11:20
Ірина Бессарабова: члени «Полтавської асоціації бізнесу» вже витратили понад 10 млн грн на боротьбу з епідемією
05 травня 2020, 08:00 0
Українська медицина не була готова до пандемії і коли неочікувано вірус докотився до нас, у багатьох містах країни ситуацію почали активно витягувати на собі представники бізнесу. Але чи варто затуляти собою функції влади, чому знову волонтери рятують країну та як переживає кризу полтавський бізнес – про все це журналістка «Коло» поговорила з Іриною Бессарабовою, керівницею «Полтавської асоціації бізнесу», яка долучилася до створення масштабного волонтерського руху в Полтаві.
Перша емоція бізнесу – потрібні апарати ШВЛ
Коло: «Полтавська асоціація бізнесу» (далі по тексту – ПАБ) почала волонтерську діяльність однією з перших, бізнесмени почали купувати і передавати медикам обладнання, засоби захисту, долучилися до створення волонтерської групи, потім почала займатись цим питанням і влада. Якою була мотивація полтавського бізнесу почати допомогу лікарням?
Ірина Бессарабова: Одна із рис бізнесу, яку я чітко відстежую, – це здатність оперативно реагувати на ситуацію з бажанням отримати результат. 6 тижнів тому оголосили карантин, і всі зрозуміли, що є велика ймовірність розвитку сценарію, який уже був у інших країнах.
ПАБ одним із перших у регіоні почав допомагати. У бізнесу з’явилась потреба вплинути на цю ситуацію. Бо проблема епідемії, що виникла в суспільстві, є спільною для всіх, і для підприємців також. Перші кроки були інтуїтивні: розуміли, що потрібні апарати для штучної вентиляції легенів, тож закупили для обласної інфекційної лікарні спочатку 1, а згодом – ще 2 апарати.
Надалі формувалося розуміння, що потрібно робити. Почали працювати у кількох напрямках: аналіз потреб, формування процедури закупівлі, перемовини із закордонними постачальниками.
Коло: А як визначили потреби?
Ірина Бессарабова: Почали з апаратів штучної вентиляції легень (далі по тексту – АШВЛ). У всіх було розуміння, що вони однозначно потрібні. Комунікація з лікарями, звісно, була, не така налагоджена, як сьогодні, але всі покупки здійснювались через консультацію й оцінку фахівців, медиків, які теж брали на себе відповідальність, оцінюючи план закупок.
Далі закуповували експрес-тести на визначення коронавірусу, монітори пацієнта, відеоларингоскопи, пульсоксиметри та різний медичний інвентар, який лікарі визначали як пріоритетний. Для нас від самого початку важливо було визначити пріоритетність закупівель. Із засобів захисту: респіратори, маски, захисні костюми. Поступово виникало розуміння, що нічого ми не закупимо більше ніж потрібно, бо потреби досить великі. Тож не було небезпеки купити щось зайве. А передбачити потенційний сценарій з огляду на об’єктивні причини, ніхто не може.
Коло: Які причини маєте на увазі?
Ірина Бессарабова: Бізнес не має досвіду в медичному забезпеченні лікарень, і, навіть консультуючись з лікарями, можна зробити помилку. Інша складність – ситуація з постачаннями з Китаю. У нас були плани, які мали завершитись 2 тижні тому, але пандемія у всьому світі, це впливає і на ситуацію з постачаннями: ми їх замість 2 тижнів чекаємо уже місяць.
АШВЛ потрібні, але на них хтось має працювати
Коло: Із часом постала нова проблема: треба рятувати і лікарів, вони зараз масово звільняються, бо бояться працювати незахищеними. Чи подумала організація про захист лікарів?
Ірина Бессарабова: Звісно, з’явилося розуміння про потребу засобів індивідуального захисту. У перші ж дні паралельно з закупівлею обладнання почали шукати респіратори: виявилось, що вони різні за рівнем захисту і згодяться не всі. Додатково з’явилося розуміння про те, що потрібні також захисні костюми.
Протягом першого місяця нам вдалося закупити близько 15 тисяч респіраторів посиленого захисту FFP-3, щоб забезпечити перші потреби опорних лікарень міста й області, а також сімейних лікарів.
Ми зіштовхнулися з тим, що в Україні було дуже складно купити подібні товари у великій кількості. Тож шукали постачальників за кордоном. Але епідемія – проблема світового рівня. Тому це теж було нелегко. Але наразі дочекалися партію в 10 тисяч захисних костюмів із Китаю. Частину з них (1400 шт) вже передали до п’яти лікарень міста. Решту будемо передавати по мірі того, як виникатиме потреба.
