Кав’ярня при церкві: у Полтаві працює унікальний благодійний проєкт

1. >
2. Суспільство >
3. Кав’ярня при церкві: у Полтаві працює унікальний благодійний проєкт

Ми у Полтаві так звикли до Будиночка Миколая біля Успенського собору, що пропустили той момент, коли на ньому з’явилась вивіска «Благокава». Між тим, це, мабуть, унікальний для усієї України випадок: кав’ярня при церкві. І започаткований він саме у Полтаві. Як усе починалось, від ідеї до втілення цього супер-проєкту, дізнавались наші журналісти.

Спочатку – кава. Я приходжу на інтерв’ю на 15 хвилин раніше, щоб випити кави. У кав’ярні порається бариста Дмитро, студент-першокурсник полтавської політехніки, він розповідає мені про каву:

– У нас 100 відсоткова арабіка, фільтри налаштовані на ідеальну виварку кави. У нас не звичайний смак кави, а ще й фільтрований.

Дмитро працює тут баристою 2 місяці, але раніше сюди приходив допомагати як волонтер.

– На Великдень тут був дуже великий налив людей, я приходив допомагав баристі. Тут дівчина-бариста працює уже довгенько. Взагалі, я працював на 3 роботах, але обрав саме цю.

Заходить Наталія Гранчак, директорка «Благокави». В руках – піднос з сиром, який вона ставить у вітрину кавярні.

Ми беремо по чашечці кави (кава справді смачна, а ціна – не висока - примітка) і виходимо надвір для розмови.

Коло: Наталія Степанівна, ми усі звикли до цього будиночка, враження, що він завжди тут стояв. Але можете назвати, коли офіційно тут запрацювала кав’ярня?
Наталія Гранчак: «Благокава» існує з травня 2022 року, раніше у нас тут була благодійна сувенірна крамничка. Все, що тут заробляли, ми направляли на соціальні потреби нашого міста, лікарні, на ветеранські табори – для діток у Авдіївку у садок «Чебурашка» закупували басейн і екран щоб вони дивились мультики…

Не було б щастя, так нещастя допомогло

Наталія Степанівна розповідає, що уже давно мріяла відкрити кав’ярню.

– Зробити з піддонів поміст, стільчики поставити, але якось завжди було багато проєктів. А з іншого боку: я не знала, як містяни на це зреагують, скажуть, що під церквою щось побудували, гроші збирають, крадуть. Нам стало важко довіряти одне одному, але намагаємось показати приклад довіри і зберегти свої цінності. Минулого року коли почалось повторне вторгення до мене прийшло відчуття, що час настав. Наскільки війна страшна річ, але вона деякі моменти пришвидшила. І ми почали думати, як запустити кав’ярню не маючи ресурсів. Задача непроста, але нас є принцип, який ми зберігаємо з 2014 року:

Перший – твори добро, другий - залучай максимально кошти нічого свого не витрачаючи. Тобто те, що дають на військових – воно має іти на військових. А хочеш проєкт, то щось десь попроси або зроби з тих можливостей, які маєш.

Як налагоджували роботу кав’ярні

Попри те, що Благокава – це 100 % соціальний бізнес, де увесь прибуток іде на благодійність, це все одно бізнес і потребує налагодження процесів. «Благокаві» пощастило мати у наставниках відомих полтавських підприємців:

– До нас доєднався Анатолій Бистрай, він був керівником «Мису Доброї надії» та Інна Литовченко, яка керувала там рестораном. Дякуючи допомозі цих людей та їхньої команди друзів ми уже розуміли, що потрібно робити, змогли побудувати інфраструктуру роботи кав’ярні і запустити її. Самим би нам, волонтерам, було б складно це ззробити. Звісно, ми б навчились, але це забрало б більше часу, набили б більше синців, понесли б якісь репутаційні втрати, – розповідає Наталія Гранчак. – Але нам допомогли люди, які на цьому розумілись. Зараз вони займаються іншими проєктами, а ми ведемо цей прекрасний на мою думку проєкт, який не тільки збирає кошти, а й розриває шаблони.

Про асортимент «Благокави»

У кав’ярні зараз великий асортимент товарів: тут і напої, і солодощі, і сир, і сувеніри. А що ж було на вітрині рік тому?

– Ми запускали кав’ярню ще толком не розуміючи, що там продаватимемо. Було розуміння, що пора і що не треба чекати, поки будемо повністю готові. Нам дуже допомогла Інна Якобенко, я її називаю «людина-титан». Вона як загориться якоюсь ідеєю, то не спить ночами доки не втілить. Вона сказала: я буду пекти печиво, і за місяць продаючи його, зберу на автомобіль. Таку вона поставила амбітну ціль. Спеціально для «Благокави» Інна Якобенко розробила печиво «піксель» і продаючи його у травні 2022 року ми зібрали 90 тисяч гривень. Це створило і промоцію нашому закладу. Інна займалась випіканням і робила оголошення, щоб люди з усього міста також пекли печиво, приносили. Ми це міксували і продавали. Інна Якобенко і досі пече вишукані тістечка, за ними завжди черга.

У кав’ярні також у продажу є сир. Його робить Наталія Гранчак.

– А якщо я десь зайнята або у від’їзді, то у мене є друзі у Дніпрі та Києві, які роблять і присилають. Ми їм за молоко компенсуємо витрати, бо це таки значні кошти, а так то передають нам благодійно.

Також у «Благокаві» можна придбати мило, свічки, чай, вироби полтавських крафтових виробників. Хтось дарує свої вироби, хтось віддає по собівартості, хтось з якоюсь мінімальною націнкою, адже це соціальний бізнес і всі кошти мають іти на благодійність.

Як оформлювали інтер’єр «Благокави»

– Коли Бог благословляє проєкт, воно все складається саме: і ідея народжується, і люди з’являються, які розвивають його, – розповідає Наталія Гранчак. – У бізнесі довелось би десь здобувати, наймати, платити. У нашому випадку бог просто приводить людей, які допомагають нам це зробити. Не знаю, чи можна таке казати, але барна вітрина у нас – це дверки від шафи. Що було у господарстві, з того й робили. Коли ми відкривали заклад наприкінці червня минулого року, його важко було його назвати професійним, але попри все, це була майже професійна кав’ярня.

Попри відсутність бюджету кав’ярня виглядає дуже затишною. Привертають увагу ретро-картини, розвішені на стінах:

– А це минулого року на День вишиванки ми робили показ старовинних фото Едуарда Крутько. Організовувала усе Яніна Барибіна: і свято, і показ цих фото. Там така історія була: одна з працівниць нашого собору упізнала своїх прабабусю і прадідуся у виставкових фото, вона не мала цієї світлини, побачила – розплакалась біля неї,– розповідає Наталія Гранчак. – Після Дня вишиванки Едуард залишив світлини у нас на зберіганні, і коли Анатолій з Інною робили інтер’єр, ми усі побачили, як ці листівки сюди «лягають». Ми зв’язались з Едуардом, він, коли почув на яку добру справу вони потрібні, то нам їх просто залишив.

А ще у кутку кав’ярні можна побачити красиву картину у помаранчевих тонах. Це картина відомого полтавця Олекси Коби. Він її написав перед вторгенням, була навіть виставка у Галереї мистецтв.

– Мені завжди хотілось мати його картину. І ось, у перші дні війни чи десь тоді, він мені написав, що дарує картину. Це було настільки приємно, це був відгук того, що мені хотілось, – згадує Наталія Гранчак. – Але Анатолій Бистрай запримітив цю картину і: «Наталія Степанівна, віддайте, вона ідеально там лягає». Мені було складно її віддати, але я погодилась заради справи.

Картину розмістили, і відразу до неї знайшли пару: помаранчевий плафон. Його знайшов Анатолій у себе у будинку на даху. Обидва: і картина, і плафон – у одних тонах, дуже затишний куточок вийшов. До речі, крісло біля картини і плафону – то робоче місце пані Гранчак.

Про кавомашину

Спочатку кавову машину і кавомолку брали в оренду, адже не знали, як піде справа.

– Нам дали її по гарній ціні – 2 тисячі гривень на місяць за оренду. У якийсь момент я зрозуміла, що ми виплатили уже 16 тисяч гривень і запропонувала дівчатам переговорити з власником, щоб нам, можливо, уже врахували ту вартість та й продали кавомашину. Але не вийшло. І я звернулась до друзів з німецького фонду, з яким ми з 2014 року товаришуємо і вони нам допомагають на фронт: допоможіть нам купити машинку кавомолку, ми ці гроші примножимо. З 5,5 тисяч євро – зробимо 20 тисяч і це ж усе теж піде на фронт. Дівчата підтримали, ми порадились з Андрієм Безкоровайним (власник полтавської кав’ярні «Кавун») і він нам порадив гарну професійну італійську машинку, ми придбали усе що потрібно і розрослись до професійних масштабів. Також за порадою Андрія Безкоровайного ми поставили гарну фільтрацію води, з мінералізацією, заплатили майже 20 тис грн за те, щоб вода була якісна, це впливає на смак кави.

Мабуть, перша в Україні кав’ярня при соборі

Кав’ярня при соборі – звучить незвичайно і навіть дещо провокаційно. Я питаю у Наталії Гранчак, чи є десь ще в Україні подібні проєкти.

– Поки що в Україні немає, принаймні нам про них невідомо. Знаю, що у деяких монастирях були заклади харчування, вони більше для харчування братії використовувались. Не так ресторан, як трапезна. А щоб кав’ярня, тим більше соціальна, я такого не знаю, – каже Наталія Степанівна.

Про улюблений напій Владики Федора
Питання: чи приходить у кавярню Владика не задати було неможливо:
– Так, Владика щодня заходить за кавою якщо він у Полтаві. Він полюбляє орандж капучино, і наші бариста уже знають це.

Підвісьте напої для військових

Важливо: у «Благокаві» є «підвішена кава»: можна оплатити лимонад або каву для військових, коли вони зайдуть.

– Хоча є нюанс: багато хто з військових не беруть безкоштовно каву, мовляв: добре, ми візьмемо безкоштовно, але підвісимо для інших наших побратимів також. Кажуть: дякуємо за те, що ви робите, це важлива велика справа і ми хочемо теж підтримати.

На що збирає Благокава

Зараз Благокава збирає на багі для 360 бригади військово-морських сил України, які воюють на південному напрямку.

– На баггі вони збивають шахеди, щоб ті з півдня не летіли у нашу сторону. Хлопці купують автівки і повністю переробляють: зрізають кузов, наварюють по новому, купують великі колеса, щоб вони могли легко переміщатись по бездоріжжю і були швидкими. Придбати спеціально виготовлену – це близько 1 мільйона буде, а якщо переробити – то за 150 тисяч у Одесі ми знайшли, самі ж військові, які знають потреби своїх товаришів, їх роблять.

Найбільший виторг

Найвищий виторг у Благокаві зібрали на Великдень. Тоді разом з МістоХаб Благокава збирала кошти на дрон для 116 бригади. Продавали і каву, і паски, які приносили полтавці. Тоді за 5 днів зібрали 220 тисяч гривень.

Бувають у Благокаві й квіткові буми. Наприкінці липня був «лавандовий», весною – тюльпановий і орхідеєвий.

– Лаванду принести запропонувала Олександра Сиротенко, волонтерка. У неї є пасіка, вони виробляють мед «Смакотиння» (уже у продажу у Благокаві), і вона ж минулого року запропонувала нам віддати свою лаванду. Тепер щороку в нас лавандові дні є. Також у нас є парафіянин з собору, який привозить квіти для оздоблення храму. Він нам іноді дарує квіти. Ось була акція на 8 березня і 14 лютого – ми ці дні не святкуємо, але знаємо, що можна багато квітів продати. Ми вирішили скористатись такими маркетинговими можливостями і замовили 500 тюльпанів. І Костя віддав нам їх безкоштовно, хоча ми розуміємо, що на 8 березня він міг би дуже гарно на них заробити. Але він нам їх віддав, ми їх продали і зібрали гарну суму військовим.

Благокава працює щодня з 9 до 21. Не лякайтесь зачинених дверей – просто у приміщенні працює кондиціонер, та й товар кав’ярні не любить спеки. Пити каву можна всередині, а можна сісти за столик біля собору – так, це можна! До слова, вартість напоїв тут не висока, цілком ринкова, а кава – 100-процентна арабіка. Приходьте!

Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.

Читайте також: За донат: для полтавців провели унікальну екскурсію

Автор: Тетяна Цирульник

• #Благокава