Велосипедом на роботу: як полтавці провели акцію та що розповіли про двоколісні й міський простір. ФОТО. ВІДЕО

1. >
2. Суспільство >
3. Велосипедом на роботу: як полтавці провели акцію та що розповіли про двоколісні й міський простір. ФОТО. ВІДЕО

Олена – викладачка історії, в універ їздить велосипедом. Фото Ніни Король

Сьогодні у Полтаві увосьме відбулась акція «Велосипедом на роботу». А це означає, що місцеві велосипедисти нагадали про себе, розказали, як їздять обласним центром, спілкувались, обмінювались досвідом, знайомились. А ще кавували та пили чай, деякі кав’ярні пригощали учасників безкоштовною кавою або давали напої зі знижками.

Хтось поспішав на роботу на 8.00, а комусь пізніше треба, тож велосипедисти прибували і їхали. Давали інтерв’ю, постили фото в соцмережі, рушали далі. Їх фотографували перехожі, підтримували велорух.

Олександр розповів, що на ровері катається з 3 років. Чоловік має авто, але велосипед – інше, щодня з роботи і на роботу на ньому.

– Якщо мій багаж вміщається в рюкзак, я сяду на велосипед, а не в авто, – ділиться полтавець. – Навіть у Харків так їдемо з дружиною: туди машиною, а з собою велосипеди і містом –  на них.

Чоловік до велосипеда привчає і 11-річного сина, щоправда той не надто полюбляє велопокатеньки,

– Хіба якщо їхати по морозиво, тоді гайда, – усміхається Олександр.

Чимало років їзда на велосипеді була хобі, а кілька років тому захопила полтавця. Має групу однодумців, які можуть зірватись і поїхати під Одесу чи по області, чи ще кудись. Вантажать велосипеди у потяг і їдуть з наметами – романтика: ігри на природі, тривалі маршрути, ночівля під зорями, купання в морі.

– Відтоді, коли придбав усе для таких веломандрів, я ніби захворів цим, – згадує Олександр.

Коли син був молодшим, вони удвох їздили на іншому велосипеді – дуплеті, де треба крутити педалі обом одночасно. На такому могли поїхати в Кротенки чи Диканьку.

Олена працює в технічному університеті, викладає історію. Щодня її маршрут пролягає до закладу і долає його вона двоколісним. 

Душ на роботі не має змоги прийняти, але має у закладі змінний одяг, у якому йде до студентів на пари.

– Етика ж, – ділиться Олена.

У закладі є парковка для цього транспорту, велосипеди охороняють, бо раніше були крадіжки.

За словами Олени, щодо інфраструктури міста та ввічливості водіїв, то тут трапляється, що автовласники надто притискають до узбіччя.

Інша Олена – фітнес-тренер. Вона нещодавно влилась у велосипедне життя міста, для неї це не спосіб пересування на роботу та з роботи, а хобі – брати участь у велопокатеньках, дізнаватись більше нового та цікавого, не залежати в дорозі від громадського транспорту.

Її двоколісний обійшовся 300 доларів, купівлею полтавка задоволена.

Євген Асауленко – відомий блогер і людина, яка любить та знає транспорт, пише про це, збирає фото. З велосипедом дружить давно, його двоколісному років 15.

– Ми їздимо Полтавщиною та Україною, де тільки не були вже. Я маю друзів у соцмережах, ми з ними збираємось і рушаємо. Щоправда, не завжди всі можуть, бо ж робота, справи, але нерідко таки буваємо у веломандрівках, – каже Євген.

Безпека у дорозі дуже важлива, а на випадок форс-мажору Євген має з собою чорний «чемоданчик» – насправді пляшку для води, а в ній не вода, а необхідні медикаменти та інструменти.

Нині Євген у відпустці, поспішати на роботу в поштову компанію не треба, але не міг оминути таку подію.

У Полтаві нерідко акції, у яких учасники – велосипедисти: велопробіг пам’яті – у Полтаві велосипедисти вшанували загиблого Артема Левченка. ФОТО, ВІДЕО.

Ірина Садовникова  – організаторка акції, велосипедистка зі стажем, борчиня за права велосипедистів. Вона розповіла, що полтавці на двоколісних сьогодні привертають увагу не лише в центрі по Соборності, а й в інших локаціях міста.

– У нас ця акція вже п’ятий рік поспіль, я не проводжу її у всі сезони, а лише, коли тепло, – каже Ірина. Ми показуємо і підриємцям, і владі, що для велисипедистів наше місто не підлаштоване, велодоріжок немає, а потреба в них є. Шкода, що в інших містах після подібних акції влада взяла до уваги і вже зробила чимало для велоруху, а в нас...Є лише одна велодоріжка у Яківцях (1200 метрів), а ту, що на Браїлках я навіть не беру до уваги, бо вона недолуга, так не варто робити.

Сама Ірина привертає увагу підприємців, власників магазнів та кафе, що парковки у місті мають бути.

– Найпростіша коштуватиме 1000 гривень – 700 стійка і 300 монтаж, – зауважує організаторка.

– Коли прибуваю до закладів, а там немає де залишити велосипед, я починаю привертати увагу до цієї проблеми, говорити про потреби, – ділиться Ірина.

Наразі для того, щоб залишити велосипед, варто мати якісний замок, вартість такого – близько тисячі гривень. Лишати велосипед варто у людному місці, бо з тихого кутка більша вірогідність, що його можуть вкрасти. Такі поради дає Ірина Садовникова.

Велосипедисти радять купувати двоколісні лише в спеціалізоваих магазинах, у гіпермаркетах ризикуєте натрапити на недовговічне, низької якості.

 – А ще варто питати порад у тих, хто знається на підборі велосипедів та зможе підказати, як обрати під зріст людини й інші параметри, вимоги, – зауважує Євген Асауленко.

До теми: крути педалі і роби добрі справи: у Полтаві відбувся благодійний велозабіг. ФОТО, ВІДЕО.

Автор: Ніна Король

• #велопрогулянка