Обіцянки не цяцянки: чи допоможе держава зберегти унікальну традицію решетилівської вишивки білим по білому?

20 травня 2021, 19:26 0

Надія Вакуленко. ФОТО - Укрінформ

Унікальні вишиті сорочки білим по білому, створені решетилівськими майстрами, є в колекції українських президентів та політиків, зірок естради, видатних українців. Ба більше — елегантну решетилівську вишиванку кілька років тому замовила до свого гардеробу британська королева Єлизавета ІІ. Щоб зберегти традиції майстрів, які стали визітівкою України в світі, три роки тому в Решетилівці відкрили Всеукраїнський Центр килимарства та вишивки, а сам бренд спочатку включили до переліку нематеріальної культурної спадщини України, а нині сподвижники займаються просуванням його до списку нематеріальної спадщини ЮНЕСКО. Здавалося б, можна лише порадіти, що українська держава врешті взялася за збереження і відродження автентичної культури та традицій. Якби не одне але — масштабні плани відродження колишньої фабрики художніх виробів та створення на його базі Всеукраїнського центру килимарства та вишивки у більшості так і лишаються...планами на папері. Причина банальна — заклад поки що не отримав належної бюджетної підтримки, яку обіцяли найвищі посадові особи держави. У День української вишиванки журналісти “Кола” намагалися розібратися у перспективах роботи унікального підприємства.

Друге життя фабрики художніх виробів

За радянських часів Решетилівська фабрика художніх виробів була відомою на всю країну та світ — тут працювали десятки талановитих майстрів, які створювали унікальні гобелени, рушники та вишиванки, що експонувалися на найпрестижніших виставкових майданчиках та прикрашали приватні колекції, заклади культури, урядові структури і навіть світові організації, як от наприклад штаб-квартиру ООН. Але в реаліях перехідної економіки потужне колись підприємство не змогло швидко перелаштуватися і знайти свою нішу. Зрештою, чергова зміна власників призвела до банкрутства та закриття фабрики. А колишні працівники продовжували берегти традицію килимарства та вишивки, працюючі на приватні замовлення що називається “на дому”. Приміщення фабрики стояло пусткою, занепадаючи та перетворюючись на чергову “пам’ятку руйнації”. Зрештою, Полтавська обласна рада у 2017 році домоглася повернення унікального комплексу у комунальну власність. А на базі фабрики розпочалося створення Всеукраїнського центру килимарства та вишивки. Ідея полягала в тому, щоб знову об’єднати під одним дахом найталановитіших майстрів, створивши так званий арт-хаб, який би одночасно слугував робочим місцем для майстра, і виставковим центром, туристичним магнітом Полтавщини. З обласного та державного бюджету виділили перші надходження — близько 40 мільйонів гривень. За ці кошти вдалося розпочати відновлення напівзруйнованих приміщень фабрики, створити штат досвідчених працівників та орендувати для них тимчасове приміщення, поки триватиме реконструкція і запустити діяльність Центру.
– У Решетилівці на базі колишньої фабрики імені Клари Цеткін, згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 987 від 3 жовтня 2018 року, створили державну установу «Всеукраїнський центр вишивки та килимарства». Але наразі Центр розміщується в орендованому приміщенні. Фабрика ж за роки занепаду стала занедбаною, споруди потребують капітального ремонту та реконструкції, адже ліквідували фабрику у 2004 році, а приміщення були пусткою, розповідає керівник центру, заслужений майстер народної творчості Надія Вакуленко.
Як розповіла пані Надія, була виготовлена проєктно-кошторисна документація на капремонт усіх нежитлових приміщень, також знайшли фірму, яка за власні кошти взялась хоча б частково провести ремонт. Тож нині зроблені нові дахи, встановлені вікна і двері, у чотирьох приміщеннях утеплений фасад. Усі споруди законсервували від подальшої руйнації. У травні 2020 установа розпочала основну діяльність. Нині в ній працює понад 50 осіб.

Чи потрібна державі решетилівська вишивка?

Решетилівських митці зустріли новину про відродження фабрики та створення Центру із величезним ентузіазмом — більшість із них радо долучилися до цієї роботи. Але як відомо, на голому ентузіазмі далеко не заїдеш. А ось з державною підтримкою справи стали гіршими. Нині із державного бюджету фінансуються лише поточні видатки — на зарплати й оренду приміщення. А всі капітальні — опинилися на паузі. При цьому, колектив закладу не полишає надію на те, що Центр таки отримає повноцінну державну підтримку. Тим більше, що її обіцяли найвищі посадовці.

– Ми в Міністерстві зрозуміли, що народно-художні промисли – великий потенціал для країни. Ви змогли перезапустити процес виробництва. Ви одні з небагатьох в Україні, які змогли зберегти справу: працюють майстри, а також можливе поновлення виробництва. У народно-художних промислів є надзвичайно великий економічний потенціал. Варто шукати ринки збуту й налагодити модель, за якою народно-художні промисли могли запрацювати знову. Якщо вони запрацюють, тут будуть кошти, можливості розвивати навчання й зберегти традиції для наступних поколінь, – зазначав міністр культури України Олександр Ткаченко під час візиту на Полтавщину восени 2020 року.

Підтримку решетилівським майстрам обіцяв і керівник Уряду Денис Шмигаль, який на згадку про Полтавщину повіз до столиці унікальну решетилівську вишиванку білим по білому.

«Порадив представникам облдержадміністрації подати решетилівську вишивку на включення до списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО», наголосивши на тому, що «вона й багато інших культурних об’єктів Полтавщини можуть стати потужним туристичним магнітом області», - відзначав Прем’єр-міністр після відвідин Полтавщини.

У лютому цього року на Всеукраїнському форумі «Україна 30» за участю експертів та посадовців Президент Володимир Зеленський також називав «Всеукраїнський центр вишивки та килимарства»серед об’єктів, які потребують відродження.

Зрештою, в Полтавській облдержадміністрації пообіцяли включити Всеукраїнський центр вишивки та килимарства до програми Президента України Володимира Зеленського велике будівництво. А в кошторисі на 2021 рік урядовці мали передбачити 42 мільйони гривень державної підтримки, щоб продовжити роботи по реконструкції колишньої фабрики. Але поки що Центр так і не одержав авансованої допомоги.

Без неї — продовження робіт під великим питанням. Вже сьогодні Центр має борг перед компанією, яка здійснює реконструкцію — сподіваючись на виконання бюджетних зобов’язань підрядник вклав 3 мільйони гривень власних коштів у будівельні роботи та ще один мільйон гривень на виготовлення проектно-кошторисної документації.

Сьогоднішнє свято Дня вишиванки Центр зустрічає грандіозною виставкою вишиваних робіт та гобеленів. А ще — великою надією на те, що держава таки надасть необхідну підтримку решетилівським майстрам. Важливо і приємно те, що український уряд так наполегливо бореться за те, щоб, наприклад, включити автентичну українську справу — борщ до нематеріальної спадщини ЮНЕСКО. Але ж і решетилівська вишивка білим по білому, також має бути близькою до тіла. Чи не так?