Що можна і не можна змивати в каналізацію і як якість стоків впливає на руйнування колекторів у Полтаві. ФОТО

1. >
2. Суспільство >
3. Що можна і не можна змивати в каналізацію і як якість стоків впливає на руйнування колекторів у Полтаві. ФОТО

Фото Ольги Матвієнко

У людей розповсюджена думка, що каналізація – помийне відро, куди можна змивати все, що завгодно. Насправді ж – це складний комплекс очисних споруд, на виході з яких очищена вода потрапляє у річку. Тому й стоки в мережу водовідведення приймаються певної якості, інакше процес очищення стає більш енерговитратним і вартісним.

Найбільше забруднення води відбувається на підприємствах. Тому в КП ПОР «Полтававодоканал» існує Служба охорони водних ресурсів. Саме працівники її структурних підрозділів контролюють вміст шкідливих речовин у стоках.

Хто контролює якість, скільки коштує підприємцям понаднормативне забруднення води і через що руйнується міська каналізація – дізнавалися журналісти kolo.news.

Проби стічних вод із майже 400 полтавських підприємств забирають дві людини

У структурі Служби охорони водних ресурсів водоканалу дві лабораторії по контролю за якістю стічної та питної води, екологічний відділ та інспекція з контролю за промисловим водовідведенням.

Власне з інспекції з контролю промислового водовідведення розпочинається контроль якості стоків, що скидають в каналізацію підприємства міста.

– На контролі служби знаходяться практично всі підприємства Полтави, їх близько 400. Нас не цікавлять підприємства, з яких відбувається викид вод господарчо-побутової якості – офісні приміщення, бюджетні організації – школи, дитячі садочки, виші, а також заклади культурно-масового призначення – кінотеатри, клуби, лекційні, – розповідає Марина Михальова, начальниця Служби охорони водних ресурсів.

Тричі на тиждень інженерка Наталія Попова і її напарник – Олександр Сірик здійснюють об’їзд підприємств для забору проб. Ранок починається з того, що Наталія Євгенівна вибирає, згідно з графіком перевірок, перелік установ. Їх на день може бути і 9, і 12. Приблизно о 9-й годині вирушають.

– Забір з підприємства ми здійснюємо раз на квартал. Перевірку обов’язково здійснюємо без попередження. Інакше підприємець може підготуватися, розбавити стоки, – пояснює інспекторка.

Не всі підприємці радо зустрічають перевіряльників. Проте вибору не мають – протягом 30 хвилин мають надати представника, за присутності якого відберуть пробу.

– Чекаємо 30 хвилин. Якщо ніхто не виходить, то складаємо відповідний акт і водоканал вимушений вирішувати питання в правовому полі. Відбір проби здійснюємо у присутності представника підприємства, щоб процедура була прозора. При цьому підприємство може здійснити арбітражний відбір води для аналізу. У такому випадку ми беремо три ємності : одну відправляємо в нашу лабораторію, другу – віддаємо так само опломбовану підприємцю, третя проба – арбітражна, опломбована зберігається в холодильнику, – розповідає Наталія Євгенівна.

У той же день зібрані проби відправляють для аналізу в лабораторію, яка знаходиться на Затуринських очисних спорудах. Підприємець, якщо брав пробу окремо, також зобов’язаний віддати її в той же день на дослідження в незалежну лабораторію, акредитовану на перевірку стічної води. Якщо результати досліджень не збігаються або не задовольняють сторону підприємства – розпломбовується арбітражна проба з холодильника для повторення лабораторного дослідження.

Читайте також: Друге життя полтавської води: що трапляється зі стоками. ФОТО, ІНФОГРАФІКА

Забір проб виглядає наступним чином: автомобіль інспекції під’їжджає, Наталія Євгенівна пояснює мету приїзду і просить покликати представника, в присутності якого направляємося до каналізаційного колодязя.

Колодязі, з яких потрібно відібрати пробу, вказані в Паспорті водного господарства підприємства.

Олександр Вікторович займається безпосереднім забором проби. Приладдя для цього елементарне: конусоподібне відерце на мотузці, відро, лійка, пара рукавичок й літрова пляшка з номером.

Тим часом Наталія Євгенівна складає акт.

– В акті вказуємо прізвище, посаду працівника водоканалу і представника підприємства, юридичну адресу, дату забору проби, а також елементи, на вміст яких проба перевірятиметься, – розповідає Наталія Попова.

Насамкінець акт підписує обидві сторони, а пляшки пломбують.

Подекуди стічна вода виглядає, як чиста.

– На око ніхто не може попередньо визначити якість стоків. Це може показати тільки лабораторний аналіз. Наприклад, у воді видно наявність великої кількості завислих речовин, а показники будуть в нормі. Або навпаки у прозорій воді можуть виявити перевищення норм у декілька разів, – зазначає представниця водоканалу.

Підприємство може сплатити чималі кошти за понаднормове перевищення забруднюючих речовин

Протягом кількох днів із лабораторії результати аналізів надходять в службу, а звідти їх передають підприємцям.

Якщо у стоках виявили перевищення тих чи інших показників, то в службі розраховують розмір плати за понаднормове перевищення забруднюючих речовин. Ці норми прописані в правилах прийому стічних вод у систему каналізації міста Полтави, затверджених виконкомом Полтавської міської ради.

– Є також всеукраїнські Правила прийому стічних вод у систему централізованого водовідведення. Згідно з ними, усі водоканали повинні розраховувати платежі. Формула однакова для всіх. Якщо наша лабораторія виявила перевищення якихось норм у відібраних зразках, то за цими формулами вираховується плата за понаднормовий викид. Розмір плати залежить від фактичного перевищення норми і від об’єму стоків, які викидає підприємство. Це не є штрафом, а платою понад тариф, – пояснює Марина Михальова.

Марина Миколаївна зазначає, що зараз, у зв’язку зі зменшенням промислового виробництва в місті, змінився й характер забруднення води, і об’єми стоків:

– Раніше великі підприємства – алмазний завод, ГРЛ, хіммаш та інші – зливали по 20-30 тисяч кубометрів стічних вод на місяць. Зараз – по 200-300 кубічних метрів. Відповідно, немає тих факторів забруднення, що були раніше – важкими металами, наприклад. Зараз найбільше лихо стічних вод, які ми приймаємо, і чому в нас постійно виникають проблеми з утриманням очисних споруд в належному стані, – фосфатні мийні засоби. Через це маємо великий вміст фосфатів і синтетичних поверхнево-активних речовин, – розповідає посадовиця. – Підприємству, наприклад, хочеться якомога краще вимити підлогу, й у відро з водою можуть вилити і пів пляшки за раз мийного засобу. І коли на очисні споруди приходять такі стоки, вони вкривають плівкою дзеркальну поверхню очисних споруд, в яких очищенням води займається біоматеріал (мікроорганізми в активному мулі, – прим. авт.). Внаслідок цього, погіршується або повністю припиняється доступ кисню й ці мікроорганізми можуть загинути.

Служба охорони водних ресурсів не має повноважень припиняти роботу підприємства. Але має право обмежити скидання стічних вод або взагалі відмовити в цьому.

– У Полтаві до такого ще не доходило. Проте були регресні позови до підприємств, які порушили роботу колектора по вулиці Маршала Бірюзова. Тоді підприємства відшкодовували збитки за руйнування колектора, – наводить приклад Марина Миколаївна.

За словами Марини Михальової, близько 80% полтавських підприємців добросовісні. Нерідко порушники списують власну недобросовісність на водоканал: мовляв, водоканал виписує «штрафи» з метою збагачення.

– Це не справедливо, адже ми повинні приймати стоки належної якості. Інакше беремо на себе витрати за додаткове очищення забрудненої води – зростають витрати на електроенергію, активний мул, хлорування тощо. Тому й існують загальнодержавні правила, щоб водоканали могли хоч якось впливати на якість стоків. Більшість підприємців прийняли ці правила, ставляться з розумінням. У нас немає мети заробляти кошти, а є необхідність приймати воду певної якості. Наша служба є своєрідним екологічним посередником між людиною та довкіллям.

Подекуди плата за понаднормове очищення може сягати кількасот тисяч гривень.

Значна частина обігових коштів водоканалу йде на ремонт колекторів

Ці кошти водоканал витрачає на ремонт колекторів і додаткове очищення. Мало хто замислюється, що якість стоків впливає не тільки на вартість і тривалість очищення, а й на термін експлуатації колекторів.

Іван Мистюк, начальник Служби каналізації, говорить:

– 2-3 роки тому в Полтаві загострилася проблема аварій на колекторах. Раніше прориви були, але не такі масові. Пару років тому під час розтавання снігу, сильних зливах місто буквально «попливло». Наші колектори – залізобетонні труби діаметром до 120 мм, які практично з’їла газова корозія. Їй активно сприяють сучасні мийні засоби, пральній порошки тощо.

Протягом 2018-2019 років вдалося відремонтувати колектори на вулицях Шолом-Алейхема, Героїв АТО, Київське Шосе. Проте й зараз по місту налічують близько 30 провалів колекторів. Аби повністю відновити систему водовідведення, за підрахунками, потрібно вкладати близько 250 млн грн протягом 5-6 років.