Cьогодні
Новосанжарська громада втратила на війні двох земляків-військовослужбовців
30 жовтня 2025, 18:00 0
28 жовтня у Новосанжарській громаді провели в останню путь Захисника і Героя – Тараса Михайловича Яловегу.
Панахида за Героєм відбулася біля його рідної домівки в Нових Санжарах, церемонія прощання традиційно проходила біля пам’ятного знаку Героям Небесної Сотні.
Тарас Яловега народився 17 квітня 1993 року в Нових Санжарах. Тут пішов у дитячий садочок, а потім в школу. Гарно навчався, любив спорт, особливо футбол, волейбол та велосипедні прогулянки. Був здібним футболістом, учасником Дитячо-юнацької футбольної ліги Полтавської області.
Особливе місце в його серці посідали рідна мова і література. Майбутній Герой з дитинства був патріотом, зачитувався творами українських авторів, тому з вибором професії питання не стояло – вступив до Харківського педагогічного університету ім. Григорія Сковороди на факультет української мови та літератури. Навчався старанно і відповідально, тому успішно закінчив навчальний заклад та став фаховим філологом. Під час навчання зустрів своє кохання – майбутню дружину.
Згодом одружився, започаткував власну справу – працював самостійно, надаючи послуги клієнтам в галузі програмування. Почали з дружиною будувати будинок їхньої мрії, але здійсненню мрій та планів завадила війна.
Влітку 2024 року Тарас добровільно підписав контракт із ЗСУ та став на захист Батьківщини. Після навчання на оператора безпілотних систем самостійно обрав частину, в якій проходив службу – його вибором став підрозділ Національної гвардії України «Азов». Служив в Краматорську Донецької області, був солдатом, водієм - електриком 2-го відділення зенітних безпілотних авіаційних комплексів 2 - го взводу зенітних безпілотних авіаційних комплексів батареї зенітних безпілотних авіаційних комплексів.
На жаль, 20 жовтня цього року внаслідок застосування ворогом FPV БПлА в районі населеного пункту Іллінівка Краматорського району Донецької області Тарас Яловега загинув, виконуючи завдання із забезпечення відсічі збройній агресії ворога та захисту незалежності України.
Сьогодні, 30 жовтня у Свято-Успенському кафедральному соборі Православної Церкви України відбулося прощання з полеглим захисником України – Максимом Кочубеєм.
Старший солдат Максим Григорович Кочубей народився 30 червня 1978 року, проживав у селі Пристанційне, Ново-Санжарського району, Полтавської області. У 1993 році закінчив школу в селі Пристанційне. Далі продовжив навчання у Полтавському політехнічному коледжі, який закінчив у 1997 році. Трудову діяльність розпочав оператором верстатів з числовим програмним забезпеченням на ВАТ «Полтавський тепловозоремонтний завод».
З травня 2000 року по жовтень 2001 рік строкова служба в лаваз Збройних Силах України яку проходив в Севастополі на аеродромі «Бельбек».
Після демобілізації з грудня 2001 року по 2015 рік працював електромеханіком електрозв’язку «Укртелеком».
З 2004 року по 2008 рік навчався в Полтавському військовому інституті зв’язку філіалу Київського політехнічного університету. З 2015 року старший солдат проходив службу на посаді начальника електростанції відділення телекомунікації взводу зв’язку роти БЗ та РТз.
Загинув 26 червня 2024 року в районі виконання завдань за призначенням у Донецькій області.
Читайте також: Полтавська громада попрощалась із загиблим захисником України
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь