Полтавці під будівлею обласної поліції вшанували пам’ять Катерини Гандзюк. ФОТО

04 листопада 2018, 21:05   0
Фото – Ольга Правденко

Сьогодні вранці, 4 листопада, померла Катерина Гандзюк, громадська активістка, керівник справами Херсонського міськвиконкому, радниця міського голови Херсона. Катерину 31 липня, в Херсоні, невідомий облив концентрованою сірчаною кислотою, вона отримала опіки 40% тіла.

На сторінці спільноти у фейсбуці «Хто замовив Катю Гандзюк?» причиною смерті вказано наступне:

– Причина – не пережила напад сірчаною кислотою. Померла від наслідків, від отриманих опіків, бо на Катю вилили літр кислоти і це її вбило. Клінічну причину смерті покаже розтин.

Згодом у ЗМІ з’явилася інформація, що в жінки відірвався тромб.

Увечері ж кілька десятків небайдужих полтавців долучилися до мітингу-реквієму пам’яті Катерини Гандзюк. Відомо, що такий же захід провели і в інших українських містах, зокрема в Херсоні. Акція відбулася біля Головного управління Нацполіції у Полтавській області. Переважно зібралися громадські активісти, політики. Були представники обласної та міської влади – Анатолій Ханко, заступник голови Полтавської облради та Іван Сватенко, заступник полтавського міського голови. Люди принесли свічки, квіти, портрет Катерини та плакат із написом: «Хто вбив Катю Гандзюк?». Розмістили все на вході до поліції. До слова, ніхто з керівництва ГУНП до полтавців не вийшов та не долучився до мітингу-реквієму.

Запаливши свічки, в тиші вшанували померлу активістку.

Полтавець Олексій Сердюков знав Катерину Гандзюк особисто, власне, він став одним із організаторів сьогоднішнього заходу.

– В Україні є ряд людей, які займаються не імітацією, а дійсно боротьбою із системою. Катя була однією з них, вона ніколи не боялася казати це напряму, писати про це, – каже Олексій Сердюков. – Коли ми намагалися привернути увагу до подій, які відбулися в Полтаві під час судів над людьми. Які порізали Кобу і Юденка (йдеться про події навколо кривавої арки та постраждалих. – прим. авт.) вона приїхала з Херсону, щоб побути на цьому суді. Таких людей, як Катерина не дуже багато, тому цією акцією ми намагаємося привернути увагу і не дати «спустити» цю справу, бо такі намагання були. Але я думаю, що громадянському суспільству вистачить волі і сили, щоб змусити правоохоронну систему довести її до кінця, знайти замовників і покарати їх.


Нагадаємо, правову кваліфікацію справи під тиском громадськості й резонансу справи змінювали кілька разів: «хуліганство», потім «умисні тяжкі тілесні ушкодження», згодом «замах на вбивство» (15 стаття ККУ стосується замаху на злочин, 115 стаття – умисного вбивства). Крім того, слідчий у справі Гандзюк погодився розглядати цей інцидент як спробу замовного вбивства, – пише «Українська Правда».

Загалом, в організації нападу на Гандзюк підозрюють п’ятьох осіб, усіх було затримано. Це Віктор Горбунов, Сергій Торбін, Володимир Васянович, В'ячеслав Вишневський і Микита Грабчук. Усі вони є учасниками АТО в складі Української добровольчої армії.
У вересні Херсонський апеляційний суд відпустив під домашній арешт двох фігурантів справи - Вишневського та Васяновича. Останній є інвалідом: під час бойових дій на Донбасі втратив ногу. Також суд відпустив під цілодобовий домашній арешт із носінням електронного браслета Віктора Горбунова, повідомляє ТСН.

Сама Катерина Гандзюк «Українській Правді» так коментувала напад на себе:

– Багато кому може бути вигідно позбутися незручного чиновника, як я. Тим паче, я вибиваюся із загального ландшафту, чим дратую багатьох людей не тільки з Херсона. Але мало хто може піти на такий злочин. Тим більше в місті, де ми всі зросли разом: з кимось ходили в одну школу, з кимось виросли в одному дворі. Але навіть серед політичних опонентів такі звірства зазвичай не прийняті. Я майже переконана, що в замовника в гардеробі висить форма з погонами, можливо, навіть і не одна.
У мене дійсно були конфлікти з херсонськими політиками, я з 18 років у громадсько-політичному русі. Зараз мені 33. Повірте, за цей час у мене було багато різних ідеологічних, партійних, політичних конфліктів, але зазвичай усі претензії все одно зводилися до правоохоронних органів.
Як тільки я стала чиновником, у листопаді 2016 року, ми приймали справи і ставали свідками жахливих зловживань і злочинів. Правоохоронці – перші люди, з ким ми спілкувалися і говорили, що треба наводити лад. На жаль, об’єкти наших розмов дізнавалися про таке спілкування за лічені хвилини, тому це просто не мало сенсу.
Саме з правоохоронцями був цей системний світоглядний конфлікт, де неможливо домовитися. Саме від них я отримувала погрози і попередження. Вони підсилали до мене достатньо близьких мені людей з пропозиціями.

Автор: Ольга Правденко

Суспільство 04 листопада 2018, 21:05

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь
Вибір редакції