Олександр Біленький: у нас є Полтавська область, а партійні вектори відходять на третій план

Олександр Біленький: у нас є Полтавська область, а партійні вектори відходять на третій план
06 березня 2020, 19:55   0

Першопричина усього, що відбувається у Полтавській області – люди, а не політики. Так вважає Олександр Біленький, голова обласної ради. А оскільки на питання журналістів він звик відповідати прямо, без купюр, то пропонуємо читачеві дізнатись: як налагодити стосунки з головою облдержадміністрації, якщо ви – з різних партій; у чому полягає основна причина заворушень у Нових Санжарах; як першими в Україні запустити Бюджет участі та як боротись з «комерційною опозицією» у обласній раді.


Коло: Ми з Вами востаннє спілкувались півроку тому, з того часу у області сталось багато змін: Полтавщина отримала нового голову облдержадміністрації Олега Синєгубова, уже почали працювати народні обранці, внесено ряд важливих законопроектів та ініціатив, а Полтавщина опинилась у центрі уваги всієї країни. Про це все і хочу Вас запитати. А почну з найгострішого напевно – з ситуації навколо Нових Санжар. На Вашу думку, чому стались народні заворушення у Нових Санжарах і чи можна було їх уникнути?

Олександр Біленький: Для мене це теж, напевно, дилема, бо я від наших людей, від жителів Полтавщини, не очікував таких радикальних дій. Я подивився інтерв’ю з жінкою, яка кидала каміння в автобус – чесно, мені було дуже неприємно за земляків, за те, що вони так вчиняли і потім не відчували своєї відповідальності. Найголовніша проблематика тут – відсутність комунікації. Як Ви бачили, Прем’єр-міністр, зрозумівши, що він не перебуває у епіцентрі подій, так би мовити наздогін прилетів до Нових Санжар і начебто очолив усі ці процеси, хоча зразковим, позитивним героєм там, мабуть, виступав Арсен Аваков. Він показав, як можна працювати Прем’єр-міністром, міністром МВС і ще й міністром охорони здоров’я. Я рівно і спокійно ставлюсь до персоналії Арсена Авакова, але в той час він зі свого боку зробив усе належне, а ті, від кого залежали комунікації, не зробили нічого. Не думаю, що то була секретна операція по переміщенню наших людей до цього табору. Якщо вже таке рішення прийнято, якщо вже це Нові Санжари, розкажіть, покажіть, що потрібно людям місцевим зробити, щоб:
А – уникнути паніки;
Б – щоб не заразитись, раптом там будуть люди з хворобою.
Нічого цього не було зроблено, було зроблено протилежне. Хоча в нашому суспільстві і політикумі таке часто буває. Тут протилежність від здорового глузду – це наше нормально.

Коло: Тобто в ідеалі як повинні були спрацювати?

Олександр Біленький: Спрогнозувати такі заворушення. Або вже нікому не кажіть, знайдіть кілька точок по Україні умовно кажучи, визначте їх і зробіть епіцентрами такої легкої напруги, а у п’яту чи десяту точку відвезіть цих людей. Але якщо ви супроводжуєте інформаційно, якщо ви відкрито до цього ставитесь, будь-ласка, Комаровський, Іво Бобул, хто завгодно, але людина чи група людей повинні приїхати і розповісти, як унеможливити зараження людей, якщо на борту літака будуть громадяни з симптомами цієї хвороби. І треба знати, як розмовляти з місцевими елітами, я думаю, вони теж десь приклали до цього свою руку і виклик одного з керівників місцевого самоврядування на допит до СБУ – цьому підтвердження.

Коло: Давайте до приємного. Вчора журналісти були на церемонії нагородження переможців Шкільного Бюджету участі та Обласного Бюджету участі. Я й сама за цим стежила, дуже цікаво, що люди вже відійшли від планування через цей бюджет тільки місцевого освітлення, а уже навіть 3Д кінотеатри почали подавати на проект. У Шкільному Бюджеті так взагалі: і шкільне радіо, і кабінети робототехніки. Я знаю що Ви – ідейний натхненник і людина, яка просуває цю ідею. Скажіть тепер, наскільки реально буде реалізувати ці проекти.

Олександр Біленький: Це абсолютно реально. Якщо хочеш зробити справу до кінця, то «нереального» не існує. Коли ми підходили до реалізації проекту Бюджету Участі у рамках області, нам усі говорили: це нереально, бо це не єдина громада, а люди, які проживають на різних територіях, з різною кількістю населення, з різним форматом, підходом, ментальністю. Але ми все-таки зробили цей перший крок. Ми реалізували у рамках області Бюджет участі, Екологічні ініціативи, Шкільний бюджет. Тепер усі ці 3 проекти ми зводимо у Smart Region, долучаємо туди краудфандингову систему, конкурс територіальних громад – для того, щоб люди спостерігали у режимі онлайн за всим, що відбувається із громадськими ініціативами, які ми виносимо на загал, брали участь і ми отримували зворотній зв'язок.

Коло: Ми пілотний проект по Україні, ми ж перші це втілюємо?

Олександр Біленький: Якщо казати пілотний проект, то це якби нам надали таке право, тоді б ми були пілотним проектом. А так – це наше власне бажання, ми просто перші і єдині, ніхто й близько до цього не підійшов, всі десь у своїх муніципалітетах варяться, там теж усе добре, але ніхто не ризикує піти далі на область. Там трішки потрібно математичних знань, трішки людей, які у районах, містах підтримують цю ідею. У нас є пункти супроводу: ці люди супроводжують і Бюджет участі, і Екологічні ініціативи, і Шкільний громадський бюджет. Той же Гадяцький район…

Коло: Гадяч – один з найактивніших.

Олександр Біленький: Так, вони суперактивні, молодці, хто б що не говорив, якби до цього не ставились, але люди свою справу роблять. І навіть коли у нас буде 100 % електронне голосування, я переконаний, що Гадяцький район буде одним із лідерів.

Коло: До речі, про електронне голосування. Система Smart Region Poltava зараз піддається критиці. Кажуть, що це дорого, що по селах немає Інтернету, що люди не зможуть проголосувати. Як з цим боротись?

Олександр Біленький: Головне з цим не боротись. Головне іти шляхом, який обрали. Коли ми починали вперше Бюджет Участі, у нас була тільки частина електронного голосування. Решта – паперове. Я сам перевірив, що таке паперове голосування і які існують ризики. А вони існують до тих пір, поки у нас буде можливість трішки дописати, трішки підтасувати дані, тому ми з часом робили електронне голосування важчим, значимішим, ніж голосування паперове. І доходимо до того, що Шкільний бюджет ми повністю проводимо по електронній системі. І знаєте що? Найбільше людей взяли участь саме у електронному голосуванні Шкільного бюджету – 33 тисячі людей по Полтавській області! Хай нам покажуть, де це робиться краще, навіть на маленьких територіях, критикують бо нема й зеленого поняття, що таке бюджет участі, що таке Smart Region. Він не є класичним, Smart Region у муніципалітеті – це більше «Відкрите місто», з якимись заходами і комунікаціями, які до міста більше належать. А ми свій «Smart» назвали, бо там є купа громадських проектів, і як одна баришня мені сказала – що я ношусь з ним як зі списаною торбою, то я і буду носитись, і мені приємно, що учора було дуже багато дітей, які підходили, фотографувались, тиснули руку, дякували, казали що повірили у себе, у жителів свого населеного пункту.

Коло: Звісно, вони ж собі і окуляри для кабінету фізики отримають завдяки цьому бюджету, і шкільне радіо.

Олександр Біленький: Так, діти набагато талановитіші ніж ми. От можна сказати, що шкільне радіо померло минулого-позаминулого року. А діти зрозуміли, що їм це потрібно і хочуть вкладати кошти. Є й інша сторона медалі. Деякі керівники місцевого самоврядування не бажають, не бачать перспективи у тому, щоб давати співфінансування діткам, бо у них начебто у голові вітер. Зі 100 учасників нашого семінару в «Ерудиті» минулого року у Кременчуцькому районі тільки 60 дітей подали свої проекти до Шкільного бюджету і 21 з них виграв. Але десь 40 діткам не дали це зробити, бо органи місцевого самоврядування повинні давати лист-підтвердження про співфінансування із місцевого бюджету.

Коло: А це дуже дорого для області?

Олександр Біленький: Це не дуже дорого. Переможець Шкільного бюджету участі, пул переможців – це 100 тисяч гривень: 50 тисяч з місцевого бюджету, і 50 із обласного. Інші також більш-менш схожі. Конкурс територіальних громад мабуть найдорожчий. Це 25-28 мільйонів гривень плюс співфінансування із районів. Це більш закрита система голосування, бо там визначають переможців депутати, а потім голосує сесія, але ми і тут хочемо людям відкрити карти, показати: хто подає, які проекти, чи потрібен цей проект громаді. Люди можуть ставити свої вподобайки навпроти цих проектів і оцінювати їх до того, як їх уже дивитимуться депутати. Максимально прозоро, все дивіться, беріть участь, робіть своїми руками.

Коло: Про регіони. Минулого року у обласної ради забрали функцію узгодження перспективних планів формування ОТГ. Вам стало легше, зник один головний біль, але цього року децентралізація має закінчитись, а проблем ще дуже багато. Чи втручаєтесь Ви, чи допомагаєте завершити цю реформу, чи звертаються до Вас за порадами?

Олександр Біленький: Дійсно, нам стало краще з точки зору організації робочого часу, коли у нас забрали цю функцію, я вприниці виступав, щоб у нас її забрали, але уже після того, як ми сформували перспективний план, винесли його на Кабінет Міністрів, і там його затвердили. Уже всі інші процеси могла відпрацьовувати обласна державна адміністрація. Але на цьому, звісно ж, все не закінчилось. У нас є люди, керівники громад, які прокинулись, зрозуміли, що у них забирають щось, що їм належало кілька каденцій.

Коло: А Ви вбік відійшли…

Олександр Біленький: А ми спостерігаємо за цим процесом, і вони почали бити у всі дзвони, говорити: як же так, поверніть, ганьба і зрада, епітетів дуже багато. Але основне, що вони прокинулись і почали хоча б з людьми комунікувати. Як було раніше: приходять люди і кажуть – нам потрібне це об’єднання. Та чи буде воно чи не буде – це ще не вирішене питання, давайте чекати до останнього, а потім уже як буде. А як буде – ви бачите як воно склалось, що облдержадміністрація, подивившись якусь конфігурацію, свою подає на Кабмін і деякі сільські голови себе не бачать центрами майбутніх громад і починається. Тому доводиться не те що втручатись, а запитувати: а який варіант конфігурації по тому чи іншому району, а якщо громада бажає отак? І якщо облдержадміністрація дослуховується, вони це включають у проект, якщо бачить інший варіант – то ми ж не наполягаємо.

Коло: До речі, про облдержадміністрацію. Нещодавно Олег Синєгубов, голова облдержадміністрації, звітував про 100 днів роботи на посаді. Як у Вас склались робочі стосунки з ним за цей час?

Олександр Біленький: Нормально. Можу сказати, що з часом ми одне до одного придивились. Головне ж, що нам ділити нічого, концепція, головне завдання зрозуміле – це робота спільна, а не в різні боки. Коли ми це усвідомили, вірніше, я розумів це з самого початку, але я ж бачу, що прийшла команда, є різні вектори впливу на людину, що можливо там якась загальноукраїнська концепція є, умовно кажучи – не працювати з обласними радами там, де є прихильники Порошенка. Можливо, їх так і налаштовували, але ми сіли, поговорили, кажу: так, я голосував за Петра Олексійовича, але у нас є Полтавська область і тут партійні вектори відходять може навіть на третій план.

Коло: А як щодо співпраці з народними депутатами – вони якось цікавляться областю, допомагають, заважають?

Олександр Біленький: Я не хочу образити народних депутатів, мабуть, вони займаються своєю дуже важливою справою, приймають закони – і це правильно. От мені особисто як депутату по Решетилівському району, пощастило – у мене залишився народний депутат Олег Кулініч, у нас як була комунікація з ним, так і залишається. Він тільки запитує: чим допомогти, а не щось-десь так би мовити перерозподілити, якісь напрямки фінансування чи якісь об’єкти. З іншими – трішки менше, от перший раз ми побачились усі разом, коли приїздив Прем’єр-міністр, були майже усі народні депутати, не було тільки Кулініча і Шаповалова. Тому, сказати, що у нас супер-плідна співпраця… Мабуть, вони більше комунікують з облдержадміністрацією. Вважати, що я від цього щось втрачаю, можливо, але уже так сталось, така політична доля, мене це влаштовує. Коли мені буде потрібно, маю на увазі для області, я піду і скажу: хлопці, давайте кошти ось сюди, ДФРР, дороги, ще щось, якщо їм це буде потрібно – думаю, вони зроблять так само. Поки що ми працюємо, кожен займається своєю справою.

Коло: З моменту нашого останнього спілкування мабуть, єдине, що залишилось незмінним – це опозиція у обласній раді. Мова про депутатку Ірину Степаненко, вона продовжує казати про порушення регламенту, корупцію. На вимогу групи депутатів Ви навіть зробили сертифікацію системи голосування «Рада». Чи допомагає таке протистояння роботі обласної ради чи потрібно щось з цим зробити?

Олександр Біленький: Це не класична опозиція, це комерційна опозиція і на касі, тобто керівником, Ірина Степаненко знаходиться. У чому воно виражається – мабуть, бути проти всіх. Скоро будемо святкувати річницю, як вони мені вперше сказали, що «ось-ось» ДБР, НАБУ, НАЗК і всі органи, абревіатури яких вони знали, всі прийдуть і повручають нам тут підозри. І кожен раз вони як мантру це повторюють: ось-ось. Тут головне, щоб до них ніхто не прийшов. Головне рухатись у правовому руслі. Але ж ви бачите, що риторика змінюється, вони починають уже говорити такі речі і про Президента, і про облдержадміністрацію – що щось не так, не туди рухаються. А куди рухатись потрібно? До їх забаганок? Вони ж теж не біляві і не пухнасті. Ну є вони, як колег-депутатів я їх поважаю, щоб там не було, у мене до усіх абсолютно ставлення: вони колеги, їх обрали, я поважаю ці всі процеси. Якісь людські стосунки у нас не склались, так буває. В душі, в собі я цього не тримаю при тому, що вони там різними шляхами ідуть і навіть останній момент – зі Smart Region був дуже неприємний і він говорить про багато речей.

Коло: Повертаючись до фінансів: бюджет області на 20 рік – удвічі менший, будуть якісь статті недофінансовані?

Олександр Біленький: Він не удвічі менший, зменшилась субвенція, вона йде напряму у регіони. Змінився принцип фінансування. Якщо спочатку ми були як транзитний пункт: обласний бюджет, а потім розподіляли далі, то тепер держава працює навпростець. Нічого не змінилось, бюджет по показниках може навіть трохи більший, але якщо дивитись по виконанню бюджету загалом по Україні, то, мабуть, воно буде десь відображатись і на нас. Ми ще не бачили показників по Полтавській області, мені цікаво, наскільки виконала Полтавщина бюджет на певний період, на квартал, подивимось, і зробимо уже оцінку нашої спроможності профінансувати усе те, що ми прийняли у грудні 2019 року, тобто бюджет 2020. Правда, у нас є нерозподілені лишки, які ми хочемо перерозподілити якраз на позачерговій сесії наступного тижня, ми розраховуємо на перевиконання бюджету усередині року. Це буде таким додатковим бонусом.

Коло: Не про бонуси, а про те, що висить мертвим грузом: «Полтававодоканал», «Полтаватеплоенерго» – чи є ймовірність, що у 2020 році депутати передадуть їх на баланс міста Полтави замість безкінечного дотування цих комунальних підприємств?

Олександр Біленький: Це питання дуже цікаве, але я хочу його трішки розшифрувати. Що таке «Полтававооканал» – комунальне підприємство обласної ради, куди входять ще 5 чи 6 водоканалів у районах навколо Полтави. «Полтаватеплоенерго» – та сама історія, 5 чи 6 філій по районах Полтавської області. Збирають керівників районів, ОТГ і кажуть: ви готові забрати це майно і створити своє теплове господарство? Вони кажуть – ні, у нас на це видатків немає. Це буквально минулорічна зустріч облдержадміністрацій з керівниками Теплоенерго та керівниками районів. Інша історія – от я читаю заяви депутатів міської ради: якби у нас був «Полтаватеплоенерго» та «Полтававодоканал», ми могли б – і пішло далі. Кажу: хлопці, та дофінансуйте дорогу у вашому місті чи дофінансуйте колектори. Якщо із суми 50 млн, які ми виділяємо на ваш водоканал 90 % дає обласна рада, а тільки 10 % – міська рада, то звідки вони будуть кошти брати?

Коло: Так а що робити?

Олександр Біленький: В першу чергу, якщо вони готові «Полтававодоканал» забрати з боргами, це 150 чи 170 млн гривень, забирайте. Але ж не готові. І така сама історія по «Полтаватеплоенерго». На жаль, люди не розуміють, що таке ці комунальні підприємства і яку користь вони приносять місту чи області. От коли вони розберуться, що це підприємство, яке знаходиться не тільки у Полтаві й обслуговує не тільки Полтаву, у яке потрібно вкладати кошти… Та я б на місці міських депутатів молився б на обласну раду і облдержадміністрацію, бо вони дофінансовують місто, а Кременчук, наприклад, зі своїм комунальним підприємством залишається без фінансування, все те, що говориться – від лукавого.

Коло: Отже, Ви будете їх фінансувати допоки не буде доведена спроможність їх забрати.

Олександр Біленький: Якщо вони покажуть програму, де виділяють 150 чи 200 млн грн на покриття боргів, на затратну частину, ремонт колекторів, будь-ласка, вкладайте ці кошти і проводьте роботи по реорганізації чи передачі структури на місто. Якщо це просто слова і когось потрібно просто банально працевлаштувати, то ми не домовимось.

Коло: Напередодні місцевих виборів уже починають робити заміри про шанси окремих політиків. Один з аналітичних центрів уже включив Вас у перелік кандидатів на крісло міського голови. Питання до Вас – а Ви визначились, чи будете брати участь у перегонах? Чи йтимете на вибори, від якої партії, чи ідуть перемовини про об’єднання, висуватимете свого кандидата чи підтримуватимете інших – привідкрийте завісу.

Олександр Біленький: Хочу сказати, що до виборчого кодексу будуть зміни. Вони будуть стосуватись саме партій, які, імовірно, будуть брати участь, і на наш погляд, умови висування таких партій будуть дещо ускладнені або жорсткіші. Якщо це буде так, то половина тих політичних проектів, які представлені у обласній раді, просто зникнуть. Будуть зовсім інші і їх буде менше. Тому сказати зараз: де, куди, в якій іпостасі чи ролі, не готовий – і не тому, що у мене немає бажання відповідати, консультації та перемовини ведуться, я себе бачу у органах місцевого самоврядування, в яких саме – сказати не готовий, хоча дещо підвтомився від оцих усіх бурхливих процесів і, можливо, хочеться споглядати за цим збоку, нехай проявлять себе інші.

Коло: А як ви ставитесь до того, що деякі депутати, бачачи отакі зміни законодавства, починають міграцію. На останній сесії 2 депутати від Радикальної партії увійшли у фракцію ОПЗЖ. Як це впливатиме на роботу обласної ради?

Олександр Біленький: Кардинально не впливатиме. Можливо, будуть ще переходи із групи в групу, можливо, ще якась група сформується, можливо, під нові виборчі або уже діючі проекти ці групи будуть укрупнюватись, щоб стартонути на виборчу кампанію. Все це може бути. Сказати, що це нові процеси для Полтавської області чи України – ні, так відбувається, так у нас налаштовані і люди, і політикум. Якщо у нас люди обирають тих, хто переходить з партії в партію, мабуть, їм так комфортно, мабуть, дуже вузький набір політиків, яким вони довіряють, і дають змогу цим політикам так варіювати, шукати себе, а виборцям залишають змогу за ними слідкувати і їх обирати у майбутньому. Першопричина того, що відбувається – не політики, а люди. Вони дозволяють усе це робити.

Коло: І питання від полтавських феміністок: як Ви ставитесь до святкування 8 березня?

Олександр Біленький: 8 березня це уже не те свято, яке було започатковане колись двома дамами, це більше про прихід весни, і я саме так до нього і ставлюсь. Цього року традиційного концерту у Решетилівці не буде – там, де я це роблю завжди, але листівками вітати будемо наших жінок у апараті. Тих, про кого я розумію, що спокійно ставиться до цього свята – вітати будемо, тих, хто неспокійно ставиться до цього свята – будемо вітати з майбутніми народинами Тараса Шевченка.

Автор: Тетяна Цирульник

Влада 06 березня 2020, 19:55

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь
Вибір редакції