Полтавцям розповіли про гендеровані протести в сучасній Україні

02 грудня 2016, 15:37   0

Учора, 1 грудня, у читальному залі №2 Наукової бібліотеки Полтавського національного педагогічного університету імені

В. Г. Короленка полтавці слухали кандидатку соціологічних наук, докторантку факультету соціології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Олену Стрельник.



Тема публічної лекції, організованої Полтавським історичним товариством, – «Гендеровані протести в сучасній Україні: материнство, активізм, війна».

Модератор зустрічі, викладач кафедри журналістики ПНПУ імені В.Г. Короленка Сергій Шебеліст, який цього вечора представив публіці лекторку, підкреслив, що зараз ця тема актуальна й потребує нового осмислення.

Спочатку присутнім у залі показали фільм Азада Сафарова «Матусі». У короткому відео розповідають про іншу війну, на мирній території, яку ведуть мами, дружини, сестри, за кожен довгоочікуваний дзвінок чи звістку від чоловіків. І їхні емоції не менш гострі, ніж у тих, хто перебуває на передовій.

Олена Стрельник досліджувала досвід жінок, які воюють, чекають синів або чоловіків із зони бойових дій, та тих, які пережили насильство під час збройних конфліктів.

Цієї теми в Україні вже торкалися не лише науковці, зокрема й кінорежисер Іван Кравчишин у своєму проекті «Очі війни».

Жіночі громадські рухи беруть свій початок ще з протестів асоціації аргентинських матерів, чиї діти зникли безвісти у період військової диктатури між 1976 і 1983-им роками. У нашій державі, зазначає лекторка, першим схожим об’єднанням, яке привернуло увагу суспільства до проблем на кшталт «дідівщини», став Комітет солдатських матерів України.

Проте це було ще в мирний час. Останні події в країні (Майдан, неоголошена війна на Сході) розхитали уявлення суспільства про роль жінки. І якщо спочатку культивувався образ жінки-берегині, жінки-нації, яку потрібно захищати, то крізь призму останніх подій роль жінки розглядають інакше.

– Це показано у дослідженні «Невидимий батальйон. Участь жінок у військових діях АТО». На його обкладинку винесена цитата інтерв’ю з чоловіком: «Знаю дівчину, яка під обстрілами витягувала поранених під Іловайськом, коли більшість чоловіків сиділа в підвалі. Якщо жінка-мати, сестра чи донька бажає захищати наші території, то ніхто їй не може цього заборонити», – розповідає Олена Стрельник.

За словами науковиці, саме цей проект вплинув на військову політику уряду, і нині суттєво розширений перелік посад, які жінка може обіймати в армії. Адже до цього здебільшого жінки, які брали безпосередню участь у бойових діях, не були належним чином оформленими, числилися бухгалтерами тощо й не могли претендувати на конкретні пільги.

Але часто навіть жінки, які воюють, каже дослідниця, сприймаються в традиційних фемінних категоріях, аж до навмисне сексуалізованих жінок-військовослужбовців у деяких проектах.


Лекторка порушила у своєму дослідженні низку актуальних запитань. Наприклад, «хороша» чи «погана» матір, яка не пускає свого сина воювати, а перекриває йому дорогу? Адже у суспільстві склався стереотип, що вона має лише молитися за сина та забезпечувати йому міцний тил. Про матерів, які не просто чекають на своїх синів-військових, а діють на їхню підтримку, йшлося в розповіді гендерної дослідниці.

– Під час війни образ «хорошої» мами часто твориться, конструюється як образ мами жертовної, яка підкорює свої почуття ідеалам захисту країни, нації і не протестує проти мобілізації, – каже пані Олена. – Відтак мами, які не відпускають свої синів на війну, можуть бути суспільно засуджені.
І хоча таким матерям часто закидають, що вони дестабілізують ситуацію в країні, за словами лекторки, резюмувати можна одне – позиція мами сильна, і вона впливає на вибір сина.

Небайдужа до цієї теми аудиторія того вечора порушувала з авторкою дослідження проблеми видимості жінки в мові, зокрема говорили про вживання фемінітивів, а також про те, чи є альтернатива образу жінки-берегині.

Присутні в залі зійшлися в одному образ жінки-берегині – це міф. Українські жінки завжди важко працювали, тяжко народжували, помирали в муках. А сучасні стереотипні образи маскують проблеми насильства в родинах тощо, тож ця тема ще потребує в нашій державі тривалого процесу переосмислення.


Автор: Наталія Сіробаб

Суспільство 02 грудня 2016, 15:37

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь
Вибір редакції