На Полтавщині відкрили найбільший у Європі кормовий центр для ВРХ. ФОТО

1. >
2. Бізнес >
3. На Полтавщині відкрили найбільший у Європі кормовий центр для ВРХ. ФОТО

Фото Ольги Матвієнко

12 вересня у Шишацькому районі сталася непересічна подія – агрофірма імені Довженка офіційно презентувала єдиний в Україні і найбільший у Європі комплекс із приготування кормів для великої рогатої худоби.

У будівництво унікального feed-центру інвестував агропромхолдинг «Астарта-Київ», до якого і входить одне з найбільших сільськогосподарських підприємств області. І це чи не перший випадок, коли холдинг інвестував у розвиток молочного виробництва в Україні. Вартість кормоцентру – понад 3 мільйони доларів.

Далі – про унікальність та переваги кормового центру як сходинки до модернізації молочного фермерства в Україні.

Один фід-центр забезпечує кормом більше ніж 15 тисяч корів

Ідея створити централізоване виробництво корму виникло ще 5 років тому після візиту делегації українських аграріїв до Ізраїлю, де і побачили feed-центр (від англ. «корм», – прим. авт.), який забезпечував кормом господарства у радіусі 200-300 кілометрів.

– Нас здивували їхні ферми, адже там не було ветеринарів, зоотехніків. Ми шукали на кожній фермі раціон, чим же вони їх годують. І кожна ферма давала від 12 тонн молока на корову. На завершення нашої подорожі ми потрапили у такий ось фід-центр, – згадує Андрій Дикун, президент Асоціації виробників молока України (АВМ), який тоді також був у складі української делегації.

До 2016 року Ельман Оруджов, заступник керівника Департаменту сільського господарства з тваринництва «Астарта-Київ», добре відомий в Україні як революціонер у галузі молочного фермерства, довів задум до проекту, а проект – до готового результату.

Читайте також: Як живеться молочникам Полтавщини: найстаріший молокозавод про успіхи і труднощі на ринку

За рік на місці старого розваленого свинарника, порослого чагарниками, на околиці Шишак з’явилося сучасне виробництво.

Якщо раніше на кожній фермі був свій склад, а на якість корму неабияк впливав людський чинник, тепер все виробництво зосереджене в одному місці.

Кормоцентр зараз має виробничу потужність 300 тонн при роботі в одну восьмигодинну зміну. І це забезпечує потреби усіх 12 ферм агрофірми імені Довженка, які розташовані у Шишацькому, Диканському, Гадяцькому, Зіньківському районах, а також ферми агрофірми «Миргородська». Це поголів’я у більше ніж 15 тисяч корів.

Проте, за словами Ельмана Гасановича, це не межа, адже є можливість додати ще одну зміну і розширити виробництво, поставивши ще один змішувач. Тоді вироблятимуть від 600 до 900 тонн корму на добу.

Що це дає. По-перше, сталу та контрольовану якість раціону, який дуже важливий для отримання якісного молока.

– Чому зараз такі популярні у світі й славляться своєю якістю італійський пармезан, французькі сири? Бо фермери говорять про те, що у кожному селі своя переробка, зі свого молока, яке має сталу мікрофлору. А мікрофлора, відтак і смакові якості молока, залежать від раціону. У нас на кожній фермі свій корм, різні показники, тому ми не можемо виготовити якісний продукт, продукт преміум-класу. Отримати рівні показники з різних ферм можемо саме завдяки корму, виготовленому в єдиному фід-центрі, – зазначає Ельман Оруджов.

До офіційного відкриття кормовий центр уже пропрацював певний час, тому в агрофірмі вже бачать вигоду.

– Уже маємо плюси від кормового центру. Ми вже додали у продуктивності надоїв молока. Сьогодні ми плюсуємо 9 тонн молока (тут і далі – показники на корову за рік, – прим. авт.). Бачимо перспективу, що по товарно-молочному комплексу «Гоголеве» ми надоїмо 9200 кг молока, а загалом на всі 6400 тисяч голів ми переступимо рубіж 8400 кг молока, – говорить Віктор Скочко, генеральний директор ТОВ «Агрофірма імені Довженка».

До речі, такий показник продуктивності є значно вищим за середній по Україні, який становить до 6 тонн. Агрофірма імені Довженка зараз виробляє 13% полтавського молока і 1,5-2% на рівні України. За мету ставлять 12 тонн молока з корови на рік, уже 2020 року планують досягнути планки у 10 тонн.

Задоволені результатами й інвестори. За словами Желько Ерцега, операційного директора «Астарта-Київ», оцінюють і фізіологію тварин, і фінансові показники.

– Це інвестиція в перший об’єкт такого типу, який змінює підхід до тваринництва в Україні загалом. До сьогодні фактором, який найбільше стримував прогрес, збільшення надоїв, була якість раціонів. Зараз ми однією інвестицією усуваємо цю проблему, отримуємо можливість повістю планувати, контролювати та оптимізувати раціон кожної корови на агрофірмі імені Довженка, – говорить представник агрохолдингу.

Щодо фінансової сторони питання, то планують уже незабаром не тільки окупити, а й отримати чималу вигоду від проекту. Друга, не менш відчутна перевага єдиного фід-центру, – вивільнення землі.

Корову треба відірвати від землі

– У нас її (землі, – прим. авт.) так багато, що ми дуже часто просто не рахуємо, скільки її йде під корів, скільки під ячмінь чи інші культури. Але ринкові умови такі, що сільгосппідприємства зараз ставлять високу планку в плані плати за оренду землі, – говорить Віктор Скочко. – І ми розуміємо, що скоро плата підніметься і до 15%, і до 20%. Тому ми повинні зараз працювати так, щоб один гектар годував п’ять корів, а не так, як раніше було – півтора гектара на корову. Цей проект саме ставить на меті знизити собівартість молока за рахунок зменшення затрат на корм, вивільнити землі під інші культури.

І на переконання Ельмана Оруджова, подекуди не дешевше, але набагато вигідніше в подальшій перспективі купити сировину, ніж виростити її на власній землі.

До речі, запуск фід-центру – важливий етап не тільки для такого великого підприємства, як агрофірма імені Довженка, а й для малих фермерів Шишацького та навколишніх районів.

– Якщо подивитися держстатистику і новини, які надходять із молочної галузі, то вони невтішні: поголів’я вирізаємо, якісного молока немає, ситуація в країні важка, молочне скотарство перспективи немає, – констатує Андрій Дикун. – Вважаю, що відкриття цього центру є знаковим для України. Ми переконані, що великі холдинги не будуватимуть таких центрів, але ми віримо, що їх будуватимуть аграрії, які кооперуватимуться. Головне, що для себе вже отримала «Астарта»: коли якісно підходиш до підготовки кормів, ти економиш землю. Раніше біля кожної ферми були сотні гектарів під корми, зараз цього не потрібно. І це вихід для малого фермера, який зараз, замість того, щоб займатися кормовиробництвом, може купувати із дня у день якісний корм, усуваючи тим самим людський фактор.

Віктор Скочко зазначає, що агрофірма вже має попередню домовленість із кількома дрібними фермерами району.

Здешевлення процесу виробництва корму важливе для зменшення собівартості молока загалом, бо не менше 50-60% від затрат – вартість корму.

Читайте також: У Стасях відкрили міні-завод з переробки молока (ФОТО)

Зниження собівартості й підвищення якості молока – шлях на міжнародні ринки

Стала якість молока не тільки великих виробників, а й дрібних фермерів дозволяє говорити про перспективу об’єднання виробників для спільної переробки і виходу на іноземні ринки.

Зараз український продукт практично не йде на експорт.

– На сьогодні у нас 10 заводів мають право експорту молока в Європейський Союз, але жоден цього не робить, адже не мають 100% молока екстра-класу, бо таке молоко ні іноземним заводам в Україні, ні українським не потрібне. І наш подальший крок, який ми повинні робити далі, усі невеликі господарства – об’єднуватися й створювати свій переробний завод, аби виходити на європейський ринок, – переконаний Андрій Дикун. – І прецедент є, коли об’єдналися виробники з центральної та західної областей і зараз мають своє підприємство, переробляючи молоко екстра-класу. Для того, щоб Україні продавати свою продукцію на інших ринках, потрібно робити дешеве і якісне молоко. Тому іншого виходу, як іти в промислове виробництво, немає.

Сподіватися в цьому випадку на підтримку держави, на думку президента АВМ, не варто. Так само, як і на інвестиції великих холдингів.

– За перше півріччя із 140 членів асоціації молочних виробників дотацію на молоко отримали лише 20. Це суми від 10 до 50 тисяч гривень. І це та галузь, яка після 2014 року найбільше постраждала. Через те, що молочний виробник в Україні ніколи не робив продукт для експорту на зовнішні ринки, лише на Росію. Російський ринок ми втратили, в Україні купівельна спроможність впала, держава дотацій не дала фактично, – говорить Андрій Дикун.

Досвід інвестицій «Астарти» в молочне виробництво навряд чи переймуть інші холдинги. Желько Ерцег пояснює, що цей продукт є менш вигідним, ніж, наприклад, зернові. Проте «Астарта» бачить перспективу в подальшому розвитку тваринництва:

– Ринком молока не можемо керувати так, як ринком зернових. Але «Астарта» бачить у виробництві молока, крім усіх корпоративних підходів, соціальний проект. Це те, що дасть можливість розвивати промисловість у селі. Ось побудували цей центр – створені нові півтора десятка робочих місць. Навряд чи хтось збудує тут завод мікрочіпів. Фід-центр – це та платформа, яка дозволить далі розвивати і дрібне фермерство.

На території кормоцентру знаходиться сам цех, кілька сінників, де зберігають сіно та солому, розраховані на 250 тонн кожен, а також склади силосу. Біля головної будівлі знаходяться два люки, через які у підземні ємності об’ємом у 170 тонн зливають рідкі інгредієнти для корму – маляс та жир.
Також готові до використання сухі складники зберігаються у 15 відсіках у самому цеху.
Головна частина технологічної лінії – два міксери, де відбувається приготування корму. Кожен має об’єм 46 кубічних метрів. Їх привезли з Голландії і, за словами керівника відділу тваринництва агрофірми Віталія Скочка, таких у країні більше немає.

Приготування партії корму триває до 30 хвилин – від завантаження сировини до вивантаження готового продукту. Трактором завантажують суху сировину, насоси автоматично подають рідкі складники – маляс та жир. Кількість останніх контролює програма відповідно до потреб. Протягом 5 хвилин усе це змішується в міксері, а далі по конвеєру зсипається у вантажівки і їде на ферми.
Готовий корм не зберігається довго, у середньому 24-28 годин.
Для виготовлення корму використовують власну сировину – силос кукурудзи та пшениці, сінаж, комбікорм, та куповану, наприклад, шрот, жир.
І сировина, і готовий корм проходять перевірку в двох незалежних лабораторіях, розташованих тут же.
– Ми отримуємо зразки у вакуумній упаковці, аби усі властивості збереглися якомога краще. Результати аналізу далі використовують при розрахунку раціону, – пояснила Ольга Риженко, заступник завідуючої лабораторією Trouw Nutrition Україна.

Автор: Ольга Матвієнко