На Полтавщині використовують унікальний транспорт для збору сміття

1. >
2. Суспільство >
3. На Полтавщині використовують унікальний транспорт для збору сміття

Унікальний транспорт для збору сміття. Фото Ярослави Фоніної

10 липня громадська організація «Еколтава» провела прес-тур, завдяки якому журналісти полтавських ЗМІ могли переконатися – якщо у громади є бажання змінювати все, що довкола, на краще, то усе вдасться. Яскравою ілюстрацією цього стало перевтілення Новосанжарщини, яка перетворила кілька смітників вздовж траси «Полтава – Олександрія» на привабливі та мальовничі місцини.

«Парк батьків і дітей початку третього тисячоліття»

Один із найцікавіших об’єктів, який раніше був звичайним звалищем, знаходиться на пагорбі. Тому, аби його побачити, необхідно підійматися сходами. Прямо перед початком сходів знаходиться невеликий паркан, на якому підвішені замочки – так наречені перетворили ще одну буденну річ у предмет своїх романтичних клятв.

Проте зовсім не це привабливо для відвідувачів. Прямо на вершині пагорба знаходиться капличка, яку назвали на честь Віри, Надії і Любові. А за нею – гай, де всі деревця посаджені рівнесенько, в кілька ліній. Різновидів дерев у гаю лише два: липи й дуби. І це не просто так – жителі Нових Санжар заснували для себе традицію: народилася донька – посади липу, народився син – саджай дуб. І завдяки цьому на території парку з 2008 року з’явилося 300 нових деревців.

– У каплиці є навіть книга, у якій записано ім’я дитини та місце, ряд, де посадили дерево на честь неї, – розповідає Валентин Івашина, заступник селищного голови, член виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради.

– Липок більше, – сміється Інна Коба, селищна голова, голова виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради.

«Вовчі гори»

Далі від парку від парку розташовані «Вовчі гори» – пагорби, назва яких, на думку Інни Коби, пов’язана з тим, що тут раніше водилися вовки. До 2008 року сюди вивозили сміття, причому офіційно це не було сміттєзвалищем.

Люди провели колосальну роботу, аби розчистити звалище. Усього з території «Вовчих гір» було вивезено сміття, яке помістилося у сто Камазів.

– Раніше ця територія була дуже занедбаною і зарослою бур’яном. От і люди так – де більше заросло, туди й викидають той же папірець, пакет, пляшку тощо, – каже Інна Коба, – Але у 2008 році все розчистили і створили гарне місце для відпочинку.

Тепер же поміж пагорбами установлені столики, мангали, туалети. Усюди чисто, не дивлячись на те, що у сезон тут багато відпочиваючих: хто зі своєю родиною смажить шашлик, хто щось святкує тощо. І всі прибирають за собою, бо було б соромно лишати сміття там, куди люди поклали стільки своїх сил. А ще тут ростуть рослини, занесені до Червоної книги, тож тепер це місце оберігає громада ще пильніше.

– А ще в нас тут лисичка поселилася, харчується недоїдками, які лишають відпочиваючи в сміттєвих баках, тому і не шкодить селянам, – каже Валентин Івашина.

«Пам’ятник Мазепі»

Біля Нових Санжар є ще одне цікаве місце. На невеликій території розташували пам’ятний знак, який слугує для місцевих жителів зв’язком з минувшиною. Кажуть, саме там Іван Мазепа зупинявся зі своїм військом під час відступу після Полтавської битви. Тепер же це прекрасна зона для відпочинку з мангалом, дерев’яними будиночками, лавками.

Велику роль у підтримці порядку на цих територіях, а також і в самих Нових Санжарах відіграють так звані «велокарети» - механізми, які нагадують велосипеди з величезними сміттєвими кошиками.

Тетяна Вакула працює на одному з таких. Її «карета» вже стара, розвалюється, одна з педалей майже відпала. Причому селищна рада, на яку працює жінка, вже давно наполягає на тому, аби працівниця пересіла на новий механізм – не дарма нещодавно закупили чотири нові «карети». Але Тетяна Анатоліївна відмовляється, каже, що стара «карета» вже як рідна, уміє нею керувати. А нові зовсім не такі зручні.

У корзину однієї такої «карети» вміщується близько шести мішечків, наповнених сміттям.

– Працюю вже шостий рік. Я починаю прибирати від селищної ради і їду аж до альтанки (до альтанки в Санжарах – автор.) Робочий день починається о сьомій ранку і закінчується о четвертій вечора. Якщо в процесі кошик наповнюється, то викидаю сміття в контейнери. Бо з повною і їхати важко, та й нове сміття нікуди класти.

Таких «карет» на Полтавщині більше ніде немає.

Читайте також: Під час очищення з річки на Полтавщині витягували навіть міни

Автор: Ярослава Фоніна