Сьогодні Полтавщина провела в останню путь трьох полеглих захисників
Сьогодні, 16 грудня, Кременчук попрощався із солдатом Помогайбою Максимом Борисовичем. У 37-річного воїна залишився брат.
Загинув Максим Помогайбо 26 листопада 2024 року на курщині в рф, виконуючи бойове завдання по захисту України, її суверенності та територіальної цілісності, відданий Військовій присязі та Українському народові.
Панахиду за загиблим бійцем відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали воїна на Свіштовському кладовищі поруч з іншими військовослужбовцями, які загинули в російсько-українській війні.
16 грудня Горішньоплавнівська міська територіальна громада попрощалася із загиблим на війні земляком - молодшим сержантом Збройних сил України Лучковцем Костянтином Олександровичем.
Народився Костянтин 20 серпня 1985 року в місті Комсомольську. Після закінчення 9 класів загальноосвітньої школи №2 продовжив навчання в Комсомольському професійно-технічному училищі №15, де здобув професію помічника машиніста тепловоза, слюсаря-ремонтника рухомого складу. У 2003-2005 роках проходив строкову військову службу в лавах Збройних сил України. У 2005-2007 роках працював на Полтавському гірничо-збагачувальному комбінаті. Одночасно навчався в Комсомольському політехнічному технікумі, де здобув кваліфікацію техніка-механіка. Деякий час працював за кордоном, потім на підприємствах міста. 11 липня 2023 року був мобілізований на російсько-українську війну.
16 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання молодший сержант Збройних сил України Костянтин Лучковець героїчно загинув у районі населеного пункту Водяне Донецької області.
Лучковця Костянтина Олександровича поховали з почестями в Горішніх Плавнях на території військового меморіалу «Їхні імена будуть жити вічно».
У Гребінці провели в останню путь Геннадія Олександровича Зозулю, мужнього бійця та земляка, який боронив українську землю від російського окупанта.
Геннадій Зозуля народився 29 березня 1966 року в селі Чистеньке Сімферопольського району Автономної Республіки Крим.
В 1985 році закінчив СПТУ №12 у м. Мелітополь, працював слюсарем по ремонту тепловозів. З 1986 по 1991 рік проходив строкову військову службу.
Після закінчення служби працював лісорубом, слюсарем локомотивного депо, охоронцем.
У 2007 році чоловік разом з родиною переїхав до Гребінківської громади, у село Кулажинці. Влаштувався працювати кочегаром у місцеву школу. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, у березні 2022 року, був зарахований в одну із військових частин та став на захист України.
Зозуля Геннадій Олександрович мав звання штаб-сержанта, був командиром відділення управління штабу батальйону взводу зв’язку 2 механізованого батальйону військової частини, мужньо виконував бойові завдання.
29 січня цього року зв’язок із захисником обірвався. З тих пір штаб-сержант Геннадій Зозуля вважався зниклим безвісти.
Вірний військовій присязі, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Авдіївка Донецької області, Геннадій Зозуля загинув 29 січня 2024 року.
За мужність та героїзм захисника відзначили нагрудним знаком «Золотий Хрест». Нагороду захисника передали його синові Олександру.
Читайте також: На щиті повернувся воїн з Шишацької громади
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь