У прокат вийде фільм про життя та смерть Василя Сліпака: у Полтаві відбувся передпоказ. ФОТО, ВІДЕО

1. >
2. Суспільство >
3. У прокат вийде фільм про життя та смерть Василя Сліпака: у Полтаві відбувся передпоказ. ФОТО, ВІДЕО

У прокат вийде фільм про життя та смерть Василя Сліпака: у Полтаві відбувся передпоказ. Фото – скрін-шот з фільму

28 січня в Полтаві відбувся прем’єрний показ документальної стрічки про всесвітньо відомого українця, оперного співака з унікальним голосом, бійця Добровольчого українського корпусу Василя Сліпака.

Він загинув за Україну 29 червня 2016 року від кулі снайпера на Донеччині.

«Міф» – фільм, що розповідає про життя, успіх та подвиг людини, в якої, здавалося, було все, але яка понад усе поставила обов’язок перед Батьківщиною.

Розповісти історію Героя України узялися режисери Леонід Кантер та Іван Ясній. Аби сповна відтворити життєвий шлях Василя Сліпака, відзняли години інтерв’ю з його друзями, побратимами, близькими на Донеччині, у Львові, Києві та Парижі, де протягом останніх 19 років жив та працював співак.

Презентували стрічку в Полтаві режисер Іван Ясній, режисер монтажу Ярослав Попов. Приїхала в Полтаву одна з героїнь фільму Лєра Бурлакова, яка воювала пліч-о-пліч з Василем Сліпаком. Тут, у Полтаві, вона вперше переглянула фільм про побратима.

– Коли дивишся на екран, то Василь ніби живий серед нас. І я побачила його з іншого боку: ми знали його як солдата, але тепер побачили його як брата, як співака, – ділиться враженням Лєра Бурлакова.

Іван Ясній говорить, що про створення фільму задумався, коли дізнався про смерть Василя та про його унікальність, думка про те, який непересічний голос та прекрасну особистість втратив цей світ.

– До смерті Василя я не знав про нього, як і більшість людей в Україні. І дуже шкода, що ми не знаємо про більшість наших людей, не цікавимося ними, – говорить Іван Ясній.

У фільмі «Міф» мало війни з її невблаганною жорстокістю. Та й сама ця історія, як твердять творці, більше про любов.

– Під час роботи над фільмом я зрозумів, що все в житті треба робити з любов’ю, як робив Василь, – з любов’ю до творчості, максимально відкриватися до всього, що ти робиш. І він так кохав, так працював, так співав. Так він полюбив Україну, – розповідає Іван Ясній.

Про свої корені Василь Сліпак ніколи не забував. Був активним учасником Помаранчевої революції. 2014-го, під час Революції Гідності, мав контракт у Франції, тому приїхати в Україну не міг. Але очолив громадський рух у Парижі, кожні вихідні виходив на мітинги, очолюючи їх, проводив благодійні акції, відправляв на Батьківщину гуманітарні вантажі з допомогою для мітингувальників на Майдані в Києві.

Не полишив маніфестації й у березні 2014 року, коли проявилася агресія Росії в Криму. Тоді почав віддалятися від коханої, допомагав українській армії.

Врешті, у травні й сам поїхав в Україну, де став зі зброєю в руках до лав Добровольчого українського корпусу. З першої поїздки на війну повернувся з пораненням. Але з Франції постійно писав побратимам, рвався назад. Трагічною стала третя поїздка, у червні 2016-го. Під час бою під Луганським снайпер влучив у Василя Сліпака. Куля перебила артерію. Усі спроби врятувати бійця були марними. Та побратими говорять: у цьому теж є певна жертва, їхній порятунок – аби не загибель Василя Сліпака, у бою могло загинути набагато більше.

Поїхати на передову його, певно, спонукала постійна потреба робити, рухатися, бути у вирі подій. У Франції він не відчував вже, що робить достатньо, мав побувати сам на Донбасі.

«Я кричав, як міг», – написав Василь Сліпак на своїй сторінці у Фейсбуці після одного з мітингів.

Побратими, які, до речі, і не знали спочатку, ким був Василь Сліпак, жартували – співає «Міф» краще, ніж воює. Хоча і спів його не завжди радував, із усмішкою розповідає Лєра Бурлакова:

– На війні у всіх різний графік: хтось о 5-й годині прокидається, а хтось тільки лягає спати. А Василь вставав завжди рано і починав співати, чим багатьох дратував. Але це ось такий наш будильник був. Разом з тим він постійно вивчав зброю, годинами міг сидіти, розбирати-збирати.

Саме тоді, ще у перші дні на Сході, з’явився «Міф» – позивний Василя Сліпака. Про це розповів своєму старшому братові Оресту. «Міф» – скорочення від Мефістофеля, роль якого дуже часто виконував Сліпак в опері й яка йому дуже подобалася.

– Ми монтували, вибудовували цей фільм серцем, не думками. Бо мистецтво іде від серця, це філософія. Від глядачів ми чули різні відгуки. Одна жінка, вражена після перегляду, говорила: «Виявляється, щоб людині себе пізнати, їй треба вийти з ареалу її існування, потреб, щоб зробити крок у вічність». І вже після цього я почав думати про Василя, про його смерть, що він зробив, те, що насправді і не потрібно йому було, але він зробив – поклав своє життя, більше, ніж просто співав. Він дійсно став міфом, легендою, – розповідає Ярослав Попов.

Автори говорять, що процес створення фільму теж був оповитий містикою:

– Враження, що протягом усього фільму відбувалися якісь містичні речі: щось планували, не виходило і доводилося робити інакше. Враження, що сам Василь причетний до створення цього фільму, фільм рухався своїм життям.

Попри те, що в стрічці чимало сумних моментів, є й такі, над якими зал відкрито сміявся. Іван Ясній ще до початку попередив – цього соромитися не варто, бо сміятися любив і сам Василь Сліпак:

– Василь у житті завжди сміявся, робив усе з гумором. Будь-які прикрі речі він перетворював на жарт, збираючи та об’єднуючи людей.

У кадрі бачимо Василя Сліпака юнаком, вже відомим завдяки участі в міжнародних конкурсах та своєму голосу – рідкісному контртенору. Бачимо молодим чоловіком, який тримає зал не тільки співом, але й харизмою, артистизмом. Бачимо волонтера та воїна, який не падає духом навіть на війні.

Документальні кадри, сюжет, поєднується з анімацією, створеною українським музикантом, карикатуристом Юрієм Журавлем. Ці дві лінії тісно переплетені: одна – за оповіданням Джанні Родарі «Джельсоміно в країні брехунів» про хлопчика, який мав унікальний голос та боровся ним із негідниками; друга – історія про Василя, який поклав свій голос і життя у боротьбі за свою країну, оскільки не міг мовчати.

– Ми побачили, якою людиною був Василь. Він мав багато талантів – до музики, до спілкування, до кохання. Він мав велику любов до всього. Саме це обумовило, яким вийшов цей фільм – це документально, музично, лірично, анімаційний фільм. Ми вважаємо, що Василь Сліпак – це новий герой України, яких країна зараз дуже потребує. Фільм про таку людину гуртує українців, надихає не припиняти робити спільну справу заради майбутнього.

Після перегляду фільму кілька хвилин зал аплодував творцям «Міфа».

– Після перегляду таких фільмів я ще тривалий час лечу в прірву. Потрібно зупинятися, щоб мати змогу іти потім далі. Однією з останніх фраз була така: «Василь Сліпак помер, але Україна не врятована». Мені здається, що це як його заповіт. Якщо Україна не врятована, то її треба рятувати, і в наших з вами руках, наших близьких, друзів, знайомих її порятунок, – сказала після перегляду Наталія Скорик, волонтер, співорганізатор показу в Полтаві.

В українському прокаті стрічка з’явиться у лютому. До того передпокази відбудуться загалом у 20 містах, під час яких автори збирають кошти для презентації «Міфа» на міжнародних фестивалях.

Автор: Ольга Матвієнко