«Бобер» присутній: у Полтаві відкрили міні-скульптуру в пам'ять про Юліана Матвійчука. ФОТО, ВІДЕО

1. >
2. Суспільство >
3. «Бобер» присутній: у Полтаві відкрили міні-скульптуру в пам'ять про Юліана Матвійчука. ФОТО, ВІДЕО

На війні немає імен, там є позивні. Тому сьогодні у Полтаві відбулася незвична подія – поблизу театру ляльок відкрили міні-скульптуру присвячену полеглому в російсько-українській війні Герою України Юліану Матвійчуку, який мав позивний «Бобер» і тому бронзова фігура виготовлена саме у вигляді цієї тварини.

Відкриття відбулося в символічний день – День свободи та гідності, в день коли на Майдані розпочалася Революція Гідності. Активним учасником якої і був Юліан Матвійчук. Про історію виникнення ідеї скульптури та власне про сам позивний «Бобер» розповіла дружина полеглого Героя Лілія Матвійчук.

«Ідея створення цієї міні-скульптури виникла у нашій розмові з Альоною Гончаренко трішки більше, ніж рік тому. І маленькими-маленькими кроками ми йшли до втілення цієї мети і дуже хотіли подарувати цій ідеї фізичне життя. І сьогодні, в День гідності та свободи, особливо щемно робити відкриття цієї скульптури. Адже саме з цього дня почалася новітня боротьба в нашій історії, нова фаза, адже ми всі чудово знаємо, що війна з російськими окупантами у нас триває не тисячу днів, не три тисячі, не чотири, скільки там рахували в соцмережах, вона насправді триває століттями і зараз ми в новій активній фазі і маємо шанс, якщо зможемо цінувати те, що втрачаємо, і робити все для того, щоб цей чин був недаремний. І ще цей день щемний тим, що насправді свідома боротьба Юліана за українську Полтаву, за українську країну почалася теж з цих днів. Юліан був учасником Революції Гідності, одним із голосів полтавського Майдану, був сотником полтавської самооборони у Києві і, зокрема, боровся за свідому молодь, за націонал-патріотичне виховання підростаючих поколінь».

Ідея виготовлення такої міні-скульптури виникла ще рік тому, за основу вирішили використати саме позивний Юліана – «Бобер».

«Ми знаємо, що на війні немає імен, на війні є позивні. І більшість з присутніх, я думаю, знають, що в Юліана був позивний «Бобер». Здається, такий, можливо, десь простий, кумедний, але відразу скажу, легендарної історії за ним не було, за цим позивним, але його Юлік дуже любив. Це була його якась тотемна тваринка. І мені дуже хотілося в образі його позивного показати насамперед для підростаючих поколінь, для нашої молоді його військовий шлях. І насправді ця мін-іскультура, вона не лише про Юліана. Я впевнена, що всі дорослі та діти, які будуть приходити до театру ляльок, наша Єва ходитиме зі мною сюди, пізніше зі своїми друзями, однокласниками, ще пізніше, маю надію, зі своїми дітками. І вона завжди пам'ятатиме, завдяки кому вона це робитиме. І інші теж».

Про знайомство з Юліаном, спільну роботу, а потім і зустрічі на бойових позиціях пригадала Катерина Ямщикова, секретар Полтавської міськради, ветеранка:

«Коли розпочалось повномасштабне вторгнення, так сталося, що ми з Юліком були в одній бригаді, не в одному батальйоні, але завжди батальйони були поруч. І знаєте, я завжди чітко розуміла, що мені якось спокійно йти на виходи, тому що з Юліком завжди ходила слідом якась впевненість і рішучість, і завжди було спокійно. Він завжди, що поглядом, що справами, вселяв точну віру і розуміння, стійкість, єдність, непорушність України. Це людина була про Полтаву, про Україну, це людина серця, великої душі, світлих очей, справжній лицар, козак, я, і для мене він живий. Юлік – це постать в новітній українській історії, це постать, об'єднуюча багатьох, це постать, яка прославляє в тому числі нашу Полтаву».

Олександр Журавель, побратим Юліана, пригадує, що він був з тих, хто завжди має план і прораховує відразу декілька варіантів:

«Сказати за Юліка можна багато. Він був справжнім лідером. Знаєте, як виявити лідера в натовпі – біля нього завжди купа народу. Ну от Юлік був таким. До нього постійно хотілося. Він був один з найдосвідченіших серед нас. Вже брав участь у війні. Але він ніколи не прагнув якоїсь влади, посади. Він був на своєму місці. Йому подобалось. Він кайфував від того, що робив. Він нас навчав. Коли я згадую його, перше що приходить в голову, як ми якось сидимо в машині і Юлік такий: «Якщо ядерка полетить, то ми виживемо. Все буде класно» Я такий: «Чувак. Що? Ні». І лише потім я зрозумів, що. Юлік не просто так це сказав. У Юліка вже по-любому був якийсь план і він вже все прорахував. І знаєте. Ще один такий момент. Коли кажуть, хай діти депутатів йдуть воювати. Мені одразу в уяві Єва з іграшковим автоматом і каскою». Юлік пішов воювати, щоб його діти не воювали. Юлік був справжнім патріотом. Справжнім другом».

Олена Бабенко, викладачка історичного факультету Полтавського педуніверситету, де свого часу навчався Юліан, пригадала, що іноді, щоб донести щось важливе студентам, треба щоб це сказав він, не хтось з педагогів.

«Знаєте, хотілося б прийти просто на зустріч з Юліаном, але доля так розпорядилася. Я думаю, що ті слова, які я сьогодні скажу, міг би сказати кожний викладач нашого факультету, ті, хто навчали Юліана, тому що, повірте, його пам'ятають всі, його харизма була неймовірна. І інколи, для того, аби якась важлива ідея була донесена до студентів, треба було, щоб її озвучив Юліан, а не хтось з викладачів. Сьогодні тут зі мною теж прийшли студенти. Бо нам не байдуже. І не байдуже те, що відбувається в державі. І ми так виховуємо своїх студентів, аби їхня позиція завжди наслідувала ту, яку займали кращі наші випускники, і серед них Юліан. Він був настільки цілісною особистістю, що вже в роки, студентські роки, його важко було схилити з тієї думки».

Викладачка пригадала, що якось, будучи на практиці, він провів для школярів захід про Степана Бандеру, попри те, що вчителі школи його відмовляли, оскільки «це може не сподобатися директору». Та Олена Бабенко заявила їм, Юліан він знає, що він робить, і він робить правильно.

Скульптуру відкрила Лілія з донечкою Євою, яка, до речі, колекціонує різноманітних іграшкових бобрів. Поряд з фігурою тварини бронзова скульптура безпілотника, яким керував Юліан. Лопасті у дрона можна навіть покрутити. Кошти на виготовлення скульптури надали меценати, серед них найбільший фінансовий вклад зробили полтавські підприємці Тарас Панасенко і Сергій Бутко. Скульптури виготовив митець Павло Рудаков.

Крім того, Лілія Матвійчук планує благодійних продаж значків та брелків із зображенням бобра. Кошти з продажу з яких направлять на підтримку підрозділу «Соловей», де служив Юліан. А біля міні-скульптури незабаром має з'явитися QR-код з посиланням на майбутній фільм про полеглого Героя України.

Молодший сержант Матвійчук Юліан Олександрович 1989 року народження. Він був активним учасником Революції Гідності. У 2014-2015 роках брав участь у проведенні АТО на сході України. Двічі обирався депутатом Полтавської міської ради, очолював Полтавський осередок Всеукраїнського об’єднання «Свобода». Крім того, воїн був одним із співзасновників громадської організації «Save Полтава».

Вдруге став на захист України зі зброєю в руках у перший день повномасштабного вторгнення росіян. 24 лютого 2022 року був призваний Полтавським ОМЦТК та СП до військової частини А7310 та проходив військову службу у підрозділі аеророзвідки «Соловей» 116 окремої бригади територіальної оборони.

Під час бою біля населеного пункту Георгіївка Донецької області 15 травня Юліан Матвійчук отримав важке поранення. 20 травня помер в лікарні імені Мечникова у Дніпрі.

Почений громадянин Полтавської громади. Герой України.

Автор: Марина Левчук

• #Юліан Матвійчук
• #новини Полтавщини
• #війна