Cьогодні
«Посилали на війну товариша, а в нього дитя народилось, то пішов мій онук»: спогади про полеглих у війні на Сході
10 травня 2019, 10:30 0
Алея Героїв на міському кладовищі – місце, де не може не здригатись серце. Завмираєш, адже бачиш на плитах викарбувані роки, свіжі могили. Вони юні чи молоді, їх у рідні та в України забрала війна. Вони боронили рідну землю, а нині спочивають серед співу пташок та тиші, шелесту дерев. 9 травня, тут було багато сліз і скорботи. Не можна передати, як матері та батьки обіймали і притискали обеліски, бо своїх дітей, чоловіків, онуків більше не зможуть приголубити й обійняти.
Владика Федір відслужив панахиду за загиблими бійцями. Кожного згадали поіменно.
Уже 5 років Алея Героїв стала тим місцем, де обов’язково 9 травня вшановують бійців, загиблих у російсько-українській війні.
– Це і наш день, – кажуть рідні загиблих полтавців.
Літня жінка припадає до обеліска, протирає фото на граніті. Це бабуся Героя, Сергія Лимаря, зв'язківця. Матері вже немає серед живих.
– Серьожу відправили туди, ближче до Криму у 2014 році. А тоді в зону АТО, до Старогнатівки, це за 40 кілометрів від кордону з Росією, так нам тоді казали. У липні чи в кінці червня онук потрапив в АТО, а 21 серпня він загинув... Били російські "Гради", Сергій отримав поранення, несумісні з життям, – розповіла бабуся Героя, Олена Яценко.
Сергія, за її словами, не посилали в зону бойових дій, мав вирушити туди товариш, але в нього народилось дитя, тож Сергій вирішив захищати кордони України замість нього.
– Прийшов і каже: "Мамо, готуй мене на війну". Я в плач, а він і розповів, що йде замість товариша, поділилась бабуся.
Сергій вступив на зв'язківця одразу після школи, бо мріяв про військову службу. Батько також був військовим, а мама була медсестрою.
У Раїси Гречко сина теж забрала війна. Дмитро був зварником у мирному житті, коли військкомат прислав повістку, мусив іти захищати мир в Україні. «Бізон-1» – був позивний Дмитра Гречка. Про це розповідає його побратим Роман. Їх разом призвали з Полтави, разом вони потрапили під Дебальцеве, але вижив лише Роман. Нині побратим підтримує маму загиблого бійця.
У кінці алеї стоять молоді батьки, їм лише трохи за 40. Там свіжа могила, 2018-го. Хлопцеві був лише 21... В цій частині Алеї Героїв ще не встигли поставити гранітні обеліски, а ця війна забирає нові життя.
Вони боронили Україну, стояли на сторожі нашого спокою і миру. Про всіх згадали вчора, нікого не забули. Герої не вмирають!
До теми: полтавці вшанували загиблих у Другій світовій війні покладанням квітів. ФОТО. ВІДЕО.
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь