Віктор Волошин: «Очільник медичного закладу має бути не тільки хорошим лікарем, а ще й управлінцем»

Реклама
23 серпня 2020, 14:00   0

Лікар, волонтер, десантник та учасник бойових дій – це все про Віктора Волошина. Коли йому було 31 – він подався на конкурс на посаду головного лікаря Полтавського обласного психоневрологічного диспансері й переміг. За понад три роки йому вдалося перетворити заклад на комфортне місце для лікування та роботи.

Нині заклад проходить етап реорганізації. Наприкінці 2019 року рішенням Полтавської обласної ради диспансер приєднали до Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні імені О.Ф. Мальцева. А Віктор Волошин з посади головного лікаря диспансеру став заступником головного лікаря КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги ПОР».

Зустрічаємося з Віктором Волошиним в робочому кабінеті, який за ці роки став його другою домівкою. Ну а власне його шлях в медицині розпочався ще за довго до вступу у виш – його мама лікарка і тому він з дитинства хотів бути лікарем. Щоправда, обрав спеціалізацію вже потім, коли він усвідомив, що йому більш цікаве.

– З дитинства хотів стати лікарем, так як моя мама лікар і я все життя був дотичним до медицини. Хотів бути хірургом, але потім зрозумів, що потрібно обирати професію, в якій я зможу працювати і розвиватися. І зробив вибір в бік психіатрії. Ще під час навчання я почав працювати, щоб утримувати свою молоду родину. Довелося попрацювати і майстром з обслуговування будівель та споруд, і на автобазі від начальника АГЧ до виконавчого директора, і віце-президентом будівельної корпорації. З часом зрозумів, що мені потрібно розвивати навички комунікації з людьми. Закінчивши навчання в УМСА я вступив до інтернатури за фахом «Психіатрія».

Віктор Волошин з родиною

З 2008 року Віктор Анатолійович працює в психіатрії та це не завадило йому отримати ще дві вищі освіти – за фахом «Менеджмент організацій та управління персоналом» та «Публічне управління та адміністрування». Говорить, що очоливши диспансер отримані знання за цими напрямками освіти допомогли йому зрозуміти аспекти економічних процесів, пов’язаних з господарською діяльністю закладу.

Під час навчання

– Навчання в Полтавському університеті економіки і торгівлі взагалі переорієнтувало мене з лікаря, представника гуманітарної професії, на більш економічну.

Початок війни на Донбасі вніс свої корективи. Віктор Волошин не лишився осторонь від проблем, з якими зіткнулася українська армія і почав всіляко допомагати захисникам та їздити на схід разом із іншими волонтерами.

Берет десантника в кабінеті Волошина

– Я їздив по підрозділам, спілкувався з бійцями, проводив оцінку їхнього психологічного стану , працював з ними, щоб виявити можливі проблеми та допомогти їм у їхньому вирішенні. Консультував бійців на предмет боротьби зі страхами та тривогами, відчуттям безвиході. Коли поїхав на Донбас і побачив, що там відбувається, то зрозумів, який колосальний об’єм психологічної та навіть в деяких випадках психіатричної допомоги потрібен захисникам та цивільному населенню, яке опинилося на територіях задіяних у військовому конфлікті.

Віктор Волошин під час проходження служби

Саме програма з реабілітації учасників бойових дій та робота з людьми, які опинилися в складних життєвих ситуаціях, стали ключовими в його програмі, яку він представив на конкурсі на посаду головного лікаря психоневрологічного диспансеру, адже на власному досвіді відчув, яка саме кваліфікована допомога необхідна даній категорії людей. А за певний час його було призвано на службу до лав ЗСУ. Службу проходив в десантно-штурмових військах, місцем дислокації його частини була зона ООС (АТО).

Службу проходив в ВДВ

Після стрибка з парашутом

– В зоні бойових дій мислиш по іншому, там інші взаємовідносини. Підчас службових переїздів з зони ООС на мирні території мені було важко переналаштовувати своє сприймання різних умов та процесів життя, в’їжджаючи сюди бачиш, що ніби війни немає. Виникає когнітивний дисонанс.

