Вчора
Як музей гончарства в Опішні виживає в умовах воєнного стану
21 травня 2023, 15:20 0
Не просто вижили, а навіть оновили експозицію і відкрили унікальний готель. У Опішні показали оновлені об’єкти національного музею-заповідника українського гончарства. Наголосили: все нове, що з’являється у музеї – створене за самостійно зароблені кошти.
Варто зазначити: музей-заповідник підпорядкований Міністерству культури та інформаційної політики України. Але, починаючи з 2018, заклад не отримав з державного бюджету коштів на розвиток (мова іде про бюджет на капітальні та поточні ремонти, відрядження, придбання експонатів – все це музей закуповує за власні кошти), держава фінансує лише зарплати та комунальні послуги. Тож нині відвідувачі виступають у ролі донаторів музею. А їх нарешті побільшало, музей отямлюється від воєнної кризи.
Олесь Пошивайло, генеральний директор національного музею-заповідника українського гончарства– Впродовж останніх 10 років відвідувачі нашого музею приходять з одним уявленням про наш музей, а повертаютсья додому з іншим. Часто у книзі відгуків залишають фразу: «Я у музеї відчула себе українкою». І ми зрозуміли, що місія музею – саме така, не просто представити експонати, а допомогти людині зрозуміти свою етнічну приналежність, – розповідає Олесь Пошивайло, генеральний директор національного музею-заповідника.
Мистецький проєкт "Давид" художника-кераміста Сергія Радька. Скульптуру виготовлено у 2022 році на базі Національного музею гончарства лауреатом Міжнародної грантової премії Говорунів.
Мистецький проєкт "Шлях, який потрібно пройти" художниці-керамістки Наталії Матвійчук. Проєкт присвячено 30-річчю незалежності України, виготовлений восени 2021 року, встановлення планувалось навесні 2022, але повномасштабне вторгнення ворога усе змінило.
Творчий мистецький проєкт "Змієборець" художника декоративно-ужиткового мистецтва Антона Плохого. Виготовлений стипендіатом лоту "Відновлення культурно-мистецької діяльності" від Українського культурного фонду у 2022.
Також відверто зазначає, що після початку агресії росії багато співробітників музею дуже нервували і у перші місяці після вторгнення повноцінної роботи не було.
– З причини і без люди намагались сховатись і уникнути роботи і ми переживали що діяльність музею буде паралізована. Але нині я можу сказати: зараз нам працюється набагато краще, ніж у мирний час: стало менше вихідних, ми стали більше працювати, рівняємось до бійців ЗСУ, у них взагалі немає вихідних.
Музей перестав проводити масові заходи, яких раніше було тут дуже багато: фестивалі, симпозіуми, ковальські фестивалі. Це дозволило працівникам вивільнити час займатись внутрішньою роботою і сконцентруватись на більш активній розбудові музейних об’єктів.
– Музейна справа в Україні – дуже консервативна. Багато співробітників музейних закладів мислять по радянському і вважають, що у них має бути лише класична музейна експозиція, яку люди мають дивитись упродовж десятиліть і вона не змінюється. У нас інакше, – зазначає гендиректор національного музею-заповідника.
Музей постійно розширюється. Якщо у 1988 це була одна кімнатка при місцевому заводі «Керамік», то нині у структурі знаходиться 22 гектари території, де розміщені об’єкти. Музей поступово скуповує землі навколо себе за кошти, які заробляє і таким чином розширює свою територію. За 35 років роботи музею жодного офіційно збудованого будинку для музею не було, експонати «розтікались» по території через придбання окремих будівель. Їх ремонтували і створювали у них експозиції працівники музею власними силами.
Але такі «продвинутість» не всім подобається.
– В Україні є певне несприйняття того що ми робимо у Опішні. 2017 оку ми відкрили у музеї кафе. Там можна купити каву чи тістечко, це дає змогу затримати відвідувача довше у музеї. Минулого року Міністерство культури сказало нам, що такого не може бути і заборонило нам це кафе. Мовляв, ми повинні не самі утримувати його, а завести сюди ФОП, дати їм у оренду приміщення і хай вони торгують і заробляють кошти. Ми з цим не погодились, звернулись до юридичної фірми, яка зробила нам обґрунтування, що є навіть постанова Кабміну про ті послуги, які може надавати музейний заклад і там є послуги ресторанного господарства. Тобто є усі законні підстави це робити і тому ми це робимо і будемо продовжувати. На сьогодні наш музей єдиний який має усвоїй структурі музейне кафе. Невелике, але воно є, – розповідає Олесь Пошивайло.
Ще одна проблема багатьох муейних закладів: утримати відвідувачів два дні. У опішнянському музеї експонатів дуже багато і звичайний відвідувач неспроможний їх усі оглянути за день.
– Багато разів виникала проблема: де людям зупинитись у музеї, а ми нічого не могли їм запропонувати. Таким чином народилась ідея президентського готелю. Чому президентський – бо ми хотіли зробити саме дорогі апартаменти, не рядові. У селищі є уже готель на 50 місць, є котеджі – і це добре, бо люди, які там поселяються, приходять у наш музей. Але ми спостерігали тенденцію, що бізнесмени, айтішники, які приїздять у музей і хочуть залишитись на кілька днів, їдуть ночувати у Полтаву у дорогі готелі, тому і нам захотілось зробити крутий готель, щоб люди могли зановчувати у нас не території музею заповідника.
В Україні наразі є лише один музей з готелем у своїй структурі – у національному заповіднику «Замки Тернопілля». Другий тепер буде на Полтавщині.
– Яка на це нововведення буде реакція Мінкультури, ми поки що не знаємо. Але все зроблено законно, ми включили надання готельних послуг до державного реєстру юросіб, це передбачено статутом нашого музею. Тобто ми намагаємось працювати нетипово, – зазначає директор музею.
Також у 2022 році у музеї відкрили ще одну садибу: Музей малобудищанського гончарства. Там демонструють унікальну експозицію писаного посуду. І знову ж таки: всі будівельні роботи виконали або співробітники музею, або місцеві, з якими ми заключили ЦПД, жодна будівельна організація тут не працювала.
– Ми завжди раніше сподівались, що держава почне давати кошти і хтось нам зробить ремонти. Потім ми розчарувались у цій ідеї і вирішили самі це робити: дизайн, оздоблення – усе наші працівники виконували, науковці, екскурсоводи, фондові працівники.
Ще й кераморезиденцію на території музею встигли зробити. Ідею цю подала Світлана Пасічна, відома полтавська художниця-керамістка, яка розповіла, що у Європі є кераморезидентції, куди художники можуть приїхати, працювати, а твори свої лишити музею у подарунок. Тож було вирішено створити і у Опішні кераморезиденцію, де будуть жити і працювати художники керамісти з України і інших країн.
З початку весняного туристичного сезону всі працівники музею добре засмагають, бо працюють здебільшого надворі, упорядковують територію, бо викосити 22 гектари землі практично неможливо.
– Ми говоримо Мінкультури: нам потрібні нові співробітники – а у відповідь постанова Кабміну: забороняємо збільшувати штатний розпис. Тому з’являються нові об’єкти, а робітників практично нема. У нас лишилось 12 чоловіків, решта – жінки (усього у музеї близько 100 співробітників). І тих чоловіків викликають у військкомат, 2 забрали уже у армію.
А тепер мовою цифр: до вторгнення у вихідні дні найбільше щоденно музей приймав 800-900 відвідувачів. Після вторгнення у 2022 році музей відкрився лише на початку серпня. У 2023 році уже у травні на початку сезону у одну з субот у музей прийшло 600 гостей – це обнадійливий результат. Адже на державні кошти сподіватись не варто – у 2023 музею ще на третину скоротили фінансування. Але кризові ситуації відкривають нові можливості – кажуть у музеї.
– Ми любимо труднощі, вони дають поштовх шукати інші можливості залучення коштів, активніше почали співпрацювати з малим та середнім бізнесом, – резюмує Олесь Пошивайло.
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь