«Ще ніколи так довго не була на волі»: у Полтаві розповіли історії про повернення у суспільство колишніх ув’язнених і залежних. ФОТО

1. >
2. Суспільство >
3. «Ще ніколи так довго не була на волі»: у Полтаві розповіли історії про повернення у суспільство колишніх ув’язнених і залежних. ФОТО

Ці люди подолали важкий шлях. Зараз вони працюють над тим, щоб налагодити своє життя, позбутися залежності, знайти роботу і друзів.

Їхні історії показали на виставці «Люди поруч», що відкрилася сьогодні, 23 травня, у ТРЦ «Київ». Ініціювали таку виставку студенти Української академії лідерства, які кілька місяців тому потрапили в якості волонтерів у Центр адаптації безпритульних та осіб, звільнених із місць позбавлення волі благодійної організації «Світло надії».

– Коли ми спілкувалися з людьми в центрі, то ми почули ці історії, й вони нас зачепили. І ми захотіли розказати про них іншим. Усі історії достатньо колоритні. Зачіпають же найбільше ті, що завершуються амбітними мріями, коли людина розповідає про майбутнє, до якого прагне, заради якого працює. Наприклад, це історія Сергія, який сам потрапив до Центру адаптації, пройшов шлях від клієнта до соціального працівника, а тепер прагне створити сім’ю і отримати власне житло, – розповідає Олег Куций, студент УАЛ і співорганізатор виставки.

Передовсім виставка має на меті побороти стигму дискримінації, якій дуже часто піддаються люди, звільнені з місць позбавлення волі, без постійного місця проживання, із залежністю тощо.

– До таких людей часто ставляться, як до непотребу. Ми ж намагаємося показати, що всі заслуговують на повагу, у всіх є гідність. У складних життєвих обставинах може опинитися кожен, – говорить Інеса Протащик, керівниця PR-відділу БО «Світло надії».

Крім того, самих авторів експозиції почуте й побачене надихнуло: герої фотовиставки пройшли через найважче в житті, в певний момент змінили вектор руху, а тепер продовжують розвиватися.

Відвідувачі торговельного центру можуть ознайомитися з історіями шести мешканців центру адаптації «Світло надії». Це ті, хто вже має свою маленьку історію успіху.

Усього зараз у Центрі адаптації постійно живуть 24 людини, але цілодобово двері закладу відкриті для тих, хто потребує допомоги.

Люди можуть тут отримати не тільки житло або нічліг, їжу й одяг.

– Ми робимо все для того, щоб люди повернулися до повноцінного життя. Соціальні працівники відновлюють документи, надають психологічну допомогу, проводять безкоштовні консультації юристів, дають направлення до лікарів, – зазначила представниця «Світла надії».

61-річна Олена, чия історія також розказана на виставці, говорить, що потрапила до Центру адаптації одразу після виходу із в’язниці. Аби не це, то не сумнівається – незабаром би отримала новий термін, повернувшись до життя, до якого звикла із 18 років.

– Після навчання у 18 років потрапила на роботу. Мене звільнили з неї, хоча це й було незаконно. Опинилася на вулиці. Залишилася на вокзалі сама, взимку. Ну, і сіла в поїзд, що їхав у Москву. Там, не знаючи нічого про життя, нічого не бачивши, познайомилася із місцевими, які навчили і гроші добувати, і пити. Так все життя пройшло: випила, вкрала, сіла, вийшла – і все знову, – розповідає Олена.

Коли відбувала останній термін ув’язнення, у колонію приїжджали працівники «Світла надії». Тоді в жінки з’явилася надія змінити життя. Останні два роки Олена живе в Центрі. Там їй допомогли побороти залежність, знайшли роботу. Зараз жінка чекає на відновлення документів, планує влаштуватися прибиральницею. Загадувати наперед не хоче і говорить, що рада проживати день за днем без залежності й крадіжок. За її ж словами, ще так довго за життя не було на свободі.

– Якби не цей Центр, то я знову повернулася б туди, де була. Побільше б таких місць, то менше б людей поверталися до в’язниці. Адже виходять без документів, допомогти нікому, то багато й повертаються до старих справ, – розповідає жінка.

За історію існування Центру адаптації допомогу отримали не менше 10 тисяч людей. За словами Інеси Протащик, це люди не тільки з Полтави, а й з усієї України та закордону.

Центр адаптації для бездомних та осіб, звільнених з місць позбавлення волі: провулок Шевченка, 5 а.
Кризовий центр адаптації для жінок: вул. Монастирська, 32 а.

Автор: Ольга Матвієнко

• #Світло надії
• #УАЛ Полтава