Складність у тому, що подібні товари у великій кількості не виготовляли ніколи, бо не було потреби. Дуже часто зіштовхуємось із тим, що просто немає матеріалів для виготовлення якоїсь продукції. Це широка проблема, яка не замикається на владній ланці або на комусь одному.
Розуміючи це, у волонтерської групи виникла ініціатива збирати кошти й виготовляти захисні костюми для лікарів за собівартістю. ПАБ, звісно, теж підтримав цю ідею. Наразі на ресурсі ЗМІСТ триває третя хвиля по збору коштів на пошиття костюмів. Першу партію вже пошили та передали до Полтавської обласної інфекційної та 5 міської лікарень.
Коло: Ви говорите про волонтерську групу, хто у ній?
Ірина Бессарабова: Полтавська волонтерська група – це об’єднання 4 організацій: «Полтавська асоціація бізнесу», Благодійний фонд «Helpgroup», ГО «Зміст», «Полтавський батальйон небайдужих». Кожна має свій напрямок діяльності. На її базі долучено близько 250 волонтерів, це не тільки небайдужі люди, а й громадські організації.
Забезпечення лікарів і лікарень обладнанням і засобами індивідуального захисту, моніторинг потреб, доставка продуктів чутливим групам населення (людям віком 60+ та тим, хто знаходиться на самоізоляції), збір коштів і пошиття костюмів – цим зараз займається Полтавська волонтерська група.
Скільки учасники ПАБу передали на медицину Полтавщини?
Коло: У різних джерелах інформації цифру допомоги, яку ви надали, озвучують по різному. Наприклад, у крайньому інтерв’ю для «Коло» Вікторія Лоза назвала 1 млн 250 тис гривень. Скільки насправді?
Ірина Бессарабова: Якщо говорити про фінансову допомогу, загалом уже передано й закуплено обладнання та захисних засобів на суму близько 10 млн грн. Чому сума приблизна: бо частина товару вже передана, частина закуплена і ми чекаємо постачання, частина замовлена і ще не зрозуміло, яка буде його ціна після розмитнення.
Передавали ми й до Полтавської обласної інфекційної лікарні, і до 5 міської лікарні, і до інших опорних лікарень міста й області.
Ми не дуже розуміємо цей поділ: місто чи область; ми ж в одному човні. Можливо, Вікторія Лоза формально розділяє допомогу в рамках міського підпорядкування та обласного. Ми це не розділяли, а загалом передавали. Наприклад, прилад, який здійснює ПЛР тестування, передали в обласну лабораторію, але ж здійснюватиме тестування й місто. Інфекційна лікарня теж знаходиться на балансі області.
До того ж, допомогу не можна визначати виключно грошима. Є ті, хто не може фінансово, але готові чимось іншим допомогти. Деякі учасники ПАБу перекваліфікували свої підприємства у зв’язку з епідемією. Транспортування та забезпечення функціювання підприємств, на яких тримається життя міста – це теж важливо. Допомога – це ж не виключно фінансові закупівлі, а ще й внутрішня готовність людей.
Чому владі потрібна допомога бізнесу?
Коло: Але ж яким би потужним і небайдужим не був бізнес, він не може перейняти на себе функції влади по тих же масштабних закупівлях для лікарень. Бізнес підставив плече на першому етапі, бо чиновники казали, що гроші є, але тендери – це довго. А як влада дивиться на таку діяльність бізнесу, чи налагодили співпрацю? Бо існує думка навіть: а нащо ви це робите, якщо потрібно владу змушувати це робити?
Ірина Бессарабова: Періодично виникає відчуття, що ми певним чином підміняємо чиїсь функції, але є розуміння, що наразі немає часу з'ясовувати стосунки, фактично зараз воєнний стан. Зараз влада теж говорить про те, скільки вона коштів виділяє на подолання ситуації. Наскільки ефективно вона ці заявки і зобов’язання виконає – поки що складно оцінити.
Можу сказати, ми розуміємо, що владі зараз теж непросто. Зі свого боку ми відкриті до співпраці, від нас точно є відкритість і бажання поєднувати зусилля, ділитись напрацюваннями і досягати бажаного для усіх результату. Ми зустрічались з головою і представниками облдержадміністрації. Таким чином, є заявки й з нашого боку, і з боку влади про готовність, але очікуємо подальших звернень від влади. Якою буде сама співпраця – поки що складно сказати.
Коло: За місяць неможливо дотягнути нашу медицину до рівня медицини США чи Японії, де, до речі, рівень смертності набагато вищий ніж у нас. Що можна зробити меншими силами, які у вас прогнози, враховуючи, що і прогнозів захворюваності чи смертності наразі немає. У такій ситуації невизначеності – чи є усвідомлення, як довго ви зможете допомагати?
Ірина Бессарабова: Думаю, таке переконання неготовності медицини є у більшості людей: ми не дотягуємо навіть до середнього рівня забезпеченості. Нинішня ситуація викриває дуже великі прогалини і в медицині, і в науці, і у державних пріоритетах. А що стосується інфекційних лікарень, то вони були у забутті протягом багатьох років і їх фінансування було, мабуть, по залишковому принципу.
Наскільки дієво влада на локальному і всеукраїнському рівні долучиться саме до забезпечення цих складових нормального здорового життя громади – важко передбачити. Але хочеться сподіватись, що проблеми, які випливають, дадуть можливість зрозуміти, де треба латати дірки системно, а не тільки коли припече.
Зі свого боку ми готові посильно допомагати та співпрацювати. Наразі ніхто не будує довгострокових планів. Орієнтуємося по ситуації: є нагальна потреба або проблема – стараємося оперативно її задовольнити або допомогти у вирішенні.
Хто має платити лікарям?
Коло: Зараз всі недоліки медицини як на долоні. Але крайніми також роблять лікарів, які не хочуть працювати, звільняються, це викликає певну хвилю негативу в суспільстві – чому медики не хочуть нас лікувати?
Ірина Бессарабова: Учасники ПАБу теж переймаються цим питанням. Адже підтримка та умови, що створюються для лікарів, є не менш важливими, ніж обладнання, на якому вони працюватимуть.
Ми теж дотримуємося думки, що зарплата лікарів має бути в 2-3 рази вищою коштом бюджетних нарахувань. Окрім цього мають бути комфортні умови для роботи та моральна підтримка.
Бізнес дуже практично оцінює ситуацію в цифрах і в розумінні, що, якщо випадає якась складова, руйнується уся система. У такому випадку ця складова – робота лікарів – є таким елементом. Якщо він випаде, то жодне забезпечення обладнанням не врятує.
Як полтавський бізнес переживає кризу
Коло: Зараз бізнес кинув сили на допомогу. Але ж ми розуміємо, що підприємцям теж дуже важко, не найкращі часи займатись благодійністю. У ПАБ представники дуже різних галузей, як на них впливає економічна криза?
Ірина Бессарабова: Тяжко бізнесу, який займався роздрібною торгівлею, особливо, якщо це не продукти харчування і не медпрепарати. Страждає виробництво непродовольчих товарів, певні цикли призупинені. Складно усім, хто працював на імпорт-експорт, бо закрились кордони. Економічна криза сформувалася раніше ніж епідемія коронавірусу. І чим довшим буде цей період карантину, тим складніше бізнесу буде виходити з цього стану.
Коло: Але ж бізнес – це ще і люди. Як керівники бізнесу організовують працю колективів у карантин?
Ірина Бессарабова: Наразі бізнес перелаштовується на інші методи управління та роботи з персоналом. З’явився інший формат роботи, який дозволив інакше подивитися на бізнес. Точно у більшості є розуміння, що треба зберегти людей та напрацьовані команди.
Ми на платформі ПАБу запустили пробні проєкти роботи з психологом, саме для HR-ів та людей, які комунікують з командою. Наразі люди зіштовхуються з великою кількістю і власних психологічних проблем, і проблем працівників, які вимушені зараз сидіти вдома. Усі власники бізнесу докладають багато зусиль, щоб максимально адаптуватися до нових обставин.
Коло: А як бізнесмени оцінюють державну підтримку підприємництва в даний момент?
Ірина Бессарабова: По різному, держава робить досить неоднозначні дії. Були вдалі кроки по зняттю ЄСВ з ФОПів. Але ж рятувати треба не тільки малий бізнес. Ми разом з іншими організаціями підприємців підтримали ініціативу по зверненню до Верховної ради про послаблення податкового навантаження для бізнесу. Але позиція влади: збільшення податків не буде, але й зменшення – теж немає. Я розумію і позицію влади також: потрібно наповнювати бюджети. Але коли зменшується виробництво – об’єм надходження коштів до бюджетів падає. Це проблема і важливо втримати баланс між навантаженням на бізнес – щоб той не вмер, і забезпеченням держави – щоб вона тримала свої функції на оптимальному рівні.
Плани на «якби не було коронавірусу»
Коло: Фінансова криза, пандемія – а отже, про довгострокові стратегії говорити неможливо, але коли це закінчиться – які плани ПАБу на найближчі 1-2 роки?
Ірина Бессарабова: Можу сказати, як ми це планували до карантину. В учасників ПАБу є потреба взаємодії у якісному бізнес-середовищі, бажання залучати підприємців, ділитись досвідом, підтримувати один одного, поширювати ідеї відповідального бізнесу. Ми прагнемо розвивати бізнес-спільноту, робити привабливим для інвесторів бізнес-середовище Полтави.
