«На щиті»: війна забрала життя десятьох військовослужбовців з Полтавщини

1. >
2. Суспільство >
3. «На щиті»: війна забрала життя десятьох військовослужбовців з Полтавщини

Стало відомо про загибель на війні десятьох військовослужбовців з Полтавщини. Трагічні звістки повідомили в громадах, звідки воїни були родом.

У Михайлівській сільській раді повідомили, що на полі бою загинув Філіпович Володимир Миколайович, старший стрілець, воїн, мужній захисник.

Володимир народився 7 травня 1975 року в селі Павлівка, де пройшли його дитячі та юнацькі роки. Після закінчення 9 класів місцевої школи продовжив навчання у Красноградському сільськогосподарському технікумі, здобувши фах механіка-технолога. Згодом був призваний на строкову службу, яку проходив на заході України.

Після армії працював у колгоспі, потім — на хлібозаводі в Карлівці, а згодом переїхав до Полтави, де остаточно пов’язав своє життя з військовою службою.  У 2017 році Володимир брав участь в Антитерористичній операції на сході України, а з березня 2024 року служив за контрактом, виконуючи бойові завдання в найгарячіших точках фронту. 31 липня 2024 року, під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку, він загинув. Довгий час вважався зниклим безвісти, і його родина жила в очікуванні, з надією в серці, що він повернеться живим…

У Володимира залишилися дружина та 14-річний син.

Поховання Захисника відбулося у його рідному селі Павлівка.

28 серпня 2025 року Шишацька громада провела в останню земну путь Воїна – Стародуба Володимира Васильовича.

Володимир народився 5 листопада 1973 року у селі Героїнівка Семенівського району. Там пройшло його дитинство та юність.
Закінчивши школу, вступив до Хорольського агропромислового технікуму, де здобув професію техніка-електрика. Після закінчення навчання був призваний до лав Армії, повернувшись додому, розпочав свою трудову діяльність.

У 1998 році переїхав до села Великий Перевіз, де продовжив працювати у місцевому господарстві. Після його розпаду перейшов працювати на молокозавод ТОВ «ГАДЯЧСИР».

У квітні 2014 року життя став на захист рідної України. Навесні 2022 року Володимир одним із перших знову пішов на захист своєї Батьківщини. Численні контузії, тривале лікування, погіршення стану здоров’я. Та 27 серпня 2025 року обірвалася життєва стежина Воїна-Захисника – Стародуба Володимира Васильовича.

27 серпня 2025 року Шишацька громада провела в останню земну дорогу свого земляка Драганчука Олексія Леонідовича.

Народився Олексій, 7 вересня 1982 року в селі Обарів Рівненської області. У 2006 році разом із сім'єю переїхав до с.Нижніх Яресьок. Закінчив Яреськівське Професійне-технічне училище № 56. Довгий час працював охоронцем у компанії ДТЕК Нафтогаз в с.Ковалівка.

В 2016 році чоловік записався добровольцем та мужньо став на захист Батьківщини.

19 березня 2022 року з початком широкомасштабного вторгнення росії в Україну, Олексій знову пішов захищати українську землю.

19 серпня 2025 року, виконуючи бойове завдання під Куп'янськом Харківської області перестало битися серце Драганчук Олексія Леонідовича.

В полеглого лишилися дружина та сини.

2 вересня 2025 року після тяжкого поранення, отриманого під час виконання військового обов’язку, відійшов у вічність житель Комишнянської громади, мужній захисник України – Дмитро Федоренко, 1989 року народження.

Народився 9 жовтня 1989 року в с.Грушино Хорольського району, Полтавської області. У 1993 році разом з батьками переїхав до селища Комишня. У 2005 році Дмитро вступив до Миргородського ПТУ №44, здобув спеціальність кухаря. З 2009 року проходив військову строкову службу. Після демобілізації працював у охоронному агенстві м.Горішні Плавні. Згодом, на заводі з виробництва металу у місті Дніпро. З 2014 року по 2018 рік працював у приватному підприємстві «Спрут-ЄС» охоронцем на об’єктах Києва, Пирятина, Яготина.

З початком повномасштабного вторгнення став на захист нашої землі. Після тимчасової демобілізації, працював у комунальному підприємстві «Житлово-експлуатаційне господарство» Комишнянської селищної ради та опалювачем у терапевтичному відділенні селища Комишня.

З 16 березня 2025 року Дмитра було знову мобілізовано і він продовжив свою військову службу. 8 серпня 2025 року, під час виконання бойового завдання на одному з пекельних напрямків, старший солдат Дмитро Федоренко отримав тяжке поранення. Попри всі зусилля лікарів, захисник не зміг подолати важкі травми. На жаль, 2 вересня 2025 року його серце зупинилося.

5 вересня Глобинська громада провела в останню путь Героя-Захисника, солдата Євгенія Григоровича Кравченка.

Євгеній Кравченко народився 26 вересня 1989 року в селі Федорівка. Особливо близьким був зі своїм старшим братом Олександром — разом вони працювали, разом пішли захищати Батьківщину.

14 лютого 2025 року Євгеній був призваний на військову службу. Він служив на посаді розвідника-сапера в інженерно-саперній роті однієї з військових частин.

На превеликий жаль, 2 червня 2025 року, Герой загинув під час виконання бойового завдання в районі села Зелений Кут, що на Донеччині. Вдома на нього чекали батьки, родина брата і дві рідні племінниці, які його дуже любили.

Поховали Героя у рідному селі Федорівка.

5 вересня, Кременчук попрощався з молодшим сержантом Гордієнком Сергієм Вікторовичем. У 46-річного воїна залишились батько та дружина.

Загинув Сергій Гордієнко 16 серпня 2025 року на Сумщині, виконуючи бойове завдання по захисту України, її суверенності та територіальної цілісності, відданий Військовій присязі та Українському народові.

Панахиду за загиблим бійцем відслужили у Свято-Миколаївському соборі. Поховали воїна на Свіштовському кладовищі поруч з іншими військовослужбовцями, які загинули в російсько-українській війні.

10 вересня, Кременчук попрощався із сержантом Палагутою Владиславом Миколайовичем. У 54-річного воїна залишились батько та син.

Загинув Владислав Палагута 3 вересня 2025 року на Сумщині, виконуючи бойове завдання по захисту України, її суверенності та територіальної цілісності, відданий Військовій присязі та Українському народові.

Поховали воїна на Новоміському кладовищі.

У Миргородській міській раді повідомили про смерть від раптової хвороби нашого земляка – підполковника Гончара Валерія Борисовича, 1966 року народження. Він проходив військову службу в Сумській області, де й обірвалося його життя.

Про дату і час прощання буде повідомлено додатково.

Під час захисту Батьківщини загинув мешканець м. Карлівка, Олешко Олексій Олексійович.

Солдат Олексій Олешко, був призваний на військову службу по мобілізації 22 листопада 2024 року. Відданий військовій присязі, мужньо виконувавши військовий обов’язок, загинув на полі бою 05.05.2025 р. поблизу населеного пункту Глушківка Купянського р-ну Харківської області.

У Олексія залишилися брат, дружина і двоє донечок.

Сьогодні, 11 вересня, з воїном попрощалися в рідному місті.

10 вересня Пирятин схилив голови у скорботі, проводжаючи в останню дорогу жителя міста Сергія Куряченка. З грудня 2024 року він стояв на захисті нашої держави, охороняючи її кордони. Життя військовослужбовця обірвалось 5 вересня у лікарні міста Харкова.

Народився 2 грудня 1979 року у Пирятині. Навчався у міській школі №4. Потім пройшов строкову службу, після якої жив і працював у столиці. Пізніше повернувся в Пирятин та працював на різних роботах, в тому числі й у ТОВ «Агротехніка».

21 грудня 2024 року був мобілізований на військову службу. Сергій Куряченко без вагань став на захист рідної землі. Служив у прикордонних військах, захищаючи кордон України.

У загиблого військового залишилася мама.

Вічна слава та вічна пам’ять!

Читайте також: Полтавська громада попрощалась з полеглим захисником України

• #загинув
• #новини Полтавщини
• #війна