11:20
Ігор Стефанишин, директор бурової компанії Укрбурсервіс: про стан нафтогазової галузі і розвиток власного сервісного ринку
30 листопада 2016, 11:00 0
– БК «Укрбурсервіс» – лідер на ринку буріння України. Розкажіть про компанію, із чого все починалося?
– Наша компанія створена 2003 року. Ми починали працювати як фірма, що надає послуги супервайзингу. Згодом придбали перший «беушний» верстат «Уралмаш 3 Д 76», потім – ще кілька. На сьогоднішній день ми маємо 7 модернізованих «Уралмашів» і 2 сучасні бурові верстати вантажопідйомністю 450 та 650 тонн. Модернізація давалася нелегко, бо кредити завжди були дорогі. Для нас вирішальним став 2009 рік, коли ми зробили ставку на закупівлю нової сучасної техніки, а вже 2010-го придбали бурову установку відомої канадської фірми NOV. На той час це було найсучасніше обладнання серед українських компаній. В Україні тоді працювали іноземні бурові компанії Saipem та Weatherford. Вони стали взірцем для нас, і ми також придбали сучасний верстат на постійному струмі з верхнім приводом (top drive) і дизель-генерацією.
Щоб почати працювати на цій установці, ми відправили 30 наших працівників у Румунію. Там був найближчий до України навчальний центр. Наші фахівці освоїли роботу з верхнім приводом, превенторами та іншим обладнанням. Пізніше саме ці люди підготували інших та сформували три (наразі) бурові бригади, які здатні працювати на високотехнологічному обладнанні. У мене жодного дня на буровій не працювали іноземці, я завжди робив ставку на наших людей.
Ми одразу побачили результат. Свердловини почали бурити швидше, а замовники почали достойно оцінювати нашу роботу. Канадська установка пішла першою на замовлення «за добовою ставкою». Це більш прогресивний підхід, на відміну від поширених в Україні угод «під ключ». Із замовленням «за добовою ставкою» підрядник може сконцентруватися на працездатності обладнання, кваліфікації персоналу, на безпеці виробництва, тобто на підвищенні якості роботи. А замовник у той час сам моделює свердловину, планує матеріали й бюджет. Терміни буріння глибоких свердловин скоротилися в 2-3 рази.
Згодом, у 2015-2016 рр., українська компанія Discovery на наше замовлення виготовила потужну (2500 НР) бурову установку з частотним регулюванням. Це справжній монстр вантажопідйомністю 650 тонн. Ми не збираємося зупинятися й уже замовили в них ще один верстат.
– Що собою являє приватний сервісний ринок в Україні, у чому полягають його особливості?
– Приватний сервіс розвивається лише останні 10 років. Це дуже короткий термін, щоб порівнювати нас із канадськими чи американськими компаніями. Але якщо спочатку в сервісному сегменті моду диктували іноземні компанії, то зараз локальні компанії їх наздогнали, а в дечому навіть перевершили.
Бурові розчини, цементування, похило-скероване буріння – у цих напрямках наразі домінують локальні компанії, хоча іноземні нікуди не поділися. А капітальний ремонт свердловин практично весь виконують українські фірми.
Поступово українські компанії підтягнулися до рівня іноземних. Наприклад, «Геосинтез інжиніринг», «Бурова техніка», «СКС» – це вже серйозні відомі бренди, що надають якісні послуги. Швидко розвиваються приватні геофізичні, сейсмологічні компанії, сегмент ГРП.
У цілому українські сервісні компанії повністю задовольняють потреби місцевого ринку. Причому тут є серйозна конкуренція, адже ціни українських компаній нижчі, ніж іноземних.
У сервіс почали вкладати гроші, але це все відбувалося поступово. Тому що фактично замовлення йшли від п’яти-семи основних приватних видобувних компаній.
Вони дали поштовх для розвитку приватного сервісного ринку, оскільки державні бурові компанії, які спочатку виконували для них роботи, навіть віддалено не відповідали стандартним вимогам.
Зараз в Україні близько десятка приватних бурових та капремонтних компаній. Найбільші з них мають до 10 верстатів кожна.
Буріння нафтогазових свердловин – це дуже специфічний, витратний і, так би мовити, ремісничий бізнес. Його треба любити. Бо ризики занадто високі: і невдалі проекти, і відсутність замовлень, і утримання великої кількості персоналу. Тому буровий сервіс зазвичай не цікавив олігархів з погляду отримання швидкого прибутку й залишався сферою інтересів лише фахівців-буровиків.
– Який обсяг ринку буріння?
– Сервісний ринок існує в межах 15-20 важких і середніх бурових верстатів. Державний сектор значно більший. Він представлений «Укрбургазом», буровими підприємствами «Укрнафти» та геологічними організаціями. Приватні компанії займають близько чверті ринку бурових верстатів, але якщо оцінити ефективність, то в приватних компаніях ситуація краща. У середньому одна сучасна бурова бурить дві свердловини на рік. Наприклад, тільки наша компанія останні 5 років дає «проходку» 20-30 тисяч метрів на рік, здає 4-6 свердловин. Разом приватний сектор здає до 20 свердловин на рік. (Це майже половина від кількості свердловин державних компаній. Враховуючи, що приватні фірми бурять глибші свердловини, то в загальному обсязі доля приватних компаній – більше третини, – примітка авт).
За період свого існування загалом наша компанія пробурила більше 50 свердловин, здебільшого – глибше 4 тисяч метрів. Із них 20 свердловин глибше 5 500 м. Частка похило-скерованих свердловин за останні два роки складає майже 50 відсотків, із відходами – більше 400-500 м.
– Сьогодні багато розмов про те, що треба розвивати видобуток газу, для цього слід запрошувати іноземні компанії, оскільки українські не мають сучасного обладнання тощо. Як Ви ставитеся до цієї проблеми?
– Українські компанії ніколи не мали великих замовлень, те ж «Укргазвидобування» ніколи не замовляло в нас послуги. Ось відповідь, чому українські компанії недостатньо оснащені.
З іншого боку, ринок існує, його не можна не помічати. Але він існує в межах попиту, який є на сьогоднішній день. Умовно, на 6 видобувних компаній було 10 бурових, це доволі конкурентний ринок. Щойно ринок замовлень розшириться, одразу зросте ринок сервісних послуг.
На мою думку, одне з завдань державної компанії «Укргазвидобування» як потужного гравця-замовника – дати можливість розвиватися внутрішньому ринку, підвищивши попит на сервісні послуги. І я впевнений, що дуже швидко можна досягти бурхливого розвитку як приватного, так і державного сервісних секторів.
– Ви полтавська компанія, у чому специфіка й переваги Полтави?
– Полтавська й Харківська області найбільші за рівнем видобутку газу й нафти. Так склалося історично, що саме в Полтаві, а не в Харкові, Чернігові чи Львові, сконцентровано більшість бурових і сервісних підприємств. Чим більше тут буде таких компаній, тим більше виграють усі. Тут сформувався певний кластер нафтогазових сервісних послуг. Будь-яка видобувна компанія знайде в Полтаві повний спектр послуг. 3-4 компанії запропонують вибійні двигуни й яси, 3-4 компанії нададуть сервіс бурових розчинів, 5-6 компаній – послуги з буріння, 4 компанії – з похило-спрямованого буріння тощо. Я вже не кажу про супутні послуги, тим чи іншим боком дотичні до сектора. Висока концентрація й здорова конкуренція роблять привабливим наш регіон для видобувних компаній. Я особисто намагаюсь якнайширше популяризовувати це явище й підтримую всіляко молоді команди, які намагаються вийти на сервісний ринок. Є навіть ідея створити асоціацію бурових підрядників у Полтаві, щоб разом вирішувати спільні проблеми.
– Державна компанія «Укргазвидобування» заявила про бажання модернізувати власні бурові верстати типу «Уралмаш 3 Д, 4 Е». «Укрбурсервіс» вже має такий досвід, як Ви оцінюєте перспективи модернізації?
– Ми теж починали з оновлення «Уралмашів». Усього пройшли три етапи модернізації.
На першому змінили насосну групу, дуплекси здали на металобрухт, натомість встановили триплекси. На другому етапі встановили сучасну систему підготовки та очищення бурових розчинів. Третій етап – оснащення новим буровим інструментом, пневматичними та гідравлічними ключами.
