14:40
Електронні петиції – (не)дієвий інструмент: у Полтавській міськраді не знають, чи втілюють петиції містян на практиці
28 лютого 2019, 09:00 0
Уже четвертий рік поспіль в Україні діють електронні петиції – особлива форма звернень громадян до влади.
У законі України Про внесення змін до Закону України «Про звернення громадян щодо електронного звернення та електронної петиції» йдеться, що через електронні петиції громадяни можуть звернутися до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування. В електронній петиції має бути викладено суть звернення, зазначено прізвище, ім’я, по батькові автора (ініціатора) електронної петиції, адресу електронної пошти. На веб-сайті відповідного органу або громадського об’єднання, що здійснює збір підписів, обов’язково зазначаються дата початку збору підписів та інформація щодо загальної кількості та переліку осіб, які підписали електронну петицію.
Міжнародний досвід
Практика впровадження інституту електронної петиції в Україні – запозичення міжнародного досвіду відразу кількох держав.
Відповідно до даних Національної Ради Реформ головними «експортерами» досвіду використання електронних петицій для України стали США та Латвія.
В тих або інших формах електронні звертання існують у понад 70 країнах світу. Піонером у запуску електронних форм петицій стала Шотландія, яка в 1999 році запустила систему електронних петицій на сайті парламенту. На загальнодержавному рівні електронні петиції у Великобританії з’явилися у 2006 році, коли при урядовому порталі було створено першу електронну форму для укладання власної петиції або підтримки чиєїсь ініціативи. Електронні петиції, які мали понад 100 тисяч підписів, мали бути представленими у парламент для подальшого розгляду на опрацювання. Найрезонанснішою британською петицією, які підписали 300 тисяч чоловік, стала петиція про вихід країни є ЄС. Однак парламент проголосував проти. А найуспішнішою можна вважати петицію проти платних автодоріг — 1,8 млн голосів британців змусили владу відмовитись від цієї ідеї.
Згодом можливість подавати петиції в електронному форматі з’явилася у більшості країн Європи, а також в інституціях Європейського Союзу (в Європарламенті система почала функціонувати в кінці 2014 року).
До слова, у Шотландії, Уельсі та ФРН, також в країнах Центральної і Південно-Східної Європи розглядом е-петицій займається спеціальна петиційна служба. Демократичні процеси в Центральній і Південно-Східній Європі призвели до створення парламентських петиційних органів. На сьогодні в окремих країнах встановлюються нові петиційні системи. Прибічниками модернізації парламентських петиційних систем на національному рівні визнані такі країни, як Австрія, Болгарія,Німеччина, Литва, Люксембург, Португалія, Словаччина і Чехія. Вважається, що парламенти, в яких створена спеціалізована петиційна комісія, мають петиційну систему ближчу і чутєвішу до потреб громадян, а також відкритіші до громадської участі, повідомляють інтернет-видання.
А що у нас?
У нашій державі інститут електронних петицій був запроваджений у 2015 році. Є відповідний розділ і на сайті Полтавської міської ради. Для того, щоб петицію була розглянута на відповідних комісіях, вона повинна набрати 250 електронних підписів протягом 60 днів з моменту публікації, йдеться на сайті Полтавської міської ради. Остання петиція на сайт Полтавської міської ради подана 26 лютого, стосується вона створення безпечних умов для школярів 9 школи при перетині проїжджої частини шляхом встановлення світлофорів та «лежачих поліцейських».
«Коло» вирішило перевірити чи мають вплив полтавці через електронні петиції на міську владу – скільки із зареєстрованих петицій, які набрали необхідну кількість голосів, були розглянуті та втілені на практиці. Для цього направили запит у Полтавську міську раду, в якому просили надати відповідь на наступні питання:
1. Скільки в Полтавській міській раді було зареєстровано електронних петицій, починаючи з 2015 року?
2. Скільки із зареєстрованих електронних петицій набрало необхідну кількість підписів?
3. Яка кількість з цих електронних петицій, які набрали необхідну кількість підписів, була розглянута?
4. Яка кількість з розглянутих електронних петицій та які саме були втілені на практиці?
5. Чому не сайті Полтавської міської ради, не публікують результати розгляду електронних петицій?
У відповідь отримали одразу три листи з різних підрозділів: управління звернень громадян, організаційної роботи та загальних питань, апарату міської ради і прес-служби. Із поставлених питань п’яти питань відповідь по-суті отримали лише на перші два.
Отже, з 2015 року на сайті Полтавської міської ради було зареєстровано 292 петиції, а необхідну кількість підписів із зареєстрованих набрало лише 83. При цьому відповіді на три інші питання не надало жодне з управлінь. Лише у листі Апарату міської ради на п’яте питання йдеться, що на сайті міськради оприлюднюється інформація визначена чинним законодавством України.
Стаття 23-1. «Електронна петиція, порядок її подання та розгляду» ЗУ «Про звернення громадян щодо електронного звернення та електронної петиції» чітко вказує: інформація про початок розгляду електронної петиції, яка в установлений строк набрала необхідну кількість голосів на її підтримку, оприлюднюється на офіційному веб-сайті відповідно Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, відповідного органу місцевого самоврядування не пізніш як через три робочі дні після набрання необхідної кількості підписів на підтримку петиції, а в разі отримання електронної петиції від громадського об’єднання – не пізніш як через два робочі дні після отримання такої петиції. Як і те, що розгляд електронної петиції здійснюється невідкладно, але не пізніше десяти робочих днів з дня оприлюднення інформації про початок її розгляду.
Відкриваємо графу «з відповіддю» у розділі Електронні петиції на сайті Полтавської міської ради і бачимо, що вона залишається пустою.
Тобто, таким чином можемо припустити, що чиновники міської ради, відповідальні за електронні петиції, не дотримуються Закону України.
Читайте також: Полтавці стали на захист Прирічного парку: петиція та звернення до Валерія Головка
Досвід полтавців
На четвертий рік реалізації закону ми так і не знаємо, чи є хоч один приклад реального втілення петиції на практиці. Як бачимо, не володіє цією інформацією і міська рада. Адже не достатньо розглянути петицію, що набрала необхідну кількість голосів, на комісії, далі її повинні підтримати депутати на сесії.
Полтавець Сергій Антоненко зареєстрував три петиції на сайті Полтавської міської ради. І всі вони набрали необхідну кількість голосів, проте жодну з них так і розглянули на відповідних комісіях.
– Я подавав 3 петиції три роки тому: про збір ртутних ламп від населення; про заборону або обмеження використання поліетиленових пакетів у Полтаві; про створення системи сортування сміття. Усі вони набрали необхідну кількість голосів, але жодна з них не була розглянута на комісії, – розповідає Сергій Антоненко. – Я неодноразово писав листи депутатам з цього приводу, отримував класичні відписки: вивчається, розглядається. У результаті я розчарувався і не бачу сенсу в цих петиціях. Тому пішов іншим шляхом – подав два позови до суду на Полтавську міську раду: по ртутних лампах і по сортуванню відходів, аби визнали бездіяльність міської влади та змусили вчинити дії щодо організації окремого збору небезпечних відходів 1 класу від населення в фазі твердих побутових відходів. А ці петиції використовував у позові, як доказ для суду, що я намагався вирішити ці питання в досудовому порядку.
Екс-депутат Полтавської міської ради Денис Поліщук також реєстрував кілька електронних петицій. Із власного досвіду говорить, що депутати беруть до відома петиції, які набрали необхідну кількість підписів, але далі вони не розглядаються.
– Так, звісно, не повинно бути, але, на жаль, ці петиції на сесії депутати так і не розглядають зараз. Хоча я пам’ятаю, коли був депутатом, дві-три петиції розглядалися на сесії, але їхню подальшу долю я сказати не можу, – каже Денис Поліщук. – Автор петиції повинен наполягати на тому, щоб його петицію розглядали на сесії міської ради.
У рекордно-короткі терміни, протягом одного дня, набрала необхідну кількість голосів петиція Антоніни Білоус щодо облаштування бігової доріжки в Корпусному саду. На неї звернув увагу секретар Полтавської міської ради Олександр Шамота. У відеозверненні до полтавців, яке Шамота опублікував на свої сторінці в соцмережі, він запевнив, що вона буде розглянута на одній з найближчих депутатських комісій. Але зробити доріжку по внутрішньому кільцю парку, за його словами, не можливо, оскільки парк є пам’яткою архітектури, а, отже погодження займе тривалий час від кількох місяців до кількох років. Тому як варіант буде запропоновано облаштувати доріжку навколо парку. Більше – у відео.
Як підсумок
Електронні петиції за кілька років стали досить популярним інструментом для колективних звернень громадян до влади. Попри це вони не є обов’язковими для виконання, як органами місцевого самоврядування, так і Президентом та Верховною Радою України. І тому, буде втілена ваша чи підтримана вами петиція на практиці або ж ні, залежить винятково від того чи визнає її відповідний орган влади доцільною. Адже Закон у цьому випадку не дає поля для двозначних висновків: «у разі визнання за доцільне викладені в електронній петиції пропозиції можуть реалізовуватися органом, якому вона адресована, шляхом прийняття з питань, віднесених до його компетенції, відповідного рішення.
Читайте також: Керівника УЖКГ Полтави відсторонили від обов'язків
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь