19 місяців пробув у полоні й знову повернувся на війну: на Сході загинув Владислав Локтіонов

1. >
2. Суспільство >
3. 19 місяців пробув у полоні й знову повернувся на війну: на Сході загинув Владислав Локтіонов

Владислав Локтіонов. Фото – www.radiosvoboda.org

7 липня в районі проведення операції Об’єднаних сил загинув військовослужбовець боєць гранатометного взводу однієї із бригад Владислав Локтіонов.

Про це повідомили на сторінці відділу соціального захисту ветеранів соціального департаменту Дніпровської міської ради у Фейсбуці.

Владислав Олександрович отримав смертельні осколкові поранення внаслідок влучання ворожої міни по позиціях українських захисників на Донеччині.

42-річний військовослужбовець родом із Дніпра. На війну прийшов 2015 року. Рік і сім місяців пробув у полоні бойовиків. 27 грудня 2017 року його звільнили. Проте навіть після пережитого Владислав Локтіонов не міг залишатися осторонь війни, тому повернувся на службу в травні 2019 року.

В інтерв’ю для Радіо Свобода після повернення з полону Владислав Олександрович говорив: «Прочитав в одній книжці золоті слова: «Якби воювали через почуття помсти, то війни ніколи б не закінчувались». Я пішов воювати тільки за те, щоб у мене вдома не було війни».

– Ніяких «давайте поговоримо»! Ще один захисник України – Владислав Локтіонов – повертається додому в рідне Дніпро у труні… Для когось це статистика, для нас – величезна втрата. Владислав пройшов 2 роки полону, його вважали померлим, якого шпиняла військова частина. Він пройшов так багато... і знов повернувся захищати нас з вами... вічна пам’ять, – написала Юлія Дмитрова, депутатка міської ради міста Дніпра.

На чоловіка вдома чекали мати й син.

Висловлюємо щирі співчуття родині полеглого Героя.

Нагадаємо, що 4 липня в Кураховому у шпиталі від тяжких поранень помер боєць 24 окремої механізованої бригади Едуард Лобода.

Того ж дня, близько 17.00, у районі хутора Вільний Попаснянського району Луганської області внаслідок смертельного кульового поранення, завданого снайпером найманців РФ, загинув Олег Жуков, 1977 року народження

Автор: Ольга Матвієнко