Вибороти право народити: про материнство жінок з ВІЛ-статусом

1. >
2. Суспільство >
3. Вибороти право народити: про материнство жінок з ВІЛ-статусом

Фото – health.24tv.ua

Наказом від 22 квітня 2019 року №933 Міністерство охорони здоров’я України внесло зміни до Порядку направлення жінок для проведення першого курсу лікування безпліддя методами допоміжних репродуктивних технологій за абсолютними показаннями бюджетним коштом.

Здавалося б, цей документ нарешті розв’язав проблему реалізації права на материнство ВІЛ-інфікованих, давши їм зелене світло отримати послугу екстракорпорального запліднення безкоштовно.Утім усе не так просто на практиці.

Практично до 2011 року доступ людей, які живуть із ВІЛ, до репродуктивних технологій був обмежений. У січні 2011-го набрав чинності Закон України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ». У цьому документі йшлося, що жінки з ВІЛ-статусом мають право на допоміжні репродуктивні технології.

Наказ МОЗ №579 «Про затвердження Порядку направлення жінок для проведення першого курсу лікування безплідності методами допоміжних репродуктивних технологій за абсолютними показаннями за бюджетні кошти» не відповідав Закону України «Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ» та наказу МОЗ №449, яким затвердили Уніфікований клінічний протокол первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Профілактика передачі ВІЛ від матері до дитини».

Зміни до наказу МОЗ №579 ініціювала благодійна організація «Позитивні жінки». Велика адвокатська кампанія стартувала ще наприкінці 2014 року. Саме тоді активістки почали надсилати у владні установи перші листи, звернення, пояснювальні записки тощо. Протягом п’яти років у БО «Позитивні жінки» з’явилася велика кількість партнерів, які допомагали в просуванні цих змін до законодавства: активісти громадських організацій, народні депутатки, приватні медичні заклади.

Завдяки злагодженій роботі активістів Центр громадського здоров’я МОЗ зібрав експертні думки державних наукових та медичних установ системи Міністерства охорони здоров’я України, які займаються питанням репродуктології, акушерства та гінекології.

Проблему доступу ВІЛ-позитивних жінок до допоміжних репродуктивних технологій розглянули на парламентських слуханнях на тему: «Запобігання та протидія дискримінації жінок з вразливих соціальних груп» у жовтні 2018 року.

І лише 2019-го Уляна Супрун підписала документ.

Ці зміни дали можливість жінкам з ВІЛ користуватись допоміжними репродуктивними технологіями за кошти державного бюджету.

– Є закон про соціальний захист та СНІД, який регламентує всі дії щодо ВІЛ-позитивних людей, доступність медицини для них тощо. Але насправді, окрім нього, є підзаконні нормативно-правові акти з певними нюансами, що не дозволяють людям, які живуть із ВІЛ, отримати доступ до допоміжних репродуктивних технологій, насамперед ЕКЗ тощо, – зазначає Олена Стрижак, голова правління БО «Позитивні жінки».

У наказі №579 активісток турбувала насамперед проблема ЕКЗ, адже це була найпоширеніша процедура, якої потребували жінки з ВІЛ-статусом і яку вони не могли отримати в державних лікарнях.

– Треба сказати, що в деяких приватних медичних закладах, не зважаючи на законодавство, погоджувалися надавати послугу ЕКЗ жінкам, які живуть із ВІЛ, але коштувало це вдвічі, а подекуди і втричі дорожче, – каже Олена Стрижак. – Загалом зміни до закону були невеликі, але дуже важливі. Ішлося про те, що процедура ЕКЗ не протипоказана жінкам, які живуть з ВІЛ, якщо рівень вірусного навантаження невизначуваний.

Довідка «Кола»:
Невизначуваний рівень вірусного навантаження – це стан ВІЛ-позитивної людини, коли кількість вірусних часток у крові нижча за поріг чутливості тестів до вірусу – менше ніж 40 копій РНК у 1 мілілітрі крові.
Антиретровірусні препарати ефективно контролюють ВІЛ в організмі людини. Вони не здатні вилікувати хворобу та вивести вірус із організму, але запобігають розмноженню вірусу, якщо ліки приймати щодня. Згодом рівень вірусного навантаження в крові стає настільки низьким, що вірус не визначають під час тестування. Якщо невизначуваний рівень зберігатиметься протягом шести місяців, від такої людини практично неможливо буде заразитися ВІЛ статевим шляхом.

– Жінку, яка хоче скористатися послугою ЕКЗ, тестують на вірусне навантаження, і якщо показник менший за 40, це дає їй право отримати послугу на загальних засадах. Тому зараз ЕКЗ доступне, до нього немає протипоказань, але, на жаль, його ще не можна отримати безкоштовно, – розповідає голова правління БО «Позитивні жінки».

Ні для кого не секрет, що процедура ЕКЗ досить вартісна. Щонайменше вона коштує 70 тисяч гривень. І рідко позитивний результат отримують з першого разу. Тобто ЕКЗ роблять у середньому двічі-тричі, щоб настала вагітність. Тож цю суму треба множити на два чи на три.

Більшість жінок, які живуть з ВІЛ, не достатньо фінансово забезпечена, щоб скористатися ЕКЗ. Тому зараз БО «Позитивні жінки» веде адвокаційну кампанію, щоб зробити цю послугу доступною не лише для жінок, які живуть із ВІЛ, а й для інших українок.

– Ми зараз працюємо над іще одним наказом – №787, щоб у нашій країні на ЕКЗ виділяли кошти на державному або на місцевому рівні. І, власне, нам хотілося б, щоб цю процедуру могли отримати безкоштовно не лише жінки з ВІЛ, а й жінки, які не мають ВІЛ-статусу, але не можуть народити природним шляхом, – зазначає Олена Стрижак.

За Наказом №787, забезпечити доступну послугу ЕКЗ мають приватні й державні клініки, які отримуватимуть державне фінансування. Але на практиці цей механізм не працює.

– Для того, щоб виділили гроші з державного чи місцевого бюджету, має бути розроблена програма для збереження жіночого сексуального та репродуктивного здоров’я. За нею можуть передбачити кошти, наприклад, на ЕКЗ для 100 чи 50 жінок. Але такої програми поки що не існує, відповідно, і грошей виділити не можуть. Але навіть якби така програма була, це б не означало, що гроші дали б, адже процедура виділення державних коштів досить складна й тривала, – резюмує голова правління БО «Позитивні жінки».

На думку пані Олени, будь-яку програму хтось має актуалізувати, лобіювати, втілювати в життя. Або ініціативна група народних депутатів, або громадська спільнота.

Але, на жаль, зараз немає посадовців, які б розуміли, наскільки це важливо, та мали політичну волю щось змінити.

– Коли жінка з ВІЛ-статусом потребує медичних послуг і звертається в приватну медичну клініку, здебільшого їй не відмовляють. Усе, звісно, залежить від результатів аналізів, але інколи медичні заклади бояться брати на себе відповідальність за таких пацієнток. В інших же клініках можуть просто завищити ціну, наголошуючи, що це для них певний ризик, – розповідає регіональна координаторка БО «Позитивні жінки» Ольга Моторненко. – Втім відмовляють у більшості тим, у кого вірусне навантаження перевищує норму. Якщо вірусне навантаження високе, то ЕКЗ, звісно, робити не радять, адже є ризик і зараження дитини, і смерті матері.

Наразі в Полтаві немає медичних закладів, де б надавали послугу ЕКЗ.

Щоб стати учасницею такої державної програми, жінка, яка живе з ВІЛ, має щонайменше стати на облік у жіночій консультації, де їй діагностують безпліддя. Але багато пацієнток з ВІЛ-статусом уникають цього, адже на кожному кроці стикаються з дискримінацією.

«Що ви там плануєте, куди вам ще розмножуватись?», «Може, вам маткові труби перев’язати?» – це лише окремі фрази, які доводилося чути пані Ользі на прийомах у лікарів, коли вона туди ходила з жінками, які живуть із ВІЛ.

Тому часто жінки не говорять про це, бояться і позбавляють себе можливості стати мамами.

– Наразі ми домоглися, щоб дискримінаційні моменти щодо жінок із ВІЛ прибрали з нормативно-правового акту. Далі  поставили собі за мету домогтися, щоб уже 2021 року ці програми розробили та затвердили, виділили кошти для жінок, – говорить Олена Стрижак. – Здоров’я в контексті репродуктології важливе для всіх жінок без винятку. Ставати чи не ставати мамою, залежить від поглядів та бажання кожної. Але багато жінок хочуть народити. І якщо в них немає фізіологічної можливості, то цю проблему можна розв’язати штучно, проте все, на жаль, впирається у фінанси.

Якщо вам потрібна допомога чи консультація, ви можете зателефонувати за номером (097) 772-31-48 або написати на електронну пошту [email protected]

Читайте також: «Психологічного насилля в стосунках зазнає практично кожна жінка з ВІЛ-статусом»: куди звернутися в Полтаві

Матеріал створили в межах проєкту «Гендерночутливий простір сучасної журналістики», який реалізовує Волинський прес-клуб у партнерстві з Гендерним центром Волині та за підтримки Української медійної програми, що фінансує Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) і виконує Міжнародна організація Internews

22 серпня 2020 року

Автор: Наталка Сіробаб