На околиці Полтави буде екологічний сад Відрада (подробиці)

1. >
2. Бізнес >
3. На околиці Полтави буде екологічний сад Відрада (подробиці)

Щоб на дереві з’явились горіхи, треба чекати років 6-7. Фото Ніни Король

На околиці Полтави у Дальніх Яківцях навесні з’явився горіховий садок. Він буквально виріс на колись засміченому пустирі. Нині ж навпроти корчують старий занедбаний фруктовий сад, котрий там із 1953 року. А наступної весни саджатимуть іще горіхи.
Ентузіаст із Полтави Ігор Рибалко узявся за складну справу – відродження саду, який назвали «Відрадою» (як колись лікар Микола Скліфосовський іменував свої володіння, котрі були у цих краях).

– Чому «Відрада»: ми ходили з директором інституту свинарства і думали, як назвати. А у нас на Яківцях похований же лікар Микола Скліфосовський, тут було багато його земель і звалось усе «Відрада». От тому й вирішили увічнити цю історичну назву.

Перш ніж розбити сад, підприємцю довелось вивезти з пустиря 2700 кубометрів будівельного сміття.

– Як виявилось, сюди звозили непотріб роками із районів, що поряд, – каже Ігор Валентинович.

Чому «Їжа для роздумів»

На вказівнику значиться, що відновлюють еко-сад «Відрада» інституту свинарства за сприяння облдержадміністрації та ТОВ «Їжа для роздумів».

– Сам горіх, коли розкрити його плід, нагадує мозок людини. А ще ці плоди вживають для покращення роботи головного мозку. Щодня не зашкодить з’їдати 4-5 волоських горіхів – от звідси й назва – «Їжа для роздумів», – розповів пан Рибалко.

– Сад «Відрада» – це не зовсім комерційний проект. Він знаходиться на землях держави у Яківцях. У нас співпраця з Академією наук, бо це землі Інституту свинарства (Інститут свинарства і агропромислового виробництва НААН – повна назва, авт..).

Василь Волощук, очільник інституту, прогресивна людина, дав згоду на співпрацю. Я звернувся, мовляв, бачу, у вас там є землі і вони занедбані, хочу посадити садок. Отримав згоду.

Директор інституту свинарства Василь Волощук каже, що сам ріс у краї, де багато лісів і садів (Житомирщина), тож задум відродження садка йому сподобався.

– Та й є перед нами завдання від академії – ефективне використання землі, яка у нас в тимчасовому користуванні. А якщо старий сад 30 років був занедбаним, то про яку ефективність може йти мова? Туди возили сміття та загиблих тварин, – додає Василь Волощук. – А у Фролова посприяли розробці проекту (Департамент агропромислового розвитку Полтавської ОДА – авт..)

Як зазначає пан Ігор, сам він вчився в 24 школі, яка у Яківцях. А ще поряд із садом поховані рідні – мама і бабуся. Часто там буває на цвинтарі. Тому дивитись на зарослий садок-хащі було не сила. До слова, батько Валентин Рибалко – академік Української академії аграрних наук, працює в інституті свинарства.

Труднощі від першого дня висаджування

Тож навесні висадили горіхи української селекції, районованих сортів, які зможуть пережити зиму в наших широтах, майже 700 штук.

– Горіх – дерево південне, сортові саджанці потребують чимало уваги, аби не загинули під час морозів і спеки. Умови для горіха кращі на Півдні країни, а от ґрунти більш придатні у нас, на Полтавщині.

– Багато хто одразу бачить тут мої гроші, тобто те, що вже принесе сад, бо ж говорять, що горіхи нині в ціні. А я вам скажу, що бачу значні витрати, – говорить полтавець. – Скажу відверто, що тут не благодійні цілі, бо ж це дуже затратно: дрова зі спиляних яблунь коштують дешево, а корчування і меліоративні роботи дуже вартісні. Я нині рахую, то не дуже цьому радий, але якщо вже взявся, значить, доведу до кінця.

Спільно з інститутом свинарства планують наукову програму невелику, але про неї поки не розкривають карт, вважають, що ближче до втілення задуму варто таке казати.

У першу ніч украли 15 саджанців, стверджує Ігор Валентинович. Тоді він був змушений обгородити насадження парканом й охороняти. Поговорив з місцевими, люди підказали, що район такий, що крастимуть, тому охорона потрібна однозначно. Тож нині є охорона, будиночок для персоналу, для його освітлення – сонячні батареї.

Охоронці, котрі помітили журналіста з камерою, розповіли що було 4 випадки крадіжок, викликали поліцію і вона затримувала крадіїв, але покараним так ніхто й не був, як сказав керівник охорони. Принаймні чоловік про це не знає, а йому обіцяли повідомити.

Сад буде екологічний, без застосування хімії

Наразі у «Відраді» ростуть 5 сортів найбільш придатних для нашого краю, української селекції.
Фінансування проекту – «Їжа для роздумів».

– Є державна програма по відновленню садів, у тому числі компенсує витрати на корчування. Але ми в неї не потрапили. Тож фінансуємо лише ми самі.

Фахівці допомагають консультаціями, а їх у Україні не так і багато, як виявилось.

Такі горіхи, які посадили ми, дуже хороші, як нам обіцяють, всі сертифіковані. Саджанець коштує від 50 до 400 гривень. Можна купити різної селекції: французької, американської, молдавської. Але зваживши все, полтавець вирішив придбати і садити ті, що селекціоновані в Україні.
– У нас в Україні промислових садів дуже мало, статистики точної ніхто й не веде. Дерева були посаджені 30-50 років тому. Нині є молоді садки, але вони ще не плодоносять. А ті плоди-горіхи, які є, із цих же старих промислових садів та куплені в населення, – розповідає Рибалко.
Ігор Рибалко закінчував аграрну академію, має досвід у аграрній сфері. От цей проект – для душі більше, вважає. Бо витрати великі, а принесе плоди не скоро.
– Горіхи я люблю, листя теж дуже корисне, там фітонциди, навіть муха не літає, – каже чоловік. – Корисно дихати тим повітрям, бо воно збагачене йодом. Гріє думка, що мене вже колись не буде, а сад ростиме. Соціальний момент теж важливий, бо, може, там колись зробимо велодоріжки поряд. Горіхи ж виростуть, буде цілюще повітря біля них, а йод – це щитоподібна залоза, а це імунітет у свою чергу. Це за ефектом подібне до того, як погуляти в Ялті берегом моря, де повітря насичене йодом. Ті люди, котрі поряд живуть, будуть оздоровлюватись, дихаючи.

Цікаво
Горіх плодоносить на 7-ий рік. На 20-30 рік життя дерево розкриває свій генетичний потенціал. Загалом горіхове дерево живе 150-450 років.
Щоб сад приніс плоди, треба вкласти в нього 80% ресурсів у перші 3-4 роки.
Лише 7% земель планети такі, що придатні для вирощування горіха.
Цікавий факт: в Голландії прийнято отримувати прибуток вже наступного року після закладання саду. А через те, що горіх ще треба чекати 3-5 років, по міжряддю саджають груші.
Україна забезпечує себе горіхом лише на 10%, інші 90% надходять з Туреччини.
Світовий лідер у вирощуванні волоських горіхів – США.

Садоводи вважають, що Україна здатна забезпечити себе горіхами на 45% замість 10. Експерти зазначають, що в Україні мало фермерів, котрі б брались за таку справу.
Практики стверджують, що вирощувати горіхи значно легше, аніж яблука чи персики. А прибуток – значно більший, аніж від фруктових.

Ринки збуту волоських горіхів

Нині у Європі, Україні та Росії дефіцит цих плодів. Їх не потрібно рекламувати і часто скупники самі вас знайдуть.
Рентабельність цього бізнесу дуже висока. Так, дерево віком близько 8 років може давати врожай - 18 кг. Враховуючи те, що на 1 га землі можна посадити близько 180 - 220 дерев, то навіть при поганому розкладі можна зібрати близько 3,2 тонни. Закупівельники за 1 кг продукту дають близько $ 1 - $ 2. Так за один сезон з одного гектара ви зможете заробити близько $ 3200 - $ 6400. При цьому ваша прибуток буде зростати. Враховуючи, що це практично пасивний дохід, то погодьтеся це зовсім непогано
Крім того, що це екологічно чистий бізнес, він розрахований не на одне покоління. Так посадивши в Україні 5 га волоських горіхів, за сезон ви зможете отримати річну зарплату менеджера або програміста.
Корисними властивостями володіє кора і листя даної рослини, які застосовуються у фармакології (за матеріалами pro-biznes.com.ua).

Автор: Ніна Король