11:20
60 років Полтавагазвидобування: як гасили іменну марку, про що говорять працівники енергетичного фронту
06 лютого 2023, 15:00 0
60 років Полтавагазвидобування – іменну поштову марку, присвячену працівникам енергетичного фронту України, погасили до ювілею підприємства. Як це було – читайте.
Церемонія відбулась на одному з полтавських промислів. Участь у ній взяли т.в.о. генерального директора Укргазвидобування Олег Толмачев, директор ГПУ Полтавагазвидобування Андрій Місіньов, голова Полтавської обласної ради Олександр Біленький, ректор Полтавської політехніки Володимир Онищенко, керівник обласної філії Укрпошти Юрій Набасов та працівники промислу.
– У нашій компанії понад 900 чоловік з 24 лютого 2022 зі зброєю в руках стали до лав ЗСУ, з ГПУ Полтавагазвидобування у ЗСУ сьогодні 84 наших співробітники. Цей рік... його ніхто не забуде, він зробив нас міцнішими, а плани – амбітнішими. Ціна виконання плану уже занадто висока, тому відступати нікуди, разом до перемоги. Полтавщина у нафтогазовому секторі була лідером у дуже багатьох моментах і ним і лишається, – звернувся до присутніх Андрій Місіньов.
Тираж марки – близько 2,5 тисяч екземплярів, які розповюдять між працівниками компанії. Церемонія пройшла швидко, і після колективного фото нам вдалось поставити кілька питань про те, як вторгнення відобразилось на діяльності підприємства керівнику Укргазвидобування. Чи були у окупації верстати і чи не впав видобуток у 2022?
– У нас були в окупації кілька станків – 2 бурових верстати і 1 колтюбінговий. Один верстат цілий і зараз працює, а інший верстат був пошкоджений десь 200 млн грн і ми зараз у процесі закупівель і ремонту цього станка. Падінння у 2022 році ми мали невелике, менше ніж 3 відсотки, але у 2023 році, упевнений, що покращимо ситуацію і видаватимемо набагато більше газу, – сказав Олег Толмачев.
Т.в.о. генерального директора Укргазвидобування Олег Толмачев
У кулуарах я почула багато розповідей: про те, як партизанським рухом передавали їжу працівникам, які лишались у окупації; як маскували промисел, де лишались робітники під начебто давно покинутий і безлюдний; як налагодили швидку евакуацію родин працівників по мірі того, як наближалась лінія фронту. «Чоловікам було спокійніше працювати, коли вони знали, що їх родини у безпеці».
Як виглядає сама марка можна розгледіти крупний план на банері
Говорили і про «традиційну картину руського міра», яку побачили робітники, коли повернулись до роботи на деокупованих територіях: пограбовані вагончики працівників, звідки викрали телевізори, унітази, душові кабіни, вирвали кабель, викрутили камери спостереження і лампочки. Вирвали навіть крісло з кабіни буровика та вирізали кафельну плитку. «Ми все відновили, уже працюємо».
– 24 лютого не зітреш з пам’яті. Я живу в Полтаві, і того ранку їхав на роботу у бік Харкова. І картина була як з фільмів про апокаліпсис, які знімають американці: вся зустрічка у 3 ряди з узбіччям забита автівками людей, які евакуювались з Харкова, і лише я один їхав у протилежний бік, була думка: куди я їду, що побачу? – розповідає Андрій Максименко, керівник цеху. – І дронів над нами багато літало, і як гепало у Харкові і Охтирці ми чули, але всі люди лишились на зміні, ніхто не втік, і нова зміна також прибула. Ми продовжили працювати, не в «звичайному режимі», але продовжили. Багато дзвінків було від дружин робітників, багато страху, але погасили, як цю марку. Я заспокоював людей, хоча сам переживав. Було питання й за прапор на вході на підприємство, росіяни йшли колонами, наближались, мене питали: що з прапором робитимемо? Я відповів: якщо прийдуть, я особисто зніму і на тілі сховаю. Але прапор висить до цього часу. Ну і директор у нас такий «позитивчик»: проводив кожного дня онлайн наради, розказував загально-політичну ситуацію і постійно закінчував словами «ми переможемо», то я запрошував робочих у актову залу, щоб і вони слухали.
– Так а чим би ми зимували, якби роботу припинили, – підвовів підсумок один з працівників, який проходив поруч.
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь