Дільнична інспекторка з Полтавщини розповіла на медіафорумі в столиці про гендерну дискримінацію у своїй професії

22 вересня 2019, 09:05   0
Фото зі сторінки ВОГО «Волинський прес-клуб» у мережі «Фейсбук»

У четвер, 19 вересня, у Києві відбувся п’ятий Гендерний медіафорум. Журналістів з усієї України зібрали Волинський прес-клуб і Гендерний центр Волині за підтримки Медійної програми Internews.



На форумі презентували результати гендерного моніторингу регіональних медіа, проведеного Волинським прес-клубом у партнерстві з Гендерним центром Волині та Незалежною громадською мережею прес-клубів України в 24 областях.



Індекс гендерної чутливості регіональних медіа останніми роками зріс. Цьогоріч він становить 34%. А це на 7% більше, ніж 2017 року (27%), зазначає координаторка Волинського прес-клубу Богдана Стельмах. Під час соціологічного дослідження аналізували видимість жінок у друкованих та інтернет-виданнях, а також використання фемінітивів у ЗМІ.



Цього дня нагородили також переможців та учасників третього Конкурсу журналістських матеріалів на гендерну тематику.

Окрім того, у межах форуму дискутували про гендерні стереотипи та дискримінацію в професійній галузі. В обговоренні, яке модерувала менеджерка з питань моніторингу, оцінювання, навчання, гендерної рівності та соціальної інклюзії програми USAID «Конкурентоспроможна економіка України» Олександра Бородіна, узяла участь і полтавка, капітан поліції Алла Ралко, яка працює дільничною інспекторкою Великобагачанського відділення поліції Миргородського відділу поліції ГУНП в Полтавській області.

Те, що жертва насилля «сама винна», – давній стереотип, говорить поліціянтка. На думку пані Алли, постраждалих, звісно, судити не можна, але упереджене ставлення до жінок проявляється не лише так.

– Наприклад, у моєму райвідділі немає жодної жінки на керівній посаді. Загалом є, але не керівники. Не знаю, як це пояснити. Може, малий райвідділ, а може, немає достойних кандидатур, щоб обійняли пост заступника чи очільника відділу. Або ж є відповідні претендентки, але бояться на такі посади призначати жінок. Адже незвично, коли здебільшого чоловічим особовим складом керуватиме жінка, – каже поліціянтка.



Дивним було для пані Ралко, яка побувала миротворицею у складі оонівського контингенту на Східному Тиморі та Кіпрі, й те, що в чоловічому колективі на Батьківщині з жінками майже ніколи не вітаються рукостисканням. В ООН, яка активно просуває ідеї гендерної рівності, рукостискання – це поширена практика для обох статей, і там навпаки якомога більше жінок заохочують вступити до лав миротворців.

Ламає гендерні стереотипи й чотириразовий чемпіон України з синхронного плавання в категорії «мікс-дует», абсолютний чемпіон України Дмитро Мей, який обрав спорт, «невідповідний до статі». Попри кпини в школі за нібито «дівчаче» хобі – бальні танці, хлопець не зупинився й пішов далі – у синхронне плавання.

– Це, звісно, тиснуло, але з часом мені стало все одно, що кажуть інші. Мені подобається це робити. Крапка, – каже юнак.

Згодом Дмитро Мей став першим представником чоловічої статі в синхронному плаванні. На той час хлопців в Україні в цьому виді спорту просто не було.



Часи змінюються, і зараз люди спокійніше та лояльніше ставляться до хлопців у синхронному плаванні, каже спортсмен. Раніше коли дівчина приходила в нібито «чоловічий» вид спорту, на кшталт американського футболу, усі казали, що це не її й що вона там забула, а нині 15 юнаків в Україні займаються синхронним плаванням.

– Те, що люди бачать у синхронному плаванні, – це лише красива обгортка. Лише на перший погляд здається, що виконати все просто. Щоб створити кожну фігуру, потрібно докладати неймовірних фізичних зусиль, – підкреслює Дмитро Мей.

Насамперед треба зробити так, що хоча б у ЗМІ, журналістських матеріалах жінка була представлена на рівні з чоловіком, каже ще одна учасниця панельної дискусії, депутатка Луцької міської ради Юлія Вусенко.

Коли пані Юлія лише стала депутаткою, її часто запитували, чи складно поєднувати материнство з роботою. Тож здебільшого інтерв’ю закінчувалися, як добре народна обраниця готує качку.

– Зараз мені неприємно, коли ставлять акцент на особистих якостях, а не професійних, – зазначає депутатка.

Втім від колег у сесійній залі доводиться чути  різне. У відповідь на запитання про доцільність використання коштів з міського бюджету депутатці доводилося отримувати «компліменти» зі шлейфом гендерних упереджень: «Нащо Вам ті мільйони? У Вас сьогодні дуже гарна сукня».

– Ми різні, але ми рівні, – заявляє пані Юлія. – Тому справді дуже важливо, як це подають засоби масової інформації, наскільки достовірна картинка, яку створюють. Мені прикро, що щойно жінки починають брати відповідальність за якусь галузь або ж заявляють, що можуть зробити щось самостійно, вони відразу стають кар’єристками й вискочками.

Перша в Україні пожежниця-рятувальниця, старша прапорщиця Другої державної пожежної рятувальної частини, черкащанка Анастасія Клочко розповідає, що їй теж довелося зазнати гендерної дискримінації на роботі. Не всі чоловіки позитивно сприйняли те, що жінка працюватиме з ними на виїздах. Попри те, що пані Клочко – жінка досить сильна, у якої за плечима п’ять років спорту, один колега не захотів її вчити скручувати рукави.

– Як це робити? Знаходиш чоловіка, «валиш» у декрет. Ось і все. Я тебе вчити не буду, – почула вона у відповідь.

Інший же колега виявився толерантнішим та все їй показав.

Усього можна навчитися, зазначає Анастасія Клочко, але підтримка близьких людей та медіа в цьому надзвичайно важлива.

Читайте також: Гендерноорієнтоване бюджетування на Полтавщині: цілі, завдання та перші напрацювання

Автор: Наталка Сіробаб

Суспільство 22 вересня 2019, 09:05

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь
Вибір редакції