Cьогодні
Дантес і Лавренюк у Полтаві: творча група розповіла про нову стрічку «Всі відтінки спокуси»
14 лютого 2026, 13:50 0
У Полтаву з прем'єрою фільму «Всі відтінки спокуси» завітала творча група з головними акторами: Оленою Лавренюк, Володимиром Дантесом, режисером Іриною Громоздою та оператором Сергієм Крутьком. Передпоказ еротичного трилера відбувася у новому кінотеатрі Miromax у ТРЦ «Київ».
Події фільму розгортаються у 1897 році в місті Лемберг. Після весільної подорожі Амелія Крижевська-Зег повертається в батьківський дім із чоловіком та прислугою. Чоловік хоче її грошей, покоївка – її місце, кухарка – її смерті. У будинку, де її батько винайшов світло, тепер панує темрява. Але хто останнім залишиться у грі, коли емоції стануть зброєю? Всі хочуть відчути її, спокусити її, володіти нею, але хто хоче її насправді?
Після показу була можливість поставити акторам та режисеру запитання. Так, Ірина Громозда пояснює, що жанр фільму називається арт-мейнстрім, тобто це арт-культура, мистецтво, поєднане з поп-культурою. Це достатньо складний жанр, на який не можна дивитись поверхнево.
– Я в індустрії 15 років, я багато знімаю історії, і мені точно не хотілося йти шляхом розповідання класичної історії. І можливо всі такі реакції глядачів, за якими ми зараз спостерігаємо, я бачу їх трошки здивування, і можливо вони думають, що ми не зовсім розуміли, що ми робимо. Це нормальна реакція для мене. Це величезний образ, це кінозображення, про те, в чому ми наразі існуємо. Є світло, є темрява, воно не може належати одній людині. І на образі Томаша ми показали боротьбу людей у тьмі, у владі якої знаходяться оці бажання, оці спокуси. Це величезний образ на цей час, в якому ми зараз мешкаємо. Тобто, як нас топлять, як нас намагаються вбити, як нас намагаються задушити, яка при цьому музика звучить, який це величезний диссонанс.
У фільмі також багато символіки: світлий образ героїні Амелії та темні Томаш і Катерина. Режисерка наголошує, що якщо дивитися стрічку суто логічним мисленням, мабуть, виникне мільярд питань.
– Я розумію, що глядач не зовсім готовий побачити наше кіно. Але це кіно-образ. Якщо відкрити чуттєвий центр, мені здається, це дійсно дуже цікаве кіно. Аналогів в індустрії в нас ще не бачили.
Окремо розповіли про те, за яким принципом була підібрана музика для підсилення деяких сцен. Адже іноді можна було відчути певний дисонанс: на екрані ми бачимо драматичну сцену і відповідно більш веселий та піднесений музичний супровід.
– У мене є один улюблений фільм з Жаном Рено, це французький фільм, де в маленькому містечку трапляються якісь вбивства, причому жорсткі, але таке сонячне французське південне місто, там всі один одного знають, і тут кожен день хтось вмирає. Є персонаж, якого ніхто не підозрює і під дуже красиву португальську пісню, сонячну, добру, він розрізає людину, і це є для мене контраст. Наша справа, мені здається, не відповідати очікуванням, а викликати емоцію. Що відбувається щось жахливе, і я можу підсилити цю емоцію тим, що я зроблю ось сумну музику. Це як в піснях, весела мелодія, а співається про щось сумне. І тут мені, чесно, як музиканту було не дивно, мені було цікаво, чому не сприймається, бо це класика музичного спілкування, – говорить Володимир Дантес.
Актори також поділились подробицями зйомок інтимних сцен, адже таких у фільмі було чимало.
Олена Лавренюк: Це дуже незручно, некомфортно. На тебе дивляться багато людей. І для цього нам були створені усі умови, режисеркою, командою, щоб ми максимально могли відчути комфорт і не комплексувати за якісь речі у кадрі.
Володимир Дантес: Чесно, я тут з одного боку погоджуюсь, з іншого боку не погоджуюсь, тому що більше, насправді, розмов про те, як зніматися в інтимних сценах. І я був такий самий упереджений про те, що, боже, я не знаю як там себе показати. Але справа в тому, що ми не потрапляємо в цю сцену одразу. Ми її знімаємо не першою.
Олена Лавренюк: Місяць Володя постійно переживав за одну лише сцену – еротичну. Я кажу: «Володя, скажи, будь ласка. Тебе нічого більше в цьому сценарії не хвилює? Тут багато драматичних сцен. Яка еротична? Зараз взагалі про це не хочу думати. Це найлегше, що є в цьому сценарії». Тому Володимир вирішив на свій день народження цю сцену поставити. Щоб сприймати це як подарунок.
Володимир Дантес: Ми багато про що думаємо упереджено базуючись на досвіді інших людей. Слово «страх», воно повинно відпасти. Боятись інтимної сцени в кіно, коли у Києві відбувається такий треш, обстріли... Ми з друзями обговорювали сценарій, поки летіло 16 крилатих ракет. В цілому ми вже всі кончені. Думати про інтимні сцени – це вже на останньому місці.
Ще на етапі задумки фільму, режисерка одразу поставила жорстку умову для всієї команди: їй потрібні актори, які готові будуть закритись в одному приміщенні і жити там місяць до зйомок і місяць під час зйомок.
– Вся історія тримається на п'ятьох акторах та одній локації. Два тижні після зйомок мені ще снились страшні сни. Я прокидалась, а в мене героїня Катерина перед очима, – згадує Лавренюк.
Чому фільм був знятий на одній локації, режисерка пояснила так: чим метафора глобальніша, тим аскетичні повинні бути засоби.
– Ми могли б поїхати у Львів, зняти, під'їзд карети, ну, мінімальні якісь засоби, які використовуються у художніх фільмах, і трохи так розвернути цю панораму. Але мені справа в тому, що я дійсно всіх хотіла запакувати в цьому просторі, щоб зчиталася основна метафора – того світу, в якому ми перебуваємо, де йде боротьба за світло і темряву, в прямому сенсі боротьба за ресурси, і в переносному, де світло бореться з темрявою, – пояснює Ірина Громозда.
Читайте також: «Формат шоу уже передбачає критику»: Супермама Інеса з Полтави про зйомки проєкту
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь