Вчора
«Я не можу стояти на полі, де програла моя нація»: як Ющенко відмовив Путіну святкувати 300-річчя Полтавської битви
01 листопада 2025, 12:30 0
Днями до Полтави завітав третій Президент України Віктор Ющенко. Полтавщина для Віктора Андрійовича – не просто географічна точка. Він зізнається, що зростав в атмосфері просвітництва. У дитячій уяві про всесвіт, яку сформували батько та бабуся, він бачив Україну так: по центру – високо Бог, трохи лівіше – Запоріжжя і Хортиця, а ліворуч, біля Бога – Полтавщина.
Отож на зустрічі говорили про історію та її вплив на нинішні події в Україні – про незалежність, Полтавську битву та Івана Мазепу. Під час розмови Віктор Андрійович згадав цікаву історію: як у 2008 році він особисто відмовив російському президенту Володимиру Путіну у святкуванні 300-річчя Полтавської битви – події, яку й досі у Москві вважають «початком слави імперії».
– Це був 2008 рік. Наступний – трьохсотліття. А трьохсотліття – це перший день Російської імперії. Тобто вони, як мала дитина соску, “полтавську победу” будуть, так би мовити, тягати завжди, – згадує Ющенко.
Перед зустріччю з Володимиром Путіним Ющенко детально готувався. Разом із тодішнім послом Росії Віктором Черномирдіним обговорював порядок денний.
– Він записував, які питання я буду виставляти на зустрічі президентів. І ось підходить питання, що стосувалося трьохсотліття. Кажу: «Владимир Владимирович, для того, щоб відзначати трьохсотліття полтавського бою, так сказать, нам треба відмітити трагедію, яка сталася в Батурині за кілька місяців до літа 1709 року». Перше питання, яке він мені задає: «А что такое Батурин?»
Ющенко розповів, як пропонував російській стороні провести спільну конференцію, присвячену історичному примиренню.
– Було б дуже добре, якби Росія підготувала пакет, на основі якого ми могли б зробити політичну зустріч, суть якої у тому, що була спалена українська столиця, гетьманська, а Росія підходить до історичного вибачення. Передає нам архіви п’яти батуринських гетьманів.
Реакції у Путіна не було, – каже Ющенко: "Він мовчить". Тоді спробував запропонувати компроміс – хоча б копії архівів, аби українські історики могли їх досліджувати. Але й на це отримав тишу.
– Можливо, давайте зробимо так, як шведи. Тоді була виставка українських знамен, латиномовної Конституції Пилипа Орлика. Науковці були щасливі. Я і Путіну так говорив: передайте нам архіви – Верховна Рада хвилин 15 буде аплодувати. Бо це правильний історичний крок порозуміння.
Також Ющенко нагадав, як у 2002 році Україна й Польща одночасно ухвалили спільну заяву парламентів зі словами: "Вибачаємо і просимо вибачення".
– І от тоді ми відкриваємо білий аркуш і говоримо, як далі розбудовуємо наші відносини. А без цього я не бачу сенсу 2009 року виходити на Полтавське поле, коли мій гетьман, моя нація програли. Яка місія в мене?
Зрештою, спільного відзначення не було.
– Я думаю, що російська сторона до таких діалогів не була готова. І навіть тоді від Путіна пролунала репліка: «Ну почему я должен просить прощения за царское правительство?» Відповідь, яку я навіть коментувати не хочу.
Підсумовуючи, Віктор Ющенко говорить:
– Будь ласка, я вас прошу – розправте плечі. Ми велика нація. Ми маємо праведну справу й велику місію. Ми живемо по правді, по Божій правді, і повинні мати гідність і честь.
Читайте також: Тил, який не зупиняється: історія волонтерського пункту «Криївка» на Полтавщині
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь