«Хочу подякувати Людям з великої літери»: історія пологів, обтяжених коронавірусом

15 березня 2021, 11:20 0

Анастасія Вяльцева і її новонароджена донечка дуже вдячні за дбайливе ставлення колективу Міського клінічного пологового будинку № 1

Анастасія Вяльцева живе у Миргороді, має семирічного сина, а 5 лютого вона благополучно народила ще й доньку. У цій, здавалось би, звичайній історії є важлива деталь – на 36 тижні вагітності (на початку 9-го місяця) у Анастасії діагностували коронавірус. Історію своїх пологів Анастасія Вяльцева розповіла журналістам – щоб поділитись досвідом з майбутніми мамами та подякувати всьому персоналу Міського клінічного пологового будинку № 1.

Величезне дякую всьому персоналу Міського клінічного пологового будинку № 1, відділенню дитячої реанімації за їх працю, за турботу, за любов до своїх пацієнтів

– Я сама з Миргорода, стояла на обліку у Миргородській жіночій консультації. Моя вагітність проходила загалом добре, навіть не було проблем з антитілами (в мене резус крові негативний, тож боялись, щоб не було резус-конфлікту). Трохи, звісно, падав показник гемоглобіну, але це характерно для усіх вагітних. До пологового у Миргороді я лягла раніше, бо шов від минулого кесаревого став дуже тонким і лікарі вирішили, що краще мені бути під їх наглядом. Перед тим, як лягти до пологового будинку, я зробила ІФА-тест, він був негативним.

Де Анастасія заразилась коронавірусом – вона не знає, адже всю вагітність була дуже обережною. Згадує, що перед тим, як лягти до пологового, зайшла у кілька аптек, де були величезні черги – можливо, там і підхопила. Але уже десь за тиждень у лікарні в Анастасії почали проявлятись певні симптоми. Спочатку – два дні під вечір з’являлась невисока температура, яка не піднімалась вище 38. Експрес-тести показали позитивний результат. Потім позитивний тест показав і ПЛР-тест. Додалась невелика пневмонія, задишка, а температура – навпаки, зникла.

У Анастасії мало відбутись плановий кесарів розтин, вже майже визначились із датою. Але позитивний тест на коронавірус, буквально за кілька днів до призначеної дати, вніс корективи.

– Все б можливо і відбулось за планом, якби ж не пневмонія, яка прийшла «хвостиком» за коронавірусом, хоч і невелика, але все ж... Основна проблема була в тому, що у нас в місті оперують під загальним наркозом. А моя пневмонія «лякала» тим, що могли б виникнути ускладнення з диханням у мене під час операції під загальним наркозом.

– Тому було вирішено перевезти мене на «швидкій» до Полтави, де я благополучно народила донечку вже через 2 дні за допомогою кесаревого, але під епідуральною анестезією. Загалом, за висновком полтавських спеціалістів, після дуже пильного обстеження: ковідом я перехворіла в дуже легкій формі, і мені, можна сказати, пощастило.

Як здоров’я доньки?

Манюня, на щастя, не інфікувалась, народилась здоровою (уже за тиждень після пологів, 11 лютого Анастасію і доньку виписали з лікарні). Але одразу після операції дитину забрали від матері, щоб вони не контактували, доньку Анастасія побачила лише на виписці.

Радісна мить - вручення доньки, яку не бачила від пологів

– На відміну від героїні іншої вашої історії, Юлії, мені «дали добро» годувати, перед цим тиждень доньку годували сумішшю – у пологовому дійсно строгі умови і правила: передавати будь-що від мене, хворої (це називалось «брудне відділення) до «чистого» було суворо заборонене. Але мені кожного дня телефонували з чергової зміни дитячого відділення, розповідала про стан дитини і навіть надсилала її фото, – розповідає Анастасія

Про ставлення полтавських лікарів до вагітної з ковідом

– Персонал полтавського пологового мене вразив своїм відповідальним підходом до лікування, – згадує Анастасія. –Це дуже доброзичливі, уважні, чуйні люди, кожен працівник – психолог, який тебе підтримує. Особливо запам’яталось, як перед операцією лікар погладив мене по голівці, коли я вже лежала на операційному столі, він ніби відчував, що я переживаю. А операція у мене випала на майже 1 годину ночі, почались перейми і треба було діяти швидко. До речі, того дня у мого лікаря Власенка Олега Юрійовича був ювілей – 50 років! Він тоді зізнався, що цей день народження він запам’ятає надовго.

За словами Анастасії, їй дуже хочеться закарбувати у пам’яті всі обличчя її рятівників – від медсестер і до лікарів.

– Вони всі націлені на результат. Величезне дякую всьому персоналу Міського клінічного пологового будинку № 1, відділенню дитячої реанімації за їх працю, за турботу, за любов до своїх пацієнтів, за створення психологічного комфорту, щоб пацієнт разом з лікарем були максимально налаштовані на позитивний результат в боротьбі з недугою, за їх добрі серця, лагідні руки і слова підтримки. Все це – не менш важливо, аніж самі ліки та крапельниці.... Як добре, що такі Люди, з Великої літери, живуть зараз. Здоров’ям їм!

До теми: Минулої доби на Полтавщині виявили 165 нових випадків COVID-19: найбільше – у Полтаві

Автор: Тетяна Цирульник