Тож іще до карантину робили кроки у напрямку співпраці як з місцевою владою, так і з центральною. Ми розуміємо, що можемо представляти інтереси місцевих підприємств на державному рівні і навіть пропонувати законодавчі ініціативи.
Коло: Скільки у ПАБі учасників?
Ірина Бессарабова: Зараз у нашій асоціації 16 бізнесменів. Організація є відкритою до вступу. Проте набір нових учасників не є метою нашої діяльності. Існують певні критерії до вступу. Претендентом може стати власник бізнесу, який має позитивну ділову репутацію, не має корупційної складової в бізнесі, поділяє місію, візію, цілі й цінності ПАБу та є соціально відповідальним.
Люди, які представляють ПАБ, живуть і працюють здебільшого на Полтавщині, тому свою діяльність хочеться сфокусувати на розвиток міста як центру регіону.
Довідка «Коло»
Перелік учасників ПАБу:
Михайлик Сергій Васильович – група компаній «Автотранс».
Гонтар Леонід Олексійович – група компаній «Астера».
Рибка Павло Васильович – ТОВ «Хімрезевр-Полтава».
Стефанишин Ігор Васильович – ТОВ «БК “Укрбурсервіс”».
Дмитрієв Віталій Олександрович – виробниче підприємство «KONSORT» (колишня «Системи модернізації складів»).
Караптан Ростислав Олексійович – ТОВ «Торгсервіс».
Івченко Володимир Анатолійович – підприємство з виготовлення реклами «Імідж М».
Жиденко Лев Анатолійович – мережа соціальних магазинів «Аврора».
Демков Олег Анатолійович – ПП «Алмаз-М».
Волошинівський Василь Богданович – ТОВ «Пайлот Дріллінґ Текнолоджіз».
Лихожон Євген Анатолійович – група компаній «Явір-2000».
Щербина Юрій Євгенович – мережа магазинів «Юліс».
Шулик Анатолій Миколайович – ПРАТ «Кременчуцький річковий порт».
Андріашевський Олександр Анатолійович – ТОВ «Аквамарін 2017».
Хіміч Сергій Дмитрович – мережа аптек «Тріоль».
Іващенко Сергій Васильович – ТОВ «БК “Комбінат виробничих підприємств”».
Коло: ПАБ – це унікальне явище в Україні чи у інших областях є подібні асоціації?
Ірина Бессарабова: Об’єднання підприємців є і в інших областях. Порівняти це складно, і якщо це й робити – то точно не нам. У нас об’єднання різного бізнесу, який має спільну конкретну мету: розвиток бізнесу і розвиток регіону.
На нашу думку, ми унікальні у своєму форматі. Ми організовуємо внутрішні зустрічі з лідерами думок, представниками влади й бізнесу, проводимо навчання для підприємців та менеджерів компаній, долучаємося до суспільних програм та маємо власні, одна з яких – освітній проєкт для школярів «PROекономіку». Тож вважаю, що ми цілком можемо претендувати на оригінальність об’єднання.
Рекламуватись не можна мовчати
Коло: Наразі у ЗМІ з’явилось дуже багато рекламних матеріалів про допомогу бізнесу лікарням. Іноді навіть дорікають, що все роблять для реклами. Реклами ПАБу про допомогу лікарням я не бачила, це принципова позиція?
Ірина Бессарабова: Від самого початку пандемії мета нашої діяльності – допомогти та забезпечити потреби медзакладів. Усі публікації про допомогу, які ми висвітлювали та фіксували в соцмережах, були лише з метою інформувати, а не рекламувати.
Ми висвітлювали цю інформацію, щоб морально підтримати всіх, щоб люди розуміли – вони не самі в цій ситуації. А також для того, щоб закликати власним прикладом інших небайдужих допомагати від себе, хто як може. Тому принципово не користуємось платною рекламою всього, що стосується благодійної допомоги.
Чи потрібно бізнесу йти у владу
Коло: Політика цікавить ПАБ?
Ірина Бессарабова: ПАБ – неполітична організація. Ми націлені на співпрацю з владою, але не ініціюватимемо якихось конкретних кроків у тому, щоб нею ставати. Це що стосується організації.
Що стосується членів ПАБу: членство в організації цього не заперечує, але це індивідуальне рішення кожного. Є розуміння, що будь-яка влада потребує підтримки, можливо, на рівні комунікації або консультації. Учасники ПАБу як власники бізнесу багато часу вкладають у розвиток своєї справи, досягли реальних результатів у своєму бізнесі і цим управлінським досвідом вони можуть ділитись.
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь