Музей пива і самогону під Полтавою: чим здивує. ФОТО

31 липня 2018, 16:30 0

Нещодавно на Полтавщині двері для відвідувачів відчинив новий туристичний заклад – «Музей пива і самогону».
Розпочали наповнювати його у квітні цьогоріч, а повноцінно приймати гостей став у липні.
За цей час етномузей навідали туристи з різних куточків України. Отже, розповімо, що є в закладі, хто і навіщо створив його та як туди потрапити.

Пивні кружки і склянки різних часів і з багатьох країн світу, апарати для виробництва пива і самогону, книги із цих тем, сировина, із якої народжувався пінний напій – усе це та багато іншого можна побачити в етномузеї.
Ідея створити музей визріла у Василя Кожана, полтавського ресторатора і пивовара, давно. Виношував її років 7, збирав експонати, об’їздив багато країн, де дізнавався про традиції пивоваріння та самогоноваріння. Деякі експонати люди самі приносили, знаючи пристрасть Василя Юхимовича до старовини та тематики.

– На території Абазівки проживав Михайло Васильович Абаза – дуже заможна людина, у якого була гуральня, пивоварня, – розповідає Василь Кожан, власник музею і пивоварні. – Він дуже багато зробив для села Абазівки. Туди приїздив Тарас Григорович Шевченко, вони там сиділи, от де зараз у селі церква – там була гуральня. І от захотілось мені реанімувати це все. Коли почав збирати експонати для пивоварні, побачив, що назбиралась велика колекція, яка вже витягувала на музей. Тому подумав, чому не зробити тематичний музей? Але музей не лише пива, а й самогоноваріння (раніше самогоноваріння називали гуральництвом).

Нині в музеї більше 600 експонатів. Є зразки, яким більше 100 років.

– Колекція збиралась в Україні і за кордоном. Вона дуже цінна, велика, думаю, такої в Україні і за кордоном немає, – зауважує Василь Кожан.

Музей пива є у Львові, а от пива та самогону – єдиний в Україні. Це перший такий в Україні, подібний міні-заклад був у Тернополі, але вже не діє.

– Був міні-музей у Тернополі, його організував мій товариш Василь Груцуляк на території «Старого млина», але потім забрав, зробив там крамницю і переніс той музей у «Буковель», чи працює він – не знаю, може, товариш ще повернеться до цієї теми, – розповідає власник полтавського закладу.

У музеї в Абазівці є експонати із глухих сіл, навіть із в’язниці (самогонні апарати з підручних матеріалів), родом з різних куточків України та з різних держав світу. Також чимало речей зі старих пивзаводів: лабораторне обладнання, ваги, бочки, документи (книги, де можна побачити, як жив завод і що перевірялось у процесі пивоваріння).

– Ось гранули хмелю, який додають у пиво. От зерно і жорна, якими його перемелюють задля подальшого виготовлення пива, – говорить Василь Кожан, водячи першим залом, присвяченим пиву.

В іншому залі (їх всього два) експозиція з тематики самогоноваріння – традиції, трансформація апаратів для варіння оковитої, пропагандистські плакати, які були поширені у часи СРСР.

– А ось апарат для виробництва віскі, – показує велетенську блискучу машину майже в центрі залу пивовар і ресторатор.

Нещодавно Василю Юхимовичу зателефонували з Одеси, запропонували придбати корабельну алюмінієву бочку (кег), яка мандрувала світами. Полтавець поїхав по бочку, не гаючи часу.

Загалом колекцію Василь Кожан збирав і за оголошеннями в Інтернеті, і на блошиних ринках, нерідко дарували знайомі та друзі, знаючи про пристрасть до такої справи.

Двох кімнат вже мало для музею, власник мріє розширитись, а за виручені від квитків гроші купує нові експонати.

Самогон – валюта у різні часи

Гуральня – спиртово-горілчаний завод, винокурня. Підприємство мануфактурного типу, де переробляли зерно на горілку. Винокурня і винокуріння у старовину були доступні лише заможним людям. Виробляли алкогольні напої для себе та на подарунки.
У 20 столітті «самогон» та «самогонка» стали своєрідною валютою, гнали самогон люди різного статку. Особливо активно самогоноварінням зайнялись у 80-90-их роках минулого століття. За пляшку люди в селах і досі виконують різні роботи – викосити бур’яни, нарубати дров, скласти сіно у копиці тощо.
Варили самогон у різних апаратах, обладнання робили хто з чого міг: чавуни, ночви, виварки, змієвик, що слугував охолоджувачем – такі експонати і схеми представлені в музеї.
– Мені так важливо все те, чим користувалась сільська чи міська бабуся, торкались руки, це частина історії і культури, – каже Василь Кожан. – Експонати часто такі, як є – не відчищені, аби бачили справжність.
Загалом екскурсія в музеї триває близько 2 годин, також передбачена дегустація і пригощання. Дізнаєтесь про історію пивоваріння, призначення і принцип дії експонатів, як боролись в СРСР із самогоноварінням (хоча й досі виготовлення самогону і різних наливок – популярний і поцінований вид діяльності), з чим їхали у відрядження та багато іншого.