Про що мовчать літаки, або Чим унікальний музей важкої бомбардувальної авіації в Полтаві

1. >
2. Суспільство >
3. Про що мовчать літаки, або Чим унікальний музей важкої бомбардувальної авіації в Полтаві

Ту-160. Фото Ольги Матвієнко

Чи були ви колись за штурвалом літака? Я була і вам раджу. Бо ж у Полтаві діє музей, про який хтось чув, а хтось навіть весільну фотосесію там відзняв, а є ті, котрі й не підозрюють, які цікаві експонати розміщуються в нашій області. Багато було розмов, що його закрили, що вже немає літаків. Та він функціонує, поповнюється і ви навіть можете закарбувати своє ім’я в ньому. Про це та інше в нашому матеріалі.

Є дві експозиції: під відкритим небом та в приміщенні. Ми розповімо вам про ту, від якої і в малечі, і в дорослих перехоплює подих – літаки серед мальовничої природи.

Нині тут дев’ять одиниць техніки. Є унікальна, в одному екземплярі, аналогів їй немає в світі.

– Згідно з наказом міністра оборони України, з 1 вересня 2016 року сформований філіал Національного військово-історичного музею України Музей важкої бомбардувальної авіації. Підпорядковуємось безпосередньо Міноборони України, – розповідає Віктор Дейнега, директор музею. – Нині тут поряд діє військова частина, тож музей під відкритим небом функціонує на території цієї частини. Ще є музейна експозиція у приміщенні з окремим входом. Під цей нам виділили земельну ділянку, зараз будуємо паркан, аби було зручно людям потрапляти в музей (досі – через КПП). Перенести літаки кудись не можна, бо мільйони треба лише на те, аби їх розібрати та зібрати, задіювати варто лише спеціалістів авіапідприємств. Літаки дуже великих розмірів, і 10-15 гектарів під них десь виділити окремо неможливо.

Як розповів Віктор Дейнега, у кінці грудня 2016 року рішенням сесії обласної ради скорочено обласну комунальну установу «Музей дальньої авіації» і передано експозицію літаків до музею важкої бомбардувальної авіації, основна частина Національного військово-історичного музею розташована у столиці.

– Ми стараємось поповнювати експозицію, розширюватись. Цьогоріч до приїзду делегації на чолі з генералом Беном Ходжесом (це командувач сухопутних військ США у Європі), ми відкрили експозицію, присвячену операції «Френтік» (а під відкритим небом є комплекс, споруджений у пам’ять про полеглих у цій операції 1944 року). Відкрили меморіальну дошку, присвячену першому дню перебування американців тут на аеродромі «Полтава». Всі експонати передані учасниками Другої світової війни. Є й німецькі бомби, таких ніде в Україні не побачите, бо бомбили касетними лише наш аеродром.

Недавно й експозиція під відкритим небом поповнилася новим експонатом: 31 травня з луцького філіалу в Полтаву передали вертоліт Мі-8.

– Нині ми його реставруємо, очолює ці роботи Геннадій Дирикаптан, головний авіаінженер. Гелікоптер займе почесне місце в колекції, ще треба трохи часу, аби його відновити.

На зиму всю техніку консервують, для цього кожну щілину та отвір обробляють, змащують. Процес починається ще влітку, адже аби літальний апарат був придатним як експонат і взимку, його варто захистити. Ту-160, наприклад, готуємо до фарбування.

– От дивіться, влітку мухи, оси потрапляють в отвори, а також опади. Взимку все це замерзне і не буде відчинятись. Тож потрібно дбати про літаки ще з теплого сезону, – пояснює Геннадій Дирикаптан, котрий 12 років літав на бомбардувальнику.
Геннадій Павлович знає про літаки і вміє розказати так, аби ви заслухались і не переставали дивуватись. Та не буду розкривати карти і переповідати всю екскурсію, бо це варто почути і побачити безпосередньо від фахівців, повірте, емоції зашкалюють, вражень – не передати, бо ж велетенська машина, а ти в ній наче комаха. Додам лише, що в музеї вам розкажуть і про дерев’яні радянські літаки, які в перші дні Другої світової зазнали краху, адже не могли і трохи конкурувати з іноземними. Також повідають про те, як удосконалювались літальні апарати та як і де їх виготовляли. А ще яка доля спіткала потужні кораблі неба, і чому їх лишились одиниці.

У 2004 році стратегічні бомбардувальники аеродрому Полтава або порізали на металобрухт, або віддали Росії за газові борги. Лишились лише музейні експонати.

Під час екскурсії відвідувачі нерідко питають про справи туалетні, бо ж чують що в небі пілот міг перебувати добу, тож виникає логічне запитання. А бомбардувальники не мали вбиральні: лише пісуар. Пілотам давали, щоправда, спеціальне харчування: пару яєць та півлітрову «Миргородську» воду, аби не так хотілось в туалет. Лише у 80-их роках минулого століття в середині військових літаків з’явились туалети.

Під час екскурсії ми також дізнались, що перші бомбардувальники були недосконалі, у них часто гинули люди. Та в СРСР про людей ніхто не думав, головне було – далі, вище, сильніше, аби в гонці озброєнь перевершити інші країни. Та завдяки роботі над удосконаленням літальних апаратів і з’явився відомий у світі ТУ-160.

ТУ-160 – надзвуковий стратегічний бомбардувальник-ракетоносій із змінною стрілоподібністю крила. Зараз є найпотужнішим бойовим літаком у світі. Перебував на озброєнні СРСР (з розташуванням у РРФСР та УРСР), зараз у Росії. В Україні є лише один музейний експонат – у Полтаві, в музеї важкої бомбардувальної авіації. Від пілотів отримав назву — «Білий лебідь».

Мі-2 – радянський багатоцільовий гелікоптер, розроблений на початку 1960-х років. Широко застосовується для виконання цивільних і військових завдань. У салоні можуть розміститися вісім пасажирів.

Ту-95 (за кодифікацією НАТО: Bear – «Ведмідь»), стратегічний бомбардувальник-ракетонсій, розроблений та прийнятий на озброєння в СРСР у 1950-х роках. Цей літак став одним із символів Холодної війни, призначався для знищення стратегічних об’єктів у тилу ворога, за будь-яких погодних умов та в будь-який час доби.

Один двірник на 16 гектарів

Окрім планів щодо розбудови установи, поділились і проблемами.

У музеї бракує робочих рук, адже це не лише організація екскурсій, а й підтримання порядку, обкошування величезної території, замітання та загрібання листя тощо. Іноді волонтери допомагають із цим, бо кільком працівникам музею важко впоратись із усім. Приміром, на 16 га музейної території у штаті лише один двірник.

– У нас є урни, ми інструктуємо дітей, але ж не встежиш, то пакети з-під соку кинуть, то папірці з цукерок, – констатує Віктор Григорович. – Але ми стараємось підтримувати належний порядок у музеї. 

Ту-16 – бомбардувальник та ракетоносій, експлуатувався протягом 50 років (від часу свого створення до розпаду СРСР та закінчення Холодної війни, у Росії знятий з озброєння у 1994 році). Сьогодні оператором Ту-16 є Китай, який свого часу випускав його за ліцензією під назвою Xian H-6. Повітряні сили України в 1991 році отримали у спадок від СРСР 121 літак Ту-16, які були виведені з експлуатації ще на початку 90-х.

Музей пропонує зробити добру справу та закарбувати своє ім’я

Музей планує і надалі розширюватись та ставати не лише місцем для екскурсій, а й для зустрічей ветеранів та їхніх родин.

На території закладу увічнять імена загиблих в АТО воїнів – планують спорудити пам’ятник. Обласна рада обіцяла підтримати музей у цій справі.

– Наразі є капличка, побудована на честь загиблих у післявоєнний період льотчиків при виконанні бойових та спеціальних завдань. Всього з цього аеродрому загинуло 96 осіб (три з них цьогоріч на вертольоті МІ-2) – розповідає Віктор Дейнега. Пам’ятник буде центром цієї експозиції. Нині ведуться роботи, Міноборони йде назустріч. Прізвища усіх будуть закарбовані навічно. Думаю, що це буде одне з основних місць у Полтаві, де збиратимуться воїни, які служать, і ветерани АТО, діти, будуть урочистості. Хай це буде прикладом героїзму у боротьбі за незалежність України.

Ще музей пропонує подарувати закладу лавки зі своїм логотипом, які слугуватимуть відвідувачам місцем перепочинку.

Також хочуть у закладі створити алею прапорів різних підприємств і організацій, які виступили благодійниками задля підтримки музею. Такі вже є, вони роками допомагають установі.

3,5 тисячі осіб за місяць відвідує музей важкої бомбардувальної авіації.

Музей діє в Авіамістечку, забирають відвідувачів від КПП військової частини, що межує з музеєм. Для цього Віктор Дейнега, директор музею, використовує мікроавтобус, адже йти чималу відстань, не всім під силу долати пару кілометрів від зупинки.
– Я звернувся до міського голови, аби на договірній ( і безкоштовній) основі нам надали автобус, ми ж державний музей, бо це проблемно діставатись до нас 2,5 км. В національного музею у штаті немає такого засобу. Олександр Мамай пообіцяв надати транспорт. Але поки що мій старенький мікроавтобус перевозить сотні людей за день.

Ан-2 – наймасовіший у світі одномоторний біплан за всю історію авіації. Розроблений державним конструкторським бюро ДКБ-153 О. К. Антонова, першим літаком цього бюро. Уперше здійнявся в небо 31 серпня 1947 року. В Україні (серед льотно-технічного складу) називався кажан, радянська народна назва – кукурудзяник.

Авіаінженер розповідає пр капсулу, що побувала в космосі. У ній могли перебувати три людини. Видно ушкодження від горіння в шарах атмосфери.

Адреса: 36007, місто Полтава, вул. О. Засядька,1.
Контактні телефони: +38(066)853-49-02, +38(095)845-90-30,
+38(050)766-60-95, +38(097)115-74-09.
Телефон/факс +38(0532) 56-89-12
E-mail: [email protected]

Екскурсії можна замовляти заздалегідь.
Години роботи: 10-18, але оскільки екскурсія триває 2 години, варто заходити не пізніше 16 години.

Всі фото Ольги Матвієнко.

До теми: Бомбардувальник Євген Суббочев після перемоги ще рік не бачив дому – спогади ветерана.

Автор: Ніна Король