Вчора
Голокост – страшні факти всесвітньої трагедії
27 січня 2017, 12:10 0
2005 року Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію №60/7 «Пам’ять про Голокост». Ця резолюція визначила 27 січня Міжнародним днем пам’яті жертв Голокосту. Наша країна приєдналася до цього документа 2012-го. Саме 27 січня 1945 року Червона армія звільнила комплекс німецьких концентраційних таборів Аушвіц-Біркенау поблизу міста Освенцим.
Голокостом часто називають переслідування та масове знищення євреїв у нацистській Німеччині та на завойованих нею територіях. Утім це лише частина цього поняття. У широкому розумінні Голокост – це переслідування і масове знищення євреїв і циган під час Другої світової війни; геноцид єврейського народу. Як жертв Голокосту зазвичай сприймають також інші етнічні та соціальні спільноти, яких нацисти переслідували і знищували за належність до цих спільнот (гомосексуалісти, масони, безнадійно хворі).
Офіційно визнано, що від 5,5 до 6,1 мільйона євреїв убили протягом Голокосту, з них від 2,2 до 2,5 мільйона – на території колишнього Радянського Союзу, значною мірою в Україні. Три мільйони осіб знищили в газових камерах, близько двох мільйонів розстріляли, інші померли від голоду, виснаження, примусової праці або в вимушених екстремальних життєвих умовах.
Голокост у перекладі з давньогрецької означає «всеспалення». Багато євреїв надають перевагу власному терміну Шоа («катастрофа»).
До початку Другої світової війни у Європі жило 9 мільйонів євреїв. 1950 року їх залишилося 3,5 мільйона. У Польщі, країнах Балтії та в Німеччині за роки Голокосту вбили до 90% євреїв.
Єрусалимський центр «Яд Ва-Шем» нарахував майже 25 тисяч людей, які рятували євреїв на окупованих територіях. Найвідоміший із них – Оскар Шиндлер, який урятував понад 1200 людей. Нерідко за порятунок євреїв окупаційна влада карала розстрілом.
Голокост завершився з капітуляцією Німеччини у травні 1945 року, а в листопаді 1947-го ООН ухвалила рішення про заснування Ізраїлю. Через рік там вже жило 800 тисяч людей. За наступні 5 років населення Ізраїлю збільшилося в 5 разів.
Факти про Голокост
9 листопада 1938-го на території Німеччини та Австрії сталася Кришталева ніч, або Ніч розбитих вітрин, коли нацисти напали на єврейські громади. Нацисти зруйнували, пограбували й спалили понад тисячу синагог, знищили понад 7 тисяч підприємств. Вони також зруйнували єврейські лікарні, школи, цвинтарі й будинки. Коли все було скінчено, 96 євреїв убили й 30 тисяч заарештували.
На перших етапах знищення європейських євреїв нацисти примусово переселяли їх у гетто і дотримувалися політики непрямого винищення, позбавляючи основних засобів до існування. У найбільшому Варшавському гетто в Польщі кожен місяць помирало близько 1% населення.
Наймасовіше вбивство під час Голокосту сталося у вересні 1941 року в урочищі Бабин Яр, недалеко від Києва, в Україні, де вбили понад 33 тисячі євреїв всього за два дні. Євреїв змусили роздягтися і підійти до краю яру. Коли німецькі загони стріляли в них, люди падали вниз. Потім нацисти завалювали стіни яру, ховаючи і мертвих, і живих. Поліцаї хапали дітей і також скидали їх в яр.
Спочатку в газових камерах використовували чадний газ. Пізніше для вбивства ув’язнених розробили інсектицид «Циклон Б». Коли в’язні опинялися в камері, двері закупорювалися й у вентиляцію всередині стін скидали кульки «Циклону Б», які поширювали отруйний газ. Доктор СС Йоганн Кремер розповідав, що жертви кричали і боролися за життя. Постраждалих знаходили з кров’ю, що йде з вух, і з піною біля рота, в положенні напівсидячи в камерах із простором, доступному тільки для розташування стоячи. Ув’язнених, переважно євреїв, з яких формували зондеркоманду (особливий загін), змушували закопувати трупи або спалювати їх у печах. Оскільки нацистам не потрібні були свідки, більшість членів зондеркоманди регулярно поміщали в газові камери, із декількох тисяч людей за роки війни вижили менше двадцяти. Деякі члени зондеркоманди перед смертю закопували свої свідоцтва в банках. За іронією долі, виживання членів зондеркоманди залежало від постійного надходження нових єврейських ув’язнених до концентраційних таборів.
У своїх мемуарах Рудольф Гесс (німецький державний і політичний діяч, один із керівників нацистської Німеччини, заступник фюрера в партії, нацист «номер три», прим. авт.) описував, як євреїв заманювали в газові камери. Щоб уникнути паніки, їм говорили, що потрібно роздягнутися для душу та дезінфекції. Нацисти використовували особливі загони, які підтримували спокійну обстановку і допомагали тим, хто відмовлявся роздягатися. Діти часто плакали, але після того, як члени особливого загону втішали їх, входили в газові камери, сміючись, граючи або базікаючи одне з одним, часто з іграшками в руках.
У період Голокосту вбили приблизно 220-500 тисяч циган.
На відміну від інших геноцидів, у яких жертвам часто вдається уникнути смерті, перейшовши в іншу релігію, євреї, які жили тоді, могли врятуватися тільки, якщо їхні бабусі й дідусі прийняли християнство до 18 січня 1871-го (до дати заснування Німецької Імперії).
Метод Менгеле
Багато наглядачів (серед котрих були лікарі) ненавиділи свою роботу, але їм не вистачало духу протистояти системі. Повною протилежністю їм був доктор на прізвисько «дядя Менгеле» – один із найбільш цинічних і жорстоких нацистів в історії. Він проводив медичні експерименти на полонених, намагаючись довести, нібито євреям властиві фізичні патології, що робить їх непотрібними в очах цивілізації. А коли йому спало на думку провести аналіз очної оболонки, він віддав наказ вбивати цілі сім’ї для того, щоб отримати матеріал для своїх диявольських досліджень. Намагаючись зрозуміти природу туберкульозу, Менгеле брав дітей піддослідними, застосовував хімікати й спостерігав, як реагує шкіра та яка концентрація викликає глухоту.
Особливий інтерес Менгеле виявляв до близнюків: лікар намагався зрозуміти, що такого незвичайного було в їхній генетиці. Якось він вирішив відтворити сіамських близнюків і зшив спини двох братів, котрим було не більш ніж чотири роки. Їхні батьки дали дітям морфін, вважаючи, що в такому разі смерть гуманніша за біль. Єдиною сім’єю, що вижила внаслідок його досліджень, стали євреї карликового зросту.
Читайте також: Праведники світу – люди, які ризикували життям заради порятунку євреїв
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь