Полтавці вшанували Героїв Небесної сотні та АТО

20 лютого 2017, 15:28   0
Фото Ярослави Фоніної

Три роки війни проминули як на одному подиху – швидко, болісно. Не одна родина відчула на собі важкість втрати, не одна сім’я досі оплакує та і буде оплакувати усе життя полеглого батька, брата чи чоловіка.
Полтава теж плаче: 20 лютого небайдужі зібралися під облдержадміністрацією, аби вшанувати подвиг учасників Революції Гідності та пам’яті Героїв Небесної Сотні.

– Я вважаю, що таке ніколи не забудеться. Скільки б років не минуло, Україна завжди пам’ятатиме своїх героїв. І цей мітинг, а також кількість полтавців, яка на нього прийшла, тому доказ, – поділилася своєю думкою студентка Яна.

Яна

І таких, які пам’ятають полеглих воїнів, які довічно будуть їм вдячні, – безліч. Серед полтавців, які прийшли під стіни ОДА, люди абсолютно різного віку: студенти з фотографіями полеглих героїв вишикувалися у дві лінії навпроти одне одного, більш дорослі принесли багато квітів.

Заграв гімн України, опісля – зазвучало «Слава Україні!», у відповідь дружне «Героям слава!». На сцену вийшла Настя Лещенко. Вона – юна поетеса, задля вшанування полеглих написала вірша, який і зачитала перед загалом.

Біля імпровізованої сцени на сходах стояли матері вбитих воїнів – тихо витирали очі. Хто знає, скільки вони вже виплакали, і скільки їм ще доведеться плакати – бо горе матерів вже набагато більше за біль від втрати сина. Ці жінки оплакують кожного солдата, співчувають одна одній, бо якнайкраще знають, як воно – дізнатися про загибель своєї дитини.

Трохи далі від процесії стоять меморіали пам’яті на честь учасників Революції Гідності та пам’яті Героїв Небесної Сотні. Біля них курсанти несуть почесний караул. За словами одного з них, Олександра, він та його друзі не знають на власному досвіді, як воно – бігти під кулями, захищати свою Батьківщину, про жахи війни чули лише з розповідей бійців, які відвідують їхній навчальний заклад. Проте хлопець вважає, що кожен українець має завжди пам’ятати тих, хто віддав за спокій та мир своє життя. 

Сашко

– Кожен має знати свою історію, – говорить Олександр, – Ми маємо вклонятися і стояти перед такими героями на колінах, дякувати їм. Вони заради захисту звичайних чоловіків та жінок віддали своє життя, і ми маємо бути непомірно вдячними.

Герої не вмирають. Вони назавжди лишаються у наших серцях. А їхні душі продовжують жити у подвигах та діяннях.

Довідково:

На Майдані загинули 106 учасників Революції Гідності.

Із них – троє жителів Полтавської області: Ігор Миколайович СердюкГерой України (2014 року). Член ВО «Свобода». Народився 1969 року в Кременчуці. Ігор був підприємцем, займався організацією ремонтно-монтажних робіт. Почав їздити до Києва з перших днів Євромайдану, іноді їздив додому, щоб провідати дружину Ірину та доньку Олександру. На Майдані був прапороносцем Дев’ятої сотні Самооборони. 18 лютого під час побудови барикад біля Маріїнського парку невідомі особи спочатку влаштували сутичку з активістами, після чого вистрілили Ігорю впритул в обличчя на перехресті з вулицею Інститутською.
Черненко Андрій Миколайович – народилася в селі Слободо-Петрівка, Гребінківського району Полтавської області. Жив в Києві, працював електриком. Залишився 7-місячна дитина. 18 лютого поранений в груди і був доставлений з Будинку профспілок в 17-у лікарню з проникаючим вогнепальним пораненням грудної клітини, помер на наступний день.
Євген Случак –  загинув 22 лютого 2014 року. Житель Кременчука, підприємець. Брав участь в протистояннях на Майдані. Але загинув у результаті вибуху пристрою, який привіз як трофей і намагався знешкодити.

Читайте також: Вірші про Майдан для полтавців читала молодь з усієї України 

Автор: Ярослава Фоніна

Суспільство 20 лютого 2017, 15:28

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь
Вибір редакції