Cьогодні
Дисидент та правозахисник жорстко відповів скандальним депутатам Полтавської обласної ради Степаненко та Телятнику
22 лютого 2021, 12:26 0
У відповідь на спроби дискредитації, звинувачення в антидемократії відомий полтавський правозахисник і дисидент Микола Кульчинський жорстко відповів щодо нападів з боку одіозних депутатів. В своєму пості він заявив таке:
– Дорогі друзі! Деякі місцеві «політичні діячі» дорікають мені жорсткими словами, адресованими мною в бік кількох «активістів», які намагалися зірвати минулу сесію обласної ради та влаштувати у сесійній залі шоу. Особливо тішить, що про демократію розповідає така одіозна постать як вигнана звідусіль Ірина Степаненко. Пам’ятаєте таку? Та сама «Кривава Ірка», що намагалася забудувати «Газетний ряд» у Полтаві, а коли отримала спротив громадськості – її «тітушки» з ножами напали на людей. У коментарях їй підспівує шайка ботів і такий собі депутат обласної ради від ОПЗЖ Руслан Телятник. Останній взагалі «пробив дно». Погодьтеся, це чудово, коли якась ригівська наволоч дорікає мені, засудженому за антирадянщину, співпрацею з КПРС! Висновок у них відверто маніпулятивний: якщо я проти провокаторів, то й проти громадськості. Правду кажуть: не так страшні російські воші, як українські гниди!
Що ж, я немолода людина. Тому можу дозволити собі говорити те, що вважаю за потрібне.
Розставимо крапки над «і».
Про «громадськість» і громадськість
На початку 2000-х у Києві був на слуху один одіозний персонаж на прізвисько «Скунс». Подейкують, що за 100 доларів він міг організувати будь-який пікет. Тема значення не мала: за тарифи, проти тарифів – немає різниці. Хоч проти будівництва єгипетських пірамід, аби платили.
Чи є такі персонажі сьогодні в Полтаві?
На жаль, є. Прізвища професійних провокаторів нам усім добре відомі. Публіка різноманітна. Серед них – сикофанти, стукачі, котрі ще вчора обслуговували антиукраїнські сили, а сьогодні прикриваються ідеалами Майдану. Полум’яні псевдопатріоти за 30 срібляників. Інколи, захищаючи інтереси замовників, вони паразитують на реальних протестних настроях. Інколи ховаються за «журналістськими» посвідченнями мертвих видань на кшталт «Роги й копита». Що, звісно, не робить з них журналістів.
Що ж, демократія надає їм право на існування.
Але, будь ласка, не змушуйте мене називати їх теж громадськістю. Це принижує наше з Вами громадянське суспільство. Ображає гідність всіх здорових людей – тих, хто боровся і бореться за свою країну. Хто ще не забув, що таке бути українцем!
Більше про конфлікт – за посиланням.
До теми:
Автор: Ніна Король
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь