Сергій Іващенко: «Не має бути поділу на опозиційних і неопозиційних депутатів, якщо ми працюємо на користь Полтави»

1. >
2. Влада >
3. Сергій Іващенко: «Не має бути поділу на опозиційних і неопозиційних депутатів, якщо ми працюємо на користь Полтави»

Про рік роботи в міській раді, актуальні проблеми Полтави та шляхи їх розв’язання говорили з депутатом від партії «Слуга Народу», керівником ТОВ «Будівельна компанія "Комбінат виробничих підприємств"» Сергієм Іващенком.

– Сергію Васильовичу, це Ваша перша каденція в міській раді й практично перший рік роботи з Олександром Мамаєм. Розкажіть про політику зсередини.

– Я вперше став депутатом міської ради. Чесно кажучи, коли балотувався, то трохи інакше уявляв цю роботу – ефективнішою й продуктивнішою. На жаль, міська рада зараз не працює на розвиток міста. Ні міський голова, ні депутати коаліції не зацікавлені в цьому. І ті події, які відбуваються навколо деяких депутатів, лише підтверджують, що вони працюють тільки задля власних інтересів. Місто, по суті, розтягується купкою наближених до міського голови підприємців. Хтось тягне «по мєлочі», хтось мислить стратегічно. Але тягнуть все: від окремих МАФів до гектарів міської землі та сотень мільйонів гривень на підряди.

– Загалом можливо, що розстановка сил у міській раді зміниться до кінця року?

– Я не можу стверджувати, що вона зміниться до кінця року, але це станеться точно. По-перше, 30 грудня виходить термін недоторканності депутатів. Уже вчора на сесії (16 листопада – прим. авт.) партія «Свобода» офіційно заявила, що відкликатиме Юрія Бублика, бо він знехтував інтересами їхньої фракції в міській раді й захищав власні. По-друге, народ прозріває. Подивіться «ганьба» Мамаю кричать по суті ті, хто за нього голосував. По-третє, міський голова стає більш токсичним. Для будь-якого союзника. Думаю, це вже розуміють і ЄС, і ОПЗЖ. А Капліну, напевне, все одно щодо токсичності.

– У грудні виповнюється рік, як Олександр Мамай склав присягу міського голови. Припустимо, якщо наступного місяця очільнику міста оголошують недовіру, якими будуть кроки опозиції?

– Насамперед треба розв’язувати невідкладні проблеми в місті. І враховуючи те, що бюджет Полтави не збільшується, а зменшується, порівняно з попередніми роками (маю на увазі бюджет розвитку), то зрозуміло, кошти треба спрямувати на розв’язання цих проблем. Наприклад, увімкнули опалення в 109-му мікрорайоні на цю зиму, але проблему ще не вирішили загалом. Потрібна співпраця з «Полтаватеплоенерго», щоб зробити нормальну систему опалення. Бо зараз тепло постачає тимчасова котельня турбомеханічного заводу, приватна, умовно кажучи.

Цьогоріч міський голова практично проігнорував цю проблему, бо міг би з самої весни розпочати роботу з забезпечення опалення. Він же до цього прийшов лише в жовтні. Я вже не кажу про міську каналізацію в аварійному стані. Проблема тут полягає в тому, що Полтававодоканал перебуває в підпорядкуванні обласної ради. Його зараз не хочуть віддавати на баланс міста. Але інакше ми не залучимо серйозних коштів для реконструкції, адже європейські фонди надають кредити саме муніципалітетам.

Я знаю, що треба робити з містом та інфраструктурою. Але не питайте мене, що треба робити в кулуарах. Взагалі не хотів би це обговорювати. Спочатку інтереси міста, а потім –політичні інтереси окремих гравців.

– Повертаючись до питання розподілу міського бюджету. На Вашу думку, наскільки ефективно використовують кошти міста?

– На жаль, ми не бачимо фактичного розподілу коштів. У нас у міській раді заведено за 10 днів публікувати порядок денний сесії. Додатки ж до нього з’являються за день до засідання. Чомусь депутатські комісії не розглядають за 12-15 днів до сесії ці питання, а лише за день-два до неї. Ці документи з’являються за день, і практично депутати, не знають, за які витрати голосують.

– Ви змінили своє ставлення до роботи депутата за цей рік? Напевне, Ви уявляли її трохи інакше?

– Так, уявляв зовсім по-іншому. Я бачу, що міський голова та його заступники ставлять перепони депутатам з опозиції й дають вказівки керівникам комунальних установ обмежувати доступ до інформації щодо їхніх підприємств. На мою думку, Полтаві потрібна конструктивна співпраця міського голови з депутатським корпусом. Не має бути опозиційних чи неопозиційних депутатів. Це не покращує роботу, а створює постійний конфлікт. Не має бути поділу на своїх та чужих, якщо ми працюємо на користь міста.

– Зараз усі говорять про потребу формування «сприятливого бізнес-клімату» в Полтаві. Наскільки просто чи складно вести бізнес у нашому місті? Ситуація з Євгеном Диканем – це більше виняток чи правило роботи з приватними підприємцями?

– У Полтаві є кілька проєктів моєї компанії. Їх небагато, мені доводиться зміщуватися в інші міста, де міська влада значно краще ставиться до будівельників. Приклад Євгена Диканя – це не виняток, а система. Це система під назвою «мамаївщина», і вона реально працює. І це абсолютно не покращує бізнес-клімат у місті. Я вже не кажу про те, щоб залучати якихось серйозних інвесторів для розвитку Полтави.

– Усе-таки чи має Полтава якісь альтернативні вектори розвитку?

– Зміни в місті можливі. Якщо є бажання бізнес-еліт трансформувати своє місто, то вони знаходять можливості це зробити. І ми маємо такі приклади в Україні: Харків, Чернігів, Вінниця, Житомир, Маріуполь. Взагалі цього мають хотіти не лише підприємці, а всі полтавці. Приклад ефективної роботи міської влади – місто Житомир. Там вирішили змінити освітлення газорозрядними лампами на світлодіодні. Для цього оголосили конкурс, щоб залучити виробника ламп з гарантією п’ять років, який би за рік змінив всі лампи в місті з відтермінуванням оплати на чотири роки. Провели тендер, вибрали виробника, і міський голова каже: «Ми кожного місяця виплачуємо вартість ламп, але зараз менше платимо за лампи й електроенергію разом, ніж ми раніше платили за саму електроенергію». Що робить Полтава? Полтава бере кредит в українському банку, платить відсотки та тіло кредиту. Ми придбали лампи на 100 мільйонів, і це лише для частини міста. Сміттєзвалище – ще одна катастрофа. Про сміттєпереробний завод говорять лише під час передвиборчих кампаній, а він потрібен місту. Коли ми були в Житомирі, вони будували (уже завершили) так звану твердопаливну котельню, яка працює на дерев’яній трісці. Вони порахували, що за сезон вони випилюють багато старих дерев і залишається чимало тріски. Їхній інститут розвитку міста написав бізнес-проект, вони залучили кошти Європейського банку реконструкції й розвитку на придбання італійського устаткування. Їхній міський голова каже, що це для них важливо взимку, особливо в пікові навантаження. Полтаватеплоенерго вже подавало проєкт, де йшлося, що завдяки сміттєпереробному заводу можна багато відходів переробляти на паливні брикети. На Ціолковського хотіли звести котельню на твердому паливі. Це могло б знизити вартість гігакалорії на 20-25% для споживача.

– Цьогоріч підвищили вартість проїзду в міському транспорті. Наскільки обґрунтована нова ціна? Що б дало місту впровадження системи електронного квитка? І чи можливо це, бо є сумніви, що маршрутники погодяться на валідатори?

– Думаю, що нікому не подобається система роботи маршруток зараз, бо вони створюють хаос і затори на дорогах. Як на мене, це вигідно міському голові. Наприклад, село Ковалівка. Учнів перевозять автобусом «Совість України». Коли я ставлю запитання «А чий це автобус?», мені відповідають «ФОП Попелюх». Але ж я розумію, що це автобуси нашого міського голови, і таким чином з міського бюджету витягують кошти. Інші міста України дають нам яскраві приклади, як має розвиватися система комунального транспорту. Придбання великогабаритних автобусів та впровадження чіткого графіку руху допомогли б зменшити затори на дорогах. У нас придбали нові автобуси та тролейбуси, але й додалося дуже багато сільських маршрутів, на яких комунальний транспорт має складати конкуренцію приватному. Коли буде баланс між комунальним та приватним транспортом, тоді перевізники будуть готові до діалогу з владою. Зрозуміло, що маршрутники теж мають платити заробітну плату, ремонтувати техніку, заправляти транспорт. Від цього й залежить вартість квитка. Приклади інших міст свідчать, що електронний квиток для мешканців міста чи територіальної громади дешевший, ніж для людей, які приїжджають у цей населений пункт з інших регіонів. Система електронного квитка допомагає чітко порахувати кількість пільговиків за кожним маршрутом. Зникають корупційні ризики використання бюджетних коштів через перевізників тощо.

Щодо питання приватних перевізників та валідаторів. Коли ми їздили в Житомир задля обміну досвідом, їхній міський голова розповів, що вони мали таку проблему й розв’язали її дуже просто. Маршрутникам сказали: «Із валідаторами ми їздимо по 5 гривень, без валідаторів – по одній». Коли валідатори «почали ламатися», на сесії Житомирської міської ради ухвалили відповідне рішення, і все відразу налагодилося. Окрім валідаторів, на автобусах стоять GPS-трекери, завдяки яким диспетчерський центр відстежує графік руху кожної транспортної системи.

– Коли можливе впровадження системи електронного квитка в нашому місті? Наскільки мені відомо, тендер на придбання валідаторів для Полтави виграла фірма, наближена до Олександра Мамая.

– По-перше, цей тендер абсолютно не прозорий, не демократичний і не відповідає жодним ринковим принципам. На моє переконання, його потрібно оскаржувати через суд і скасовувати. Не може мати фірма індульгенції, що з нею протягом десяти років не розірвуть угоди. Давайте демократично проведемо тендер, знайдемо нормальну, не обов’язково полтавську, компанію, яка має досвід виконання таких робіт, укладемо договір й працюватимемо.

– На вчорашній сесії Ви не голосували за зведення багатоповерхівок у Прирічковому. Яке Ваше ставлення, як будівельника, до забудови Полтави? І взагалі чи є бачення в депутатського корпусу, який вигляд матиме наше місто через десять років, наприклад?

– У більшості такого бачення немає. У мене лише одне пояснення тому, чому так відбувається: сьогодні ми заробимо грошей на дозволах тощо, а далі виїдемо жити до іншої країни, Польщі чи Кіпру, де вже інші навели лад. Але я не розумію людей, які живуть тут, їхні діти живуть тут, і які так ставляться до рідного міста. Хаотична забудова, недотримання елементарних правил… Жодне місто в Україні не має, напевне, такого центру, як ми зараз. Це наслідок роботи попередніх міських голів і понад 10-річного правління Мамая. Тому наша фракція не хоче брати участі в цьому безладі. У будівництві є дві категорії підприємців: люди, які заробляють гроші для себе й думають, щоб було комфортно людям, а друга категорія, яким усе по цимбалах, хай хоч каміння з неба, аби заробити. От саме такий проєкт – Прирічковий парк.

– Така кількість мітингів цього року з приводу Прирічкового парку, забудови на Героїв АТО, 109-го мікрорайону. На Вашу думку, це вже крик душі мешканців міста, чи все-таки причини політичні?

– Перше – так трапляється завжди, де Мамай намагається насаджувати свою систему – мамаївщину.

Друге – без сумніву, це крик душі полтавців. Шкода тільки, що Левада має 20 тисяч мешканців, а під міську раду приходить лише 100 осіб. Але, думаю, з часом виходитиме більше. Людей вже дістало ось це царювання винятково у власних інтересах Мамая і Ко.

– Ви спілкуєтеся зі своїми виборцями. Вони змінили за рік своє ставлення до цієї каденції міської ради?

– Ми всі прекрасно розуміємо, що цього разу міського голову вибирала меншість, решта людей просто не пішла на вибори. І всі добре знають, кого обрали. Але, розумієте, чи не найголовніше завдання міського голови – щоб отаких конфліктів і мітингів не було. Не можна на бізнес тиснути, але й на людей – теж. Тож треба шукати «золоту середину» що, де і як будувати. Те, що відбувається на Героїв АТО чи в Прирічковому парку, – це недбале ставлення бізнесменів, а з іншого боку – бездіяльність міської влади, яка взяла дозвіл і не хоче вирішувати це питання.

– На останній свої пресконференції голова ОДА Олег Синєгубов сказав, що полтавська міська влада не надто допомагає обласній боротися з пандемією, не вживаючи відповідних обмежувальних заходів. Чому, на Вашу думку, немає конструктивної співпраці обласної та міської влади в цьому напрямку?

– По-перше, конструктивної співпраці не було й за попередньої каденції Мамая. По-друге, підприємці, люди й міська влада мають розуміти, що потрапляння до «червоної зони» призведе до того, що весь бізнес зупиниться, але чомусь усім все одно. А потім, коли ми потрапимо до «червоної зони», усі скаржитимуться, що немає можливості заробляти. Тому про це треба думати раніше. Із приводу вакцинації. Я вважаю, що місто має активно цим займатися, пропагувати. Є багато прикладів серед бізнесу, як заохочують людей робити щеплення. Але це завдання міського голови насамперед, він відповідає за ці процеси.

Читайте також: Багатоповерхівкам у Прирічковому бути: депутати Полтавської міськради підтримали рішення про забудову

Автор: Наталка Сіробаб