Мама Олександра Марченка: на пляжі в Полтаві була провокація, і не перша

1. >
2. Кримінал >
3. Мама Олександра Марченка: на пляжі в Полтаві була провокація, і не перша

Кафе на ранок п’ятниці: на вулиці перекинуті стільці, а в середині бите скло, пошкоджена вітрина та інше

Нам вдалось поговорити з мамою Олександра Марченка, власника кафе на полтавському пляжі, де зчинилась бійка, що закінчилась стріляниною.

Нагадаємо, у тій сутичці загинув спортсмен та ще четверо отримали поранення, серед них і власник кафе. В Олександра найтяжчі ушкодження, він у комі.

  Пані Надія, розповіла, що вважає, як і багато полтавців, що молоді люди спеціально провокували, все спланували.
– У них була зброя, вони відпочивати приїхали з нею, то хіба це не підозріло? Кілька разів їм робили зауваження, а отримали побиті вітрини, поламані кістки і постріли, – розповідає пані Надія.

За словами мами Марченка-старшого, ще навесні якась компанія так само приходила провокувати. Чи це ті самі люди, не знає. А в ніч після стрілянини намет намагались підпалити, камери це зафіксували, каже жінка і сподівається, що поліція це долучить до справи і розбереться.

Нині син та онук пані Надії в лікарні. Щодня на лікування йде півтори або більше двох тисяч гривень. Та поки що жінка не хоче просити допомоги у полтавців.

Обох Марченків цілодобово охороняє поліція. А в соцмережах вже були погрози на адресу батька і сина, за смерть спортсмена обіцяли помститись.

Олександр Марченко – приватний підприємець, розлучений. Сам виховував сина. Люди характеризують його як порядного.
Загиблого Святослава Пелипенка тренер та інші спортсмени теж характеризують позитивно.

Мама Олександра Марченка каже, що у кафе був сейф для рушниці, все законно. Обоє, і Олександр, і Роман мали дозвіл на володіння зброєю.

Нагадаємо, днями полтавці здавали кров для пораненого Олександра, але стати донорами змогли не всі: у людей вагою меншою за 65 кг кров на станції переливання крові не брали, бо гемоконів не було.

– Дехто поїхав у першу міську лікарню, там без проблем здали кров і ті, хто важив менше 65 кг, – каже пані Надія. – Потім ту кров передали для Саші.

Автор: Ніна Король