Служба допомогла лікарю зрозуміти, що кваліфіковану медичну допомогу учасникам бойових дій при необхідності можуть надати лише ті фахівці, які не з чуток знають, що таке війна і постійний страх за власне життя та відповідальність за життя побратимів.

З колегою і бойовим побратимом

Очоливши заклад, Віктор Анатолійович зіткнувся з безліччю проблем, в більшій мірі по господарській частині, та пропрацювавши не один рік в цьому закладі досконально знав роботу і специфіку диспансеру, тому труднощів не боявся:

– Робота на посаді почалася з вивчення усіх проблем закладу, яких, до слова, було дуже багато. Диспансер мав безліч проблем: старі будівлі, старі комунікації. Буквально як тільки я прийшов, вийшла з ладу теплотраса, яка забезпечувала заклад опаленням. Довелося екстрено ремонтувати, при тому, що коштів на такі витрати не було закладено. Зроблено це було завдяки моїм друзям-волонтерам, які допомогли фінансово. А от роботу виконували самотужки.

Лікар підкреслює, що виконуючи ремонтні роботи дбали не лише про миттєвий ефект, а й про економію енергоносіїв. Для збільшення енергоефективності теплотрасу було прокладено з дотриманням всіх технологій таким чином заощадили до 25% на оплаті за опалення. При цьому в приміщеннях стало значно тепліше. Для економії електроенергії застаріле штучне освітлення замінили на LED.

Критичною була й ситуація з водопостачанням та водовідведенням закладу. В будівлі поліклініки система водопостачання та водовідведення була в критичному стані, а місцями її просто не було, в туалеті замість змиву був просто кухлик. За ці роки підвели воду практично до кожного кабінету.

Утеплення частини фасаду диспансеру

З метою економії та раціонального використання ресурсів відмовилися від централізованого гарячого водопостачання, натомість встановили бойлери і тепер жодних проблем з гарячою водою не маємо. Також утеплили частину будівлі, що теж відразу дало свій результат, в приміщенні стало тепліше взимку, а влітку – навпаки, прохолодніше.

Волошин зізнається, що господарська діяльність та організаторська робота чи то в медичному закладі, чи в якомусь іншому, йому дуже імпонує.

Віктору Волошину вдалося збільшити розмір коштів, які виділяють з бюджету на безкоштовні ліки для пацієнтів. Так, за період перебування Волошина на посаді головного лікаря ця сума збільшилася з 140 тисяч до 1,2 мільйона гривень. Таким чином, всі пацієнти пільгових категорій мають можливість отримувати необхідні ліки абсолютно безкоштовно.

Також для зручності пацієнтів та з метою уникнення скупчення та черг, лікарів поділили на рівномірні дві зміни і при запису в реєстратурі потік відвідувачів рівномірно розподіляють протягом дня. Для більшої зручності пацієнтів заклад працює по суботах хоч і не на повну потужність, але цього достатньо для всіх тих хто не має можливості потрапити до лікаря з понеділка по п’ятницю.

Окремо слід звернути увагу на благоустрій території. За ці роки Віктору Анатолійовичу з колективом диспансеру вдалося перетворити подвір’я закладу на затишний садок: випиляли аварійні дерева, замінили їх на молоді саджанці, висадили десятки кущів троянд, безліч декоративних дерев та кущів, планували замінити старе зношене асфальтне покриття на тротуарну плитку, побудувати альтанку для відпочинку пацієнтів. При цьому, більшість робіт по облаштуванні території зробили саме працівники закладу та пацієнти. Традиційно, після кожної такої толоки влаштовували частування кашею, юшкою чи іншою стравою, приготованою на вогні.

Спільно з міською радою вдалося вирішити і питання проїзду медпрацівників, які здійснюють патронаж пацієнтів. Для них у комунальному транспорті міста запровадили безкоштовний проїзд.

Віктор Анатолійович наголошує, що для пацієнтів даного профілю дуже важливе живе спілкування і соціалізація. Саме тому він намагається всіляко створювати відповідні умови. Наприклад, під час чергової поїздки до Києва взяв з собою двох пацієнтів, які ніколи не були в столиці, та провів їм екскурсію. Деяким допоміг працевлаштуватися, зокрема, працівниками в медзакладі.

