Робимо свою Україну: покрокова інструкція від історика Ярослава Грицака

1. >
2. Суспільство >
3. Робимо свою Україну: покрокова інструкція від історика Ярослава Грицака

Фото Ярослави Фоніної

За підтримки Полтавського осередку Української академії лідерства 2 квітня в конференц-залі Полтавської галереї мистецтв відбулася лекція історика Ярослава Грицака. Її тема «Зроби собі Україну», надзвичайно актуальна для теперішнього суспільства.

Ярослав Грицак – український науковець, історик і публіцист. Доктор історичних наук, професор Українського Католицького Університету. Директор Інституту історичних досліджень Львівського національного університету ім. І.Франка, гість-професор (1996–2009) Центральноєвропейського університету у Будапешті, перший віце-президент (1999–2005) Міжнародної асоціації україністів. Головний редактор наукового річника «Україна модерна», член редакційної колегії часописів Ab Imperio, Критика, Slavic Review, член наглядової ради журналу Harvard Ukrainian Studies. Почесний професор НаУКМА.

­

– Для того, аби зрозуміти, чому так погано в Україні – треба нарешті «ввімкнути мозок», – розпочав свою лекцію пан Ярослав, – Щоденно ми думаємо в категоріях «від сьогодні до завтра», але це дозволить нам лише виживати, а не жити. 

За словами історика, ще у 2013 році, коли теперішній Президент України Петро Порошенко тільки планував висувати свою кандидатуру, він звернувся до Ярослава Грицака, вченого-економіста Олександра Пасхавера, соціолога та психолога Євгена Головахи та політолога Олексія Гараня, аби всі четверо розробили унікальний план  розвитку України на найближчі сім років. На жаль, зауважує Ярослав Грицак, зараз його вже ніхто не дотримується, проте сам план зміг би швидко вивести нашу країну на новий рівень.

Суспільне багатство– один із найважливіших чинників розвитку

– Ще у 1990 році один із німецьких банків видав невеличку книжечку, у якій містилися здогадки на тему: «Що було б, аби Союз розпався?» Враховувалося 15 різних чинників, як рівень індустріалізації, ресурси, економічне становище і так далі. І за їх переконаннями єдиною країною, яка б одразу «вистрелила», стала б Україна, – каже пан Ярослав.

Проте не так сталося, як гадалося. Через 20 років після здобуття Україною незалежності, вона має найнижчий зріст ВВП на душу населення – показник виріс лише в 1,5 рази, а це найгірший результат серед всіх пострадянських країн. На жаль, в українців, за переконаннями Ярослава Грицака, немає найголовнішого – суспільного багатства.

– Одним із показників успішності країни є середня тривалість життя. У розвинених країнах ця відмітка сягнула вже 80 років. В Україні вона лишається на рівні 60 років. Тривалість життя напряму залежить від рівня суспільного багатства. Не варто орієнтуватися на те, аби  розбагатіти самому – треба робити так, аби все суспільство було багатше. Тоді рівень життя автоматично покращиться.

Аби рівень суспільного багатства покращувався, і країна розвивалася, Ярослав Грицак пропонує певні кроки для досягнення мети.

Крок 1. «Зроби собі національну державу»

Перш за все, країна, яка хоче успішно розвиватися, зобов’язана мати сформовану націю.

 – Аби суспільство стало багатим, перш за все, воно має бути сформованою нацією. Чи є Україна такою? Безумовно, проте ми цього не бачимо. Судити треба не по внутрішніх конфліктах, а по тому, як ми поводимо себе перед загрозами.

Надзвичайним поштовхом для усвідомлення себе як нації для українців стали події Майдану та анексія Криму, переконаний Ярослав Грицак.

Крок 2. «Або видобувай нафту, або будуй демократію»

– Тут все просто: аби країна розвивалася, у неї має бути або дуже багато нафти (саме цей ресурс відкриває доступ для багатьох сфер зовнішньої економіки), або міцний демократичний устрій, – каже пан Грицак.

Якщо у першому випадку, нафта може скінчитися, то другий варіант найбільш підходящий. Краще, аби країна була невеликою, проте демократичною, де б усі були зацікавлені в благополуччі інших. Навіть з історії видно, що жодна імперія не змогла досягти високого розвитку – надто вже «важка» для стрімких злетів.

– Знаєте, по чому можна впізнати демократію? У справжній демократії ніколи не можна вгадати, хто стане наступним президентом. В Україні теж не можна – у нас просто страшна анархія в цьому плані. А от в Росії яскраво видно, що там не демократичний устрій.

Крок 3. «Правильний набір цінностей»

Для держави важливі її громадяни. Дайте їм правильні настанову та сформуйте правильний набір цінностей – отримаєте свідоме суспільство, настроєне на успіх.

– Цінності – це те, заради чого ви зможете пожертвувати своїм життям. І коли це – не перш за все власне тіло, здоров’я, безпека, а діти, родина або навіть держава, як плацдарм для розвитку нащадків, отоді все правильно, – розповідає Ярослав Грицак, – Аби визначити свої цінності, досить запитати себе «як часто я ходжу до церкви?», «чи зміг би я прийняти в сім’ї гомосексуаліста?», «чи відчуваю я гордість, коли дивлюсь на прапор моєї держави?» – і тоді все стане ясно.

Країну пора тоді «будувати», коли з’являється група осіб, яка амбіційна і має правильні цінності. Їхні переконання схожі на вірус: досить заразити одного, як через певний час «зараженим» опиниться вся нація. І головне, аби «вірус» був таким, який створить здорову націю, запустить державу до самовдосконалення та зробить її успішною.

Крок 4. «Допоможи молоді»

Історик переконаний, що сила в молоді. Тож треба впускати «нову кров» в усі аспекти життєдіяльності України.

Крок 5. «Зроби собі кризу»

Криза – то єдиний стан, який змушує людину щось змінювати. Тож якщо прагнете чогось іншого – необхідно пережити ту саму кризу, яка має слугувати поштовхом до кращого.

Зараз в Україні серед усіх вищеназваних аспектів є нація, криза, демократія, цінності, але відсутня політична воля.

За переконанням Ярослава Грицака українці знаходяться у «коридорі» і, аби досягти вершини, необхідно пройти його – повільно, але впевнено. Бо своє «вікно можливостей» ми вже втратили.

Читайте також: Мешканців дому в центрі Полтави знову заблокували: серед охоронців люди впізнали кременчуцьких тітушок

Автор: Ярослава Фоніна