Вибори в Сполучених Штатах Америки та їхній вплив на Україну

1. >
2. Влада >
3. Вибори в Сполучених Штатах Америки та їхній вплив на Україну

8 листопада 2016 року відбудуться чергові президентські вибори в США. На перший погляд, для України подія не є такою значущою. Але ж обирається найвища посадова особа держави, політика якої багато в чому визначає напрями всього світового розвитку. Україна зараз в дуже важкому стані, і для неї важливо, хто керуватиме найпотужнішою у світі державою.

Для початку слід з’ясувати основні принципи голосування на цих виборах, оскільки вони суттєво відрізняються від інших країн. Підсумки виборів визначаються не безпосередньо голосами виборців, а так званою колегією виборців. Вона нараховує 538 голосів. Це – просто абстрактні голоси, за якими немає реальних людей. Вони розподіляються за штатами відповідно до кількості виборців у них. Найбільше таких голосів мають Каліфорнія – 55, Техас – 32, Флорида – 29. Найменша кількість – 3 електоральні голоси. Хто набирає більшість у певному штаті, забирає всі. Для перемоги потрібно мати 270 електоральних голосів. Інколи трапляються ситуації, коли за переможця, який отримав більшість електоральних голосів, проголосувала меншість виборців. Так було у 2000 році.

Виборчий процес у США також має свою специфіку. У країні склалась чітка електоральна географія. Є штати, які традиційно голосують за демократів, і є штати, які постійно віддають голоси за республіканців. Також є місця, де уподобання виборців змінюються. Кандидати, як правило, знають свої рейтинги і зосереджують  увагу саме на цих штатах. Реальними претендентами на посаду президента, як завжди, є представники Демократичної і Республіканської партій. Формально у виборах можуть брати участь інші кандидати. Але система з електоральними голосами колегії виборців фактично позбавляє їх можливості набрати хоч один такий голос. Також слід відзначити, що в США президентські вибори не носять такого доленосного характеру, як, наприклад, в Україні. Оскільки там сформувалась стабільна демократична політична система. І президент працює в рамках інших демократичних політичних інститутів.

Вперше на посаду президента США балотуються жінка і чоловік, який ніколи не був держслужбовцем

На цьогорічних виборах основними кандидатами є Гілларі Клінтон (Демократична партія) і Дональд Трамп (Республіканська партія). Ці вибори специфічні. Вперше в них бере участь жінка, вперше балотується людина (Дональд Трамп, прим. авт.), яка не має досвіду державної служби. Якщо відштовхуватися від формальних розкладів, то реальним претендентом на перемогу є саме Клінтон. Так, свого часу склалася стабільна точка зору, що вона була майже співпрезидентом свого чоловіка Білла. Дійсно, роль Гілларі в його передвиборній кампанії і президентській діяльності була  визначною. Крім того, вона працювала державним секретарем (а це американський аналог міністра закордонних справ і фактично друга посада у державній ієрархії) у 2009-2013 рр. Тобто, якщо брати до уваги досвід адміністративної роботи, то перевага на її стороні. Але є певні цікаві обставини. Дуже рідко буває, щоб після двох термінів перемагав представник тієї ж партії, навіть якщо в країні все гаразд. Ще один показовий момент – специфіка виборчої кампанії Трампа. Він намагається демонструвати свою безпосередність, ігноруючи традиційні передвиборчі засоби. Також прагне показати, що він жива людина, а не відлакований імідж, і тому максимально наближений до виборців. Загалом же слід врахувати, що президент США, хоч і важливий, але лише один з елементів політичної системи. Американська державна політика розробляється великою кількістю політичних інститутів, а відтак не залежить виключно від особистих рис голови держави.

Учасники виборчих перегонів використовують традиційну для своїх партій риторику. Представник демократів пропонує більш соціально орієнтовану програму: створення робочих місць, підвищення мінімальної зарплати, різноманітні соціальні гарантії тощо. Кандидат від республіканців обіцяє знизити податки для бізнесу, здійснювати жорсткішу міграційну політику. Враховуючи численні міжнародні виклики для США, обидва виступають за якісно нову політику в галузі державної безпеки, зокрема протистояння тероризму різного характеру, насамперед кібернетичному. Крім того, потрібно звернути увагу на такий фактор. Політику Барака Обами у сфері міжнародних відносин оцінювали як своєрідне «перезавантаження» її основних принципів. США намагались сформувати певні нові засади зовнішньої політики, зокрема взаємин з Росією. Від нової адміністрації (під керівництвом будь-якого президента) слід очікувати більш рішучих кроків саме у зовнішньополітичній сфері.

Хто буде кращим для України – Трамп чи Клінтон?

Говорячи про значення цих виборів для нашої країни, треба відзначити такі важливі обставини. Для нас, дійсно, важливо, хто керуватиме найвпливовішою у світі державою. З іншого боку, Україна ніколи не розглядалася як ключовий зовнішньополітичний партнер для неї. Але США не можуть не брати до уваги ті загрози для їхньої національної та і загалом  міжнародної безпеки, які несуть події на сході України. До того ж кандидати періодично торкаються у своїх виступах української тематики. Тому наслідки американських президентських виборів потрібно прораховувати, щоб використовувати як можливу сприятливу кон’юнктуру.

Зрозуміло, що важко з першого погляду оцінити переваги і недоліки для нашої країни  обрання якогось конкретного президента. Більшість фахівців дотримується думки, що кращим варіантом для України була б перемога Гілларі Клінтон. Автор також віддає перевагу саме цій точці зору, і для неї є певні підстави. У цьому контексті стосовно нашої держави можна очікувати продовження традицій політики  попередніх президентів-демократів. Насамперед це стосується Білла Клінтона, який двічі відвідував Україну протягом свого президентства. Уряд нинішнього глави держави Барака Обами здійснював політику м’якої, але очевидної підтримки України в її нинішньому складному становищі. Ще одна підстава на користь такого підходу –  позиція Гілларі Клінтон принаймні є передбачуваною. Чого аж ніяк не можна сказати про Дональда Трампа. Той постійно змінює свою точку зору, намагаючись, судячи з усього, вгадати, яка з них буде доцільною перед виборами. І його позиція стосовно України якась незрозуміла і розпливчаста. Цього, думаю, достатньо, щоб констатувати, що більш сприятливою для нас є перемога Клінтон.

Щоправда, ще раз хочу наголосити: необхідно чітко усвідомити, що Україна не належить до визначальних зовнішньополітичних пріоритетів США. Крім того, більшість американського істеблішменту (еліти, прим. авт.) та й рядових громадян вважає, що головною небезпекою нашої країни, крім зовнішньої загрози, є масштабна корупція. Про це, до речі, йдеться у нещодавній статті у авторитетному американському виданні «Foreign Policy» (http://foreignpolicy.com/2016/10/07/ukraine-is-going-to-be-a-big-problem-for-the-next-u-s-president), у якій Україна називається «великою проблемою для наступного президента США». Тому не варто покладати особливо великі сподівання на сприятливий результат виборів у цій країні. Його потрібно просто враховувати і використовувати для вирішення наших внутрішніх і зовнішніх інтересів. Але це вже залежить суто від наших зусиль.

Сергій Приходько, кандидат політичних наук