Найгострішим наразі для медзакладу є питання реорганізації. Цей процес викликає чимало страхів у персоналу та самих пацієнтів, адже ніхто достеменно не знає, яким буде подальша доля медзакладу:

– Чекаємо змін та сподіваємось на те, що вони будуть на краще. Маємо надію, що ламаючи старі стереотипи та підходи в нашій службі створимо нову систему надання психіатричної допомоги, яка повною мірою забезпечить потреби наших пацієнтів. Як все буде в 2021 році, я не знаю. Але я абсолютно впевнений, що в нас все буде добре!

Лікар зізнається, що після рішення обласної ради про реорганізацію був готовий залишити заклад, оскільки, на його думку, такі зміни могли негативно вплинути на якість обслуговування пацієнтів, проте колектив диспансеру вмовив його лишитися.

На сьогодні в закладі працює близько сотні працівників, чверть з них – лікарі. Стаціонарне відділення розраховане на 30 пацієнтів, проте за амбулаторно-психіатричною допомогою за рік до установи фіксується понад 60 000 звернень громадян, щоденно це в середньому 200 осіб.

З колегами

Віктора Волошина, який майже 10 років життя присвятив цьому закладу, не може не турбувати його подальша доля. Є острах, що після реформування тисячі пацієнтів можуть залишитися без необхідної допомоги, а персонал – без роботи. Проте сподівається, що реорганізація буде націлена не лише на економію, а й на покращення обслуговування пацієнтів і заклад продовжить своє функціонування.

Колектив закладу

Про позитивні зміни в закладі говорять і його працівники. Юлія Колесник, працює дитячою дільничною медсестрою в диспансері з 2003 року. Говорить, що з приходом на посаду Віктора Анатолійовича відбулися значні покращення:

– Відремонтували кабінети, територія закладу стала гарною та доглянутою, бо раніше можна було сказати, що там «вовки вили», а тепер квіти починаються з березня по жовтень-листопад. Вагомою допомогою стало те, що проїзд в транспорті став для нас, медсестер, безкоштовним. Навіть почали видавати канцелярію. Доброю традицією стало проведення та святкування Дня медичного працівника та новорічного вогника.

Надія Олексіївна Мілько працює в цьому закладі медичним реєстратором вже 32 роки:

– Я працю в диспансері з 1988 року. Віктор Волошин, прийшовши на посаду головного лікаря, замінив в реєстратурі всі меблі на нові, гарні та сучасні, з’явилася нова картотека. Реєстраційна стійка раніше була стара та ледве трималася, а стала нова чудова з перегородкою з оргстекла. Встановив в реєстратурі рециркулятор бактерицидний та кондиціонер. До цього, в диспансері був кондиціонер лише в кабінеті головного лікаря, який встановили ще на початку 2000-х років.

Підтримує колег і лікар-психіатр Юрій Юрійович Левченко:

– З 2001 року я працюю в диспансері, Віктор Волошин має дві освіти медичну та економічну, він прекрасний менеджер та лікар. Матеріальна база за останні роки покращилась суттєво, я би сказав, в рази виросло фінансування на безоплатні ліки для наших пацієнтів, та медичне забезпечення закладу. Покращилась інфраструктура диспансеру – це й новий паркан, квітники на рівні європейського дизайну. Налагодилась співпраця з медичними інституціями: семінари, колегії, конференції. Вперше за весь час почали відшкодувати кошти на відрядження та конференції до інших міст країни.

Ремонт паркану. Фото "до"

Фото "після"

Сергій Васильович Кузьменко, завідувач стаціонарного відділення, додає, що нині, практично всі приміщення стаціонару було відремонтовано:

– Полагодили дах, зробили протипожежну сигналізацію. Встановили душову кабінку для пацієнтів. Замінили старі ліжка на нові, навіть нові матраци та подушки. Повністю оновили зелені насадження на території закладу. В їдальню придбали нові холодильники для зберігання продуктів пацієнтів та нові меблі. Частина ліків безкоштовна. Всі роботи та заходи від ремонтно-будівельних до лікувально-навчальних відбуваються під керівництвом та за безпосередньої участі головного лікаря.

21 серпня 2020

Автор: Марина Левчук

Суспільство 23 серпня 2020, 14:00

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь
Вибір редакції