Ми отримали доволі потужний варіант бурової, яка ще зможе працювати кілька років. Наприклад, зараз один із модернізованих верстатів веде буріння свердловини на Мехедівському родовищі. Забурка була на початку серпня, за три з половиною місяця досягли глибини 4 600 м із 5 250 запланованих. Свердловина з двома важкими колонами. Це досить швидке буріння для «Уралмаш», тому що раніше такі обсяги бурили до 9 місяців.
Але, який би не був модернізований «Уралмаш», встановлювати на нього систему верхнього приводу неефективно й недоцільно, на мій погляд. А верхній привід наразі – основна вимога на всіх тендерах замовників.
Більш ефективно верхній привід використовувати на сучасних бурових «А» подібного, консольного типу.
У Росії є приклади, коли top drive встановлювали на «Уралмаш». Але при цьому доводилось використовувати короткі «свічки», шукати додаткове місце для підсвічника, що зменшувало можливість бурити свердловини глибше 4500 м. Крім того, до top drive потрібна додаткова генерація, тепле приміщення для системи управління тощо, до чого «Уралмаш» не пристосований.
Тобто модернізація «Уралмаш» можлива лише до певної межі. Якщо ми хочемо перейти на новий рівень, то треба переходити на верстати консольного типу, де терміни монтажу/демонтажу набагато коротші, є можливість використання комп’ютерних систем управління, значно ширша можливість у режимах роботи, більша вантажопідйомність і висока надійність.
Тому сучасні бурові показують значно вищу комерційну швидкість під час буріння глибоких свердловин. А саме глибоке буріння – це майбутнє газовидобутку України. Тому ми робимо ставку на важкі й високотехнологічні верстати.
– Якщо говорити про закупівлю нового бурового обладнання, що краще для українських компаній?
– Ми постійно моніторимо ринок бурового обладнання. Не два місяці, не силами консалтингової компанії, а сам регулярно відвідую Китай, США, Канаду, Німеччину, Норвегію, вивчаю досвід та асортимент. Ми зрозуміли, як краще комплектувати бурові верстати. Відійшли від практики купівлі бурової з одних рук. Комплектуємо свої установки, розбивши їх умовно на 6-7 блоків. Купуємо обладнання окремо, безпосередньо у виробників. Так вигідніше й дешевше.
– Як ставитеся до китайського обладнання? Назвіть якісь приклади…
– Нещодавно я повернувся з Китаю. Вразили китайські виробники систем верхнього приводу, я в захваті. Це молода приватна компанія, яка з 2006 року продала 300 top drive, зокрема близько 60 – у Росію. На російському ринку китайці навіть витіснили такого відомого американського виробника top drive як Tesco. Їм також цікава Україна, вони пропонують конкурентні й прийнятні умови, але, наприклад, у тендері «Укргазвидобування» вони не можуть взяти участь. Кажуть про те, що «Укргазвидобування» виставило умову, яка взагалі унеможливлює участь китайських компаній. Хоча реальність така, що навіть якщо в тендері перемагає американський виробник обладнання, то більшість комплектуючих буде все одно виготовлена в Китаї, й усі це розуміють.
Одна річ – якщо йдеться про захист вітчизняного виробника, який є в Україні й досить високої якості на прикладі вже згаданої Discovery або сумської «Укрнафтогаззапчастини». Інша річ – коли просто ставиться штучний бар’єр для появи достойного недорогого китайського обладнання.
Я не захищаю «бідних» китайців, просто не розумію, чому китайське обладнання, яке використовує весь світ, заборонили в Україні?
– Яка роль компанії «Укргазвидобування» в розвитку сервісного ринку?
– Дуже важливу роль відіграють заяви та тендери «Укргазвидобування» про залучення бурових компаній та закупівлю бурового обладнання. Приватні фірми оновили обладнання цього року з надією на те, що будуть залучені на аутсорсинг. Це був дуже позитивний сигнал, навіть якщо тендер із якихось причин не відбудеться.
А, наприклад, тендери з закупівлі деякого бурового обладнання виграли українські компанії, що збільшило їхні потужності. І це дуже добре. Нехай українські компанії розвиваються. Треба, щоб гроші залишались тут, в Україні, їх і так небагато. Звичайно, ми не зможемо завтра випускати top drive, але те, що ми виробляємо, потрібно замовляти всередині країни, тільки за нормальними цінами, щоб наші виробники не зловживали преференціями.
– Що можете сказати про оголошений тендер «Укргазвидобування» на залучення зовнішнього підрядника з буріння? Ви не розглядали можливість співпраці?
– Мені імпонує бажання «Укргазвидобування» вести свою діяльність прозоро й почати співпрацю з приватним сектором. У цілому, концепція розвитку правильна. Потрібно здійснювати капремонти, бурити, робити ГРП у розумних межах. Але було б значно чесніше, якби була оголошена стратегія розвитку компанії. Не зрозуміло, що вибудовується: вертикально інтегрована державна монополія чи є перспектива приватизації, у тому числі її дочірнього підрозділу «Укрбургазу». Тому що в першому випадку співпраця з приватним сектором, на мій погляд, неможлива. У другому – я бачу значно більше перспектив.
Що стосується аутсорсингу, то після оголошення тендеру «запахло» грошима, великими грошима. Нічого подібного в Україні ніколи не було. «Освоїти» 13 млрд грн за пару років – це дуже велика спокуса.
Оскільки я добре знаю ринок, то помітив, як побільшало бажаючих «побурити», не маючи ні обладнання, ні досвіду, бо занадто вражаючі цифри.
Але я бачу багато проблем і ризиків у цьому тендері. Як політичних, так і організаційних. Наприклад, роботи за тендерами з проведення ГРП, оголошені ще на початку року, досі не розпочалися. Процес реалізації цих намірів триває майже рік. Тому бажання розпочати буровий аутсорсинг у січні 2017-го викликає подив. До того ж бурові роботи значно складніші й об’ємніші за ГРП.
Я взагалі не розумію, навіщо декларувати завчасно нереальні речі. У тому числі – необхідність підвищити видобуток за 4 роки на 5 млрд і довести до 20 млрд м куб. Енергонезалежності воно не додасть, бо потреби значно більші. В умовах, коли ціна газу наразі порівняно невисока, доречніше докупляти його в тій же Європі... Україна ж не Кувейт і не Західний Сибір. Ми не маємо таких ресурсів, і до них треба ставитись обережно, щоб вистачило на «чорні» дні, як-то кажуть. Потрібно максимально спрямовувати зусилля не скільки на видобуток, скільки на розширення ресурсної бази, тобто геологорозвідувальні та пошукові роботи. А оскільки пошукові роботи мають досить високі ризики, то гроші в це повинна вкладати не держава, а інвестори. Натомість ми маємо ситуацію, коли держава планує витратити дуже багато грошей для досягнення незрозумілої мети. Багато хто це розуміє, але не хоче говорити, бо велика спокуса отримати шматок від великого тендерного пирога…
Тому я для себе вирішив не підтримувати такий підхід «Укргазвидобування» і висловити свою думку з цього приводу.
– «Укргазвидобування» заявляло про ставку на іноземні компанії. Як Ви сприймаєте такий підхід?
– Очевидно, умови тендеру, а саме – обов’язкова наявність top drive, закривають шлях більшості українських компаній до участі в ньому. Мене дуже турбує загроза появи великої кількості іноземних бурових компаній в Україні унаслідок тендеру. Після цього нашестя місцевим сервісним компаніям можна буде або закриватися або шукати роботу в Алжирі, Марокко чи Єгипті. Я бачу в цьому велику помилку.
Замість того, щоб залучати інвестиції в країну, ми платимо мільярди гривень за кордон для виконання робіт, які могли б теоретично виконати українські компанії, що платять тут податки й створюють робочі місця.
Заявлений тендер «Укргазвидобування» не сприятиме розвитку ринку. Я бачу зовсім іншу мету – швидко збільшити видобуток і відрапортувати. Це політичне завдання.
На мій погляд, можливість і бажання вкласти 13 мільярдів державних гривень потрібно спрямувати на розвиток власного ринку. Це одна зі складових розвитку економіки.
– Ви вірите в майбутнє нафтогазової галузі?
– Зараз у всіх компаній є шалена мотивація для розвитку. Ми відчуваємо, що галузь оживає й має великий потенціал для росту. Наша сфера діяльності в епіцентрі змін в Україні, потрібно лише обережно й правильно використати можливості, які відкрились у зв’язку зі здобуттям незалежності України, зокрема – і від російського газу.
Геннадій Кобаль, ExPro Monthly
До теми: Змова чи згода: як обласна рада ледь не віддала задарма півтора десятка дозволів на видобуток газу
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь