На щиті: Полтавщина втратила на війні ще семеро захисників

На щиті: Полтавщина втратила на війні ще семеро захисників
26 липня 2025, 08:00   0

Стало відомо про загибель на війні ще сімох захисників з Полтавщини. Страшні звістки повідомили в громадах, звідки воїни були родом.

«На щиті» повернувся в рідну Михайлівку Захисник Едуард Кацюба. Про це повідомляє місцева газета «Промінь».

Едуард Кацюба

Едуард Кацюба народився 17 грудня 1995 року в Михайлівці у дружній і працьовитій родині. У 2011 році Едуард після закінчення 9 класів вступив до Полтавського профтехучилища імені Чепіги, де здобув спеціальність електрозварювальника. Практику проходив у рідному селі — на базі місцевого сільгосппідприємства. А, здобувши освіту, став трудитися за спеціальністю у ЦВНГ-3 НГВУ «Полтаванафтогаз».

23 березня 2023-го Едуарда мобілізували до лав ЗСУ. Спочатку — підготовка в навчальному центрі, навчання на командира танка. А потім впродовж більше двох років і до останнього подиху нищив ворога на запорізькому напрямку. 10 липня воїн загинув.

Поховали Героя-танкіста 16 липня з живим коридором і всіма почестями в його рідній Михайлівці.

У героїчному бою за свободу та незалежність України загинув житель Семенівської громади Веслогуз Дмитро Григорович.

Веслогуз Дмитро

Церемонія прощання з мужнім захисником відбулася 16 липня у Семенівці.

Дмитро Григорович народився 8 вересня 1982 року в селі Гуляйполе Дніпропетровської області. Після здобуття середньої освіти обрав будівельну спеціальність, закінчивши професійно-технічне училище. Тривалий час працював за фахом у селі Софіївка Чорнухинського району. У 2016 році переїхав до села Крива Руда, де продовжив трудову діяльність.

Був доброзичливою, щирою, працьовитою людиною. Разом із дружиною виховував двох дітей — доньку та сина.

Із початком повномасштабного вторгнення Дмитро Григорович без вагань став на захист Батьківщини. Добровільно вступив до лав Збройних Сил України, керуючись покликом серця та усвідомленням обов’язку перед рідною землею.

Його життя трагічно обірвалося 12 липня 2025 року під час виконання бойового завдання на Сумщині.

В Комишнянській громаді повідомили, що зупинилося серце молодого захисника України, сержанта Івана Котівця.

Іван Котівець

Народився Іван 22 жовтня 1988 року у селищі Комишня. У 1994 році пішов до місцевої школи, по закінченню якої юнак вступив до лав Збройних Сил України.

Після демобілізації працював з братом у компанії «Козуб продукт» м.Полтава. У 2010 році Іван одружився, цього ж року у родині народився син Дмитро. З 2015 року переїхав до села Корещина та розпочав трудову діяльність на Глобинському м’ясокомбінаті.

З початком повномасштабного вторгнення російської федерації, не вагаючись, Іван вирушив до військкомату.

28 листопада 2022 року під час виконання обов’язків військової служби в результаті артилерійського обстрілу поблизу одного з населених пунктів Донеччини Іван Котівець отримав мінно-вибухову травму та вогнепальні осколкові поранення. Захисник провів тривалий час у лікарняних стінах. Іван намагався крок за кроком відновити сили, неодноразово проходив реабілітацію аби знову стати у військовий стрій. Та у серпні 2023 року, він був комісований за станом здоров’я. Повернувся до роботи на м’ясокомбінаті, але міг виконувати лише полегшену роботу. Поранення давали про себе знати.

Незважаючи на всі зусилля лікарів і підтримку близьких, 13 липня 2025 року серце Івана зупинилося.

14 липня 2025 року перестало битися серце жителя Заводської громади військовослужбовця Безпалька Віктора Володимировича.

Віктор Безпалько

Віктор народився 13 березня 1972 року в селі Руда Лохвицького району. У ранньому віці разом із батьками переїхав до міста Дніпропетровськ, де закінчив загальноосвітню школу.

Працював трактористом у СВК «Токарі», проходив строкову службу у місті Баку. Згодом працював водієм у приватних підприємців.

У травні 2024 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив на Донецькому напрямку, мав військове звання сержанта.

У глибокій жалобі залишилися дружина Ірина, сини Руслан і Антон, донька Аліна.

Прощання з Безпальком Віктором Володимировичем відбулася 15 липня.

18 липня Ромоданівська громада провела в останню путь свого земляка, військовослужбовця Ляшенка Олександра Олексійовича.

Ляшенко Олександр

Про загибель військового повідомила пресслужба відділу освіти і культури Ромоданівської селищної ради 17 липня 2025 року.

Прощання із загиблим відбулося 18 липня. Жителі громади вийшли на коридор шани — від в’їзду в селище до Свято-Дмитрівської церкви. Поховали захисника на центральному кладовищі Ромодана.

22 липня, Кременчук попрощався із солдатом Богодистом Тарасом Володимировичем. У 38-річного воїна залишилась мати.

Загинув Тарас Богодист 13 липня 2025 року на Сумщині, виконуючи бойове завдання по захисту України, її суверенності та територіальної цілісності, відданий Військовій присязі та Українському народові.

Панахиду за загиблим бійцем відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали воїна на Свіштовському кладовищі поруч з іншими військовослужбовцями, які загинули в російсько-українській війні.

24 липня, Кременчук попрощався із солдатом Шустовим Юрієм Володимировичем. У 50-річного воїна залишились мати та сестра.

Загинув Юрій Шустов 29 жовтня 2024 року на Донеччині, виконуючи бойове завдання по захисту України, її суверенності та територіальної цілісності, відданий Військовій присязі та Українському народові.

Панахиду за загиблим бійцем відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали воїна на Свіштовському кладовищі поруч з іншими військовослужбовцями, які загинули в російсько-українській війні.

Читайте також: ДНК-експертиза підтвердила загибель воїна з Миргорода

Ви можете закинути будь-яку суму на тістечко редакції Клік по кнопці відкриє форму пожертвування LiqPay
Суспільство 26 липня 2025, 08:00

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь
Вибір редакції