби грунту були взяті формально. І вони не відповідають тій методиці, яку необхідно приміняти. Проби у 5 місцях треба брати, а лабораторія в 1 місці взяла.
– А які питання до мене, якщо державна служба, яка має знати як правильно брати проби, взяла їх неправильно? – відбивається за всю Південну залізницю Ольга Дяченко.
– Враховуючи, що лампи газорозрядні містять І клас надзвичайно небезпечних речовин…

– Там не лампи, а бій скла! Ми зробимо додаткові експертизи. Я запевняю, що на територію вантажного двору залізниці не могли потрапити люмінесцентні лампи, які неопрацьовані і неготові до відправлення. Я дуже багато років працюю і дорожу репутацією, щоб на отаку масу людей говорити неправду… – Ольга Дяченко.

– А з якого підприємства вони були завезені? – голос з залу.

– Якби ж у мене був документ… Це була приватна фірма, яка відвантажила 7 вагонів склобою. Потім вона закрилась, хазяйка фірми померла, я б зустрілась з нею, щоб переговорити і знати з перших вуст, але це неможливо вже. З заводу ГРЛ лампи не могли вивозитись, бо їх усі переробляла фірма «Діола», яка тоді працювала при заводі ГРЛ. Я надала вагон, зараз моя вина у тому, що я своєчасно не вивезла. Вивезти сама я не можу, має бути спеціальна фірма. У мене припис вашої ж комісії вивезти до 12 квітня, щоб звалища не було. Якщо треба додаткові експертизи – зробимо і ще раз підтвердимо, є там щось чи немає, – повторює начальниця Південної залізниці.

– А яка доля цих вагонів, у яких везли ці відходи? Може, у них борошно потім возили, – питань у присутніх дуже багато.
– Склобій тільки у відкриті вагони відвантажують. А мука у критих вагонах і контейнерах. Ви зараз питаєте і не розумієте. Не задавайте питань від яких соромно, – відповідає Ольга Дяченко.

Кому буде насправді соромно – дізнаємось 12 квітня. До цього часу депутати обласної ради обіцяють організувати виїзне засідання, а Південна залізниця – утилізацію звалища і повторну експертизу. Простежимо.

Автор: Тетяна Цирульник

Ситуація 29 березня 2018, 08:00

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь
Вибір редакції