Вчора
У Полтаві презентували виставку «В об’єктиві війни. Жіночий погляд»
28 листопада 2017, 10:10 0
Помада, люстерко та парфуми поряд із патронами – насамперед впадає в око такий незвичний антураж, який відтворює жіночий побут.
Учора, 27 листопада, у Ветеранському центрі соціально-психологічної реабілітації учасників АТО презентували фотовиставку «В об’єктиві війни. Жіночий погляд».
Експозиція об’єднала 36 світлин трьох авторок – фотокореспондентки ОКІА «Новини Полтавщини» Анни Чапали, добровольця БОП «Січ» Алли Федорченко та волонтерки, співзасновниці ГО «Команда небайдужих» Олександри Сиротенко, які акцентують увагу на тому, що зона АТО – не винятково чоловіча територія.
Самі фото розмістили на двох стендах, оздоблених унизу маскувальною сіткою.
– Перша наша ідея була такою, що цю конструкцію ми виноситимемо надвір, щоб полтавці могли на неї подивитися просто неба, – розповідає Олександра Сиротенко. – Тож спочатку виставка буде тут, а згодом її можна буде побачити на полтавських вулицях.
Олександра СиротенкоЦе лише невеличка частина з фотоархівів трьох авторок, які неодноразово були в зоні бойових дій.
– Наприклад, у Алли Федорченко, яка була добровольцем батальйону «СІЧ», дуже багато матеріалів. Але минулого року в неї вкрали фотоапарат і ноутбук, і разом із ними втратилася й частина світлин, – каже Олександра Сиротенко.
Усі знімки зробили на Сході України в різний час неоголошеної війни. На них зображені бійці, які вже демобілізувалися, й ті, які відійшли у Вічність. Тут можна побачити як радісні, так і болісні моменти побуту військових. Кожне фото особливе для авторок і за кожним – своя історія та емоції. Руки солдатів, хрести, українське знамено, палкі обійми з дітьми, а також із братами нашими меншими – цуциками, густі тумани й схід сонця в зоні АТО – біль втрат і жага до перемоги переплелися в цій фотопідбірці.
Пані Олександра розповіла історію однієї з фотографій під назвою «Руки, що тримають мир»:
– Цей знімок зроблений в Авдіївці в грудні 2016 року. На ньому – руки бійця. Коли ми приїхали туди, почали розвантажувати «гуманітарку», яку привезли, я помітила руки хлопців. Було те відчуття, що саме цими руками твориться наша історія й тримається наш мир.
Прийшов на презентацію й сам герой цієї світлини – Віталій Біляєв.
Віталій Біляєв– На той час ми тільки приїхали на передову, – розповідає колишній боєць. – Це були території, які належали сепаратистам. Ми їх потихеньку відвойовували. Бої були тяжкі, ми бачили з ворогом одне одного, доходило до рукопашних боїв. Кидали навіть гранати в обличчя, – розповідає Віталій. – Чому саме руки? Не знаю. Вогонь, дерева, гарячі автомати – від цього руки були побиті й зі шрамами, бо ми не встигали не те що почистити зброю, а зарядити автомат, бо знову треба було йти в бій і захищатися.
Анна ЧапалаАнна Чапала каже, що під час першої поїздки в зону АТО 2015 року – а це був Маріуполь – їй найбільше запам’яталися попередження на полях «Обережно, міни». І хоча це було далеко від бойових дій, відчувався певний неспокій.
Насамперед в зоні АТО слід запитати, що можна фотографувати, а що – ні, каже авторка знімків, адже це і наша безпека, і безпека бійців.
– Це ще одне фото з того циклу (Авдіївка 2016 року). Це військовий із позивним Дід, – розповідає про свою світлину Анна Чапала. – Цей чоловік пішов на фронт замість свого сина, який на той час мав престижну роботу. Тож чоловік вирішив воювати замість сина.
Авторка, якій за час неоголошеної війни на Сході, довелося побувати в Маріуполі, Авдіївці, Мар’їнці та поблизу Сєвєродонецька, каже, що ці поїздки змінюють свідомість та ставлення до речей і людей.
На жаль, не приїхала на відкриття виставки Алла Федорченко, яка нині живе й працює в Києві.
Важливо нагадувати людям, що війна триває, адже згасає інтерес до цієї теми, каже Анна Чапала.
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь