Проблеми визнання арбітражу трафіку: або чому Левченко рекомендує не плутати успішний бізнес зі спамом

1. >
2. Суспільство >
3. Проблеми визнання арбітражу трафіку: або чому Левченко рекомендує не плутати успішний бізнес зі спамом

Будемо чесні, арбітраж трафіку в промислових масштабах – це сфера з напряму технологій digital і маркетингу, у якої не найбездоганніша репутація. Але тут, як позначив Єгор Левченко, потрібно насамперед з’ясовувати, хто або що зіпсувало імідж.

Незважаючи на всі чутки і міфи, арбітраж – це процвітаючий напрямок, а фахівці цієї галузі – затребувані професіонали з крутими навичками і великими окладами, як і загалом в IT.

Справді, навколо цього напряму дуже багато помилок. Одні псевдо експерти з року в рік говорять про те, що ніша лідогенерації скоро закінчиться, тобто припинить існування. Інші називають арбітраж не професійною діяльністю, а якоюсь авантюрою і спамом. А що ж насправді?

Егор Буркін: арбітраж – це бізнес-модель, яка працює, незважаючи ні на що

Суть арбітражу як економічного терміну – це заробіток на різниці ціни купівлі та продажу. Звідси, наприклад, і паралелі з фондовою біржею. Власне арбітраж трафіку – це бізнес-модель, за якої головним товаром є трафік, а точніше ліди (контактні дані потенційних покупців). Арбітражники роздобувають цей самий трафік і перенаправляють (перепродують) його власникам інтернет-магазинів та інших комерційних онлайн-майданчиків. Основний заробіток на різниці в ціні.

До речі, арбітраж не передбачає якихось авансових платежів, підкреслює Єгор Левченко, тобто спочатку товар (трафік), а потім уже гроші. Відповідно, взаємовідносини між рекламодавцем і компанією, що спеціалізується на лідогенерації, чітко врегульовані, і тут жодних підступів немає і бути не може.

Фактично арбітражник – це посередник, чия робота має щось спільне з оптовим торговцем. Тільки останній має справу з товаром – купує його у виробника і віддає в роздріб, а арбітраж – це своєрідний супровід клієнта (покупця) від моменту виникнення певної потреби до можливості її задовольнити на сайті рекламодавця.

Чому на арбітраж іноді вішають ярлик "спам"?

Арбітражники найчастіше співпрацюють не з кінцевими покупцями трафіків, а з партнерськими (реферальними) програмами. Через це між цими напрямками digital-маркетингу іноді ставлять знак рівності. Насправді арбітраж трафіку - це трохи молодший вид діяльності, що з'явився на початку "нульових" років, тоді як "партнерки" зародилися ще в 90-ті.

У той час в інтернеті ще було досить легко заробляти, причому не завжди чесними методами. Абсолютно безкоштовно отримати трафік давали змогу різні методи, включно зі звичайним спамом, сайтами-дорвеями, MFA-майданчиками (тобто ресурсами, створеними для заробітку на контекстній рекламі – Made For Adsence). Фактично кожен такий "чорний" метод лідогенерації давав змогу залучити трафік і заробляти на його перепродажі. Причому якихось серйозних зусиль, на кшталт оптимізації рекламних кампаній, розроблення креативу, аналізу цільової аудиторії (ЦА), пошуку підходящих для конкретної ЦА пропозицій, не було потрібно.

На початку епохи арбітражу заробітки окремих фахівців або профільних компаній нерідко перевищували десятки тисяч доларів на день. Зі змінним успіхом подібне тривало до кінця "нульових" років, але правила поступово посилювалися, більш вимогливими ставали пошукові системи, почали судити сайти за суворішими мірками, а методи безоплатної генерації трафіку виявляли та припиняли. У результаті просто спам уже не дає бажаних результатів.

Останніми роками лідогенерація – це складна і відповідальна робота, адже рекламодавцю не потрібні просто переходи. Вони зацікавлені в тому, щоб до них на сайти приходили потенційні клієнти, а не випадкові гості. Вони відстежують показники KPI для маркетингових активностей, прагнуть виключити misleading, тобто отримання лідів, які є результатом введення користувача в оману (по суті обману).

Сьогодні, як підкреслює Єгор Левченко, арбітражник не може бути якимось спамером. Цей фахівець барон-своєї справи, проробляє дійсно серйозну роботу, а саме:

вибирає відповідні партнерські програми для співпраці;

аналізує цільову аудиторію;

визначається з потенційними джерелами трафіку та інструментами його залучення;

створює креатив;

налаштовує, запускає та оптимізує рекламні кампанії;

домагається поставлених рекламодавцем завдань і тільки тоді заробляє.

Цікаво, що саме арбітражники - це фахівці, які залежно від конкретного розв'язуваного завдання можуть бути як рекламодавцями, так і видавцями (паблішерами). Коли їм потрібно роздобути доступний трафік, то вони можуть закуповувати його через різні джерела трафіку, щоб потім перенаправити. А коли безпосередньо співпрацюють з партнерською програмою, то часто просувають продукт (товар або послугу), як видавець.

Види і способи арбітражу трафіку

Неоднозначні думки про лідогенерацію спливають навіть у 2023 році через те, що в арсеналі арбітражників все ще є найрізноманітніші методи роботи. Так, є багато успішних компаній, які створені відносно недавно, як наприклад, бізнес Єгора Левченка, і ніколи не займалися спамом або створенням дорвеїв. Але є й такі гравці, які адаптувалися під сучасні реалії – раніше використовували неоднозначні методи, а зараз перейшли в легальне поле (або ж поєднують різні способи "не кримінальної" лідогенерації).

Крім того, сьогодні стосовно арбітражу трафіку все ще заведено говорити про різні підходи до роботи з їхнім поділом на білу, сіру і чорну. Давайте розглянемо кожен варіант докладніше:

Білий метод. Це залучення трафіку на ті майданчики, які займаються реалізацією законних товарів і послуг (магазини одягу і гаджетів, косметичні салони тощо) І для цих цілей застосовуються виключно легальні методи, зокрема контекстна і таргетингова реклама, розкрутка багатосторінковими сайтами (лендінгами), що продають, SMM, пошукове просування і т.д.

Сірий арбітраж. Він передбачає співпрацю з легальними бізнесами і застосування все ще законних методів лідогенерації, але певні хитрощі для стимулювання трафіку допускаються і за них суворо не судять. Вони включають: клікбейтні заголовки, спливаючу рекламу, візуальний ряд якої не завжди відображає вміст сайту, куди здійснюється перехід тощо. Користувач може бути введений в оману, але насамперед за рахунок цікавого креативу.

Чорний метод. Це нелегальний підхід до отримання трафіку. Його суть полягає в тому, що і рекламодавці можуть бути не зовсім у законному полі (сайти азартних ігор, букмекерські контори, які в окремих країнах заборонені, ресурси для повнолітніх тощо). А оскільки просуваються заборонені для легальної реклами товари/послуги, то чорний арбітраж нерідко передбачає залучення тих методів, які спрямовані на обхід чесних способів просування, зокрема агресивної реклами, спаму, клікандерів тощо.

Фактично на початку "нульових" лідогенератори використовували тільки чорні методи через їхню доступність. Сьогодні більшість гравців залучають трафік на платній основі. Це також є й однією з вимог рекламодавців, які працюють у легальному правовому полі. Саме тому, як підкреслює Єгор Левченко, для білих і сірих методів арбітражу основна навичка фахівців - це грамотний вибір, правильне налаштування, своєчасний аналіз і оптимізація реклами, зокрема в соцмережах, на YouTube, у пошуку тощо.

Сучасний арбітраж ділять на три основні типи:

прямий - трафік безпосередньо спрямовується в партнерську програму;

через посадкові сторінки. Для цих цілей арбітражники створюють Landing Page, а з цих односторінкових сайтів вже перенаправляють трафік;

непрямий або через лендінг і реєстрацію. Такий варіант відрізняється від попереднього тим, що після переходу користувач ще заповнює форму реєстрації (як правило, залишає телефон або електронну пошту). Це дає змогу бізнесу надалі сформувати базу розсилки та працювати з нею.

Ще кілька міфів про арбітраж і прямі паралелі з IT-компаніями

Лідогенерацію часто називають обманом інтернет-користувачів. Моральний аспект отримання трафіку може викликати дискусії. Будь-яка рекламна кампанія може бути не на 100% достовірною, а обіцянки еталонної якості або низької ціни - не завжди відповідають дійсності. Відповідно, є різні продукти (товари та послуги), для яких потрібно генерувати трафік. Іноді креатив арбітражників передбачає перебільшення. Але дедалі більше компаній у цій сфері, як зазначає Єгор Буркін, дорожать своєю репутацією, відмовляються працювати із сумнівними замовниками, і займаються тільки тими нішами, які самі обрали.

Також неправдивими є домисли про те, що діяльність арбітражників є незаконною. Правда в тому, що це така сама робота у сфері інформаційних технологій, як і реклама в соцмережах, розробка сайтів і ведення рекламних кампаній. Усе абсолютно законно, компанії наймають співробітників у штат або співпрацюють з фахівцями, які займаються приватною підприємницькою діяльністю (відкривають ФОП).

Ба більше, у сучасних арбітражних компаній і фірм, які займаються розробкою ПЗ, сайтів, мобільних застосунків на аутсорс, є все більше спільного. У них схожі команди, проєктний підхід до роботи, однаково високі навантаження у HR-відділу, акценти на власні програми навчання, а головне - порівнянні зарплати.

"Я часто чую історії від Team lead та інших топових розробників про те, що їм вкотре в LinkedIn пише HR фахівець від арбітражних компаній. Колись вони називали смішні оклади, і розмова далі листування не йшла, а зараз вони готові закрити будь-який запит",  розповідає Єгор Левченко. І якщо арбітражникам до снаги перебивати зарплати традиційних IT-фірм, то перспективи у напряму справді хороші.