«Де українець зможе вкрасти, американець навіть не додумається», – полтавська студентка про життя в США

«Де українець зможе вкрасти, американець навіть не додумається», – полтавська студентка про життя в США
31 березня 2017, 08:00   0
Фото із особистого архіву Олександри

«Work and Travel USA» – молодіжна програма для студентів, яка надає можливість провести незабутнє літо в Америці. Work and Travel поєднує роботу, подорожі, вдосконалення англійської мови та обмін культурним досвідом зі студентами з усього світу. За її умовами, студенти отримують змогу поїхати працювати на три-п’ять місяців у будь-який штат США, отримати «кругленьку суму», а потім місяць подорожувати «країною мрій».

Студентка Полтавського національного технічного університету Олександра Панасенко з дитинства мріяла опинитися у США. Змалку вивчала англійську мову, цікавилася американською культурою і марила, що одного разу їй вдасться погуляти Каліфорнійськими пагорбами або позсмагати під сонцем Флориди.

Про «Work and Travel USA» дівчина дізналася, коли вступила до університету. Із того моменту вирішила: зробить все, аби врешті її мрія здійснилася. Довгий процес підготовки, реєстрації, відбору не злякали дівчину – вона успішно пройшла ці етапи.

– Допомогла мені потрапити в США українська освітня компанія Stady. Саме вони займаються організацією всієї програми «Work and Travel USA». Ти реєструєшся, платиш необхідні кошти, а далі тобі пропонують контракти з американськими фірмами, де треба обрати те, що до вподоби. Далі – інтерв’ю з працедавцем, – каже Олександра.

Олександра Панасенко розповіла журналістці «Кола» про свій досвід, аби усі майбутні учасники програми були готові до того, що на них чекатиме.

Випробування перше: посольство

– У перший рік участі в програмі я надіслала заявку надто пізно. Тому лишалися тільки контракти зі штату Меріленд в місто Оушен-Сіті. Я вирішила влаштуватися на роботу в магазин солодощів, бо досвіду в спілкуванні англійською з носіями мови в мене не було, – розповідає Олександра.

Для того, аби врешті-решт вилетіти в США, дівчині необхідно було зустрітися з консулом у посольстві, що, за її словами, було найстрашніше. Саме в посольстві вирішували, зможеш ти працювати чи ні.

Там запитували:

  • Місце проживання
  • Місце навчання
  • Місце майбутньої роботи в США (ви вже на той момент маєте контракт із працедавцем)
  • Памфлет – певний кодекс прав українських студентів в США. Їхнє знання обов’язкове.
  • – У посольстві дуже страшно. Поруч із тобою люди, які раніше не проходили, а тепер прийшли повторно. Саме вони ще більше лякають своїми розповідями. Також всі навколо нервують, «зубрять» памфлет… Словом, я дуже переживала в той момент, – каже студентка.

    Сама процедура проходження співбесіди в посольстві розпочинається із перевірки металошукачем, опісля на ваш паспорт наклеюють номер, далі необхідно здати відбитки пальців. Кожна дія відбувається двічі – перший раз з українським працівником, а другий – з американцем.

    – Я тоді настільки почала нервувати, що українцю відповідала «Thank you, Sir».

    Завершується процедура самою співбесідою. За словами учасниці програми, коли сидиш і чекаєш своєї черги бачиш, хто пройшов, а хто ні, хоча й не чуєш самої розмови між послом і студентом. Усе одразу видно: кожен виходить, перебуваючи у певному трансі, а потім починає або плакати, або сміятися від щастя. І кожен в черзі в цей час мріє опинитися із синім папірцем в руках – свідченням того, що ти таки полетиш в США.

    Варто пам’ятати, що згідно з законом, студент не має права лишатися в США опісля завершення строку дії контракту, бо з ним припиняється й віза. Однак у кожного студента є місяць опісля закриття візи на подорожі штатами.

    Випробування друге: мовний бар’єр і труднощі самостійного життя

    Опинившись в США, багато студентів вважають, що тепер жодних проблем не виникне – головного вони вже досягли. Олександра вважала так само, одначе зіштовхнулася з тим, що нічого не розуміє англійською.

    – Так, США – це країна можливостей. Так, мені тут дуже подобається. Але є безліч труднощів, які я ледве переборола. По-перше, я вважала, що чудово володію мовою, проте через місцеві діалекти я дуже довго не розуміла ані слова. Навіть зараз, коли я в США вже вдруге, я не з усіма можу порозмовляти вільно, – ділиться студентка.

    Друга перепона, яка зустрілася а шляху дівчини, – інший менталітет. А третя – ти зовсім сам, тому ніхто з близьких тобі не допоможе.

    –  Що тут казати… Українці й американці дуже різні. Плюси американців для мене такі: вони дуже чесні – там, де нашим не гріх щось і вкрасти або не заплатити, у американців навіть такої думки не виникне. Вони більш вільні або, якщо точніше сказати, менш зациклені на родині, домі та роботі. У них усе надто швидко змінюється. Також тут немає неоплачуваної праці, і чудовий сервіс у ресторанах.

    Проте, як говорить Олександра, за час, поки вона проживала в Штатах, помітила багато недоліків. Так, наприклад, американці менш прямолінійні, аніж українці. Якщо «нашому» щось не подобається – він скаже про це у вічі. А от в США так не прийнято. Якщо відбудеться якась неприємна ситуація на роботі, тобі про це ніхто не скаже – всі одразу прямують до менеджера.

    Також Олександру засмутила величезна кількість так званих «бебі-мам». Так в Америці називають жінок, у яких немає чоловіків, проте є діти. За дослідженнями соціологів, кількість матерів-одиначок у Штатах постійно зростає.

    Випробування третє: знайти роботу, яка сподобається

    Спершу в Україні студент отримує контракт, проте в США після першого місяця він має право змінити місце роботи. Олександра поїхала працювати у магазині цукерок, але потім дівчина влаштувалася продавчинею в сувенірну лавку.

    –  В Україні не обов’язково щось робити, аби отримувати гроші. Можна просто сидіти і чекати клієнтів, наприклад, у звичайний день. Проте в США так не вийде. Якщо в магазин ніхто з покупців не приходить – прибирай, переставляй, роби хоч щось, бо тоді плати не буде. Та і камери всюди, тож просто байдикувати не вийде.

    Серед усіх контрактів, найбільш популярні ті, де місцем роботи є ресторан. Оскільки студентам-офіціантам платять найбільше (15-20 доларів за годину). Тож Олександра наступного року шукала саме такий.

     І опісля частої зміни місця працевлаштування, дівчина таки змогла знайти поки що ідеальний для себе варіант – на даний момент вона працює в сервісі одного з ресторанів.

    Щодо рівня життя дівчина каже:

    – Для американців нормально щодня відвідувати ресторани. У них вистачає грошей, тому чому б і ні? Також 98% населення мають власну автівку – у містах майже немає громадського транспорту. Автомобіль зовсім не розкіш, за місяць роботи можна придбати не нове авто 2008-2010 року випуску в межах 3000$.

    За словами Олександри, вона поки що лишатиметься в США стільки, скільки зможе, оскільки жити саме в цій країні було її найбільшою дитячою мрією.

    Читайте також: Барбершоп vs. Перукарня: таємниці та особливості чоловічих клубів

    Автор: Ярослава Фоніна

    Суспільство 31 березня 2017, 08:00

    Щоб писати коментарі

    Авторизуйтесь
    Вибір редакції