Вчора
«Решетилівська весна»: наймолодше місто на Полтавщині фестивалить. ФОТО
23 серпня 2021, 16:10 0
Сьогодні, 23 серпня, у Решетилівці на Полтавщині подвійне свято – у День Державного Прапора України тут відбувається один із найбільших регіональних фестивалів «Решетилівська весна». Традиційно дійство відбувалося навесні, проте через пандемію захід перенесли, тому в назві з’явилася друга частина – «THE LITO». За словами Олександра Біленького, голови Полтавської облради та співорганізатора фесту, наступного року планують провести захід 1 травня, коли Решетилівка святкує День міста.
Організована вперше декілька років тому, «Решетилівська весна» слугувала майданчиком передовсім для майстрів народного мистецтва. Нині ярмарок розширився, тут є розваги й товари на всі смаки, а завершиться фестиваль увечері великим концертом за участі Арсена Мірзояна, гуртів «Ляпіс-98», «Табула Раса», «Леприконси», та «Zdob si Zdub».
Офіційне відкриття фесту відбулося на ґанку міського Будинку культури, звідки учасники та гості свята пройшли урочистою ходою до ЦКД «Оберіг». Після офіційної частини розпочалося найцікавіше – ярмаркування.
Фестиваль розгорнули одразу в кількох локаціях – на центральній вулиці, стадіоні «Колос», у парках і навіть біля річки Говтва.
Перша цікава локація – «Козацький хутір». Тут не тільки локації для фото, а й демонстрація приготування шпундри. Страву не тільки готують, а й щедро пригощають і діляться її рецептом з усіма охочими.
– Шпундра – не тільки традиційна не просто українська страва, а ще й решетилівська. Адже матір Котляревського, який описав шпундру в «Енеїді», була родом із цього краю, – зазначає Сергій, який і готує шпундру.
Чоловік говорить, що рецепт дуже простий:
буряк близько 10 днів кваситься у воді з сіллю (на три кілограми буряку – столова ложка солі). Отриманий буряковий квас зливають. Буряк нарізають невеликим скибочками, тушкують на пательні зі свининою. І коли це все готове – додають буряковий квас і випарюють. Зі спецій – лише чорний перець за смаком. Отримуємо кисло-солодку страву із буряком і м’ясом, що буквально тануть у роті.
Поки у пательні шкварчить і кипить чергова порція шпундри, на центральній вулиці на повну триває торгівля. Звичайно, чи не найбільше яток із вишитими сорочками – візитівкою Решетилівки.
Тонкої роботи, здебільшого вишиті білим по білому, притягують увагу туристів вишиванки Ніни Іпатій, заслуженої майстрині народної творчості України. Одну сорочку Ніна Іванівна може вишивати від двох тижнів до кількох місяців, усе залежить від складності малюнку і кількості використаних технік. Проте майстриня говорить, що не ставить за мету вишити якомога більше сорочок, а передовсім втілює свої задуми. Орнамент створює сама, надихаючись побаченим довкола. Далі – старається передати все на тканині за допомогою різних технік. А їх Ніна Іванівна знає десятки й у одній сорочці може поєднати більше десяти.
– Крутик з настилом, вирізування, лиштва, зерновий вивід, солов’їні вічка, пухлики, зубцювання, шкірочка, – перелічує майстриня.
Хоча і є у наметі Ніни Іпатій сорочки, вишиті кольоровою ниткою, найбільше саме білих. Це – традиційна решетилівська вишивка, занесена до Національного переліку нематеріальної культурної спадщини і номінується на статус світової спадщини ЮНЕСКО.
– Якщо ми не будемо цього дотримуватися, зберігати це, то хто буде? Це передалося мені у спадок – любов до білого, до цих технік, – говорить Ніна Іванівна, показуючи скарб – сховану під скло вишивку своєї бабусі, теж білим по білому.
Звичайно, сорочки у заслуженої майстрині коштують відповідно до вкладеної у них праці – від 7 тисяч гривень. Проте на фестивалі можна купити і дешевше – від 2-2,5 тис. грн. Він такої суми стартує вартість машинної вишивки. Проте машинна – не значить дешева на вигляд. Такі продають майстрині решетилівської майстерні художніх промислів «Соломія». Спочатку за допомогою машинки на полотна наносять вишивку, полотно перуть і тільки тоді викроюють сорочку – такий же принцип створення сорочки при ручній вишивці.
– Одну сорочку, якщо не брати в розрахунок час на створення програми, машина вишиває три-чотири дні. У майстерні ми вишиваємо сорочки й вручну. Ті ж візерунки повторюємо машинною вишивкою, адже розуміємо, що не всі можуть дозволити собі доволі дорогу ручну роботу. Але машинна вишивка теж є різної якості. Ми закупили дорогі машинки, які дозволяють досягти чудової якості, – розповіла Марина, вишивальниця із майстерні Соломія.
Ще одне традиційне народне ремесло, представлене на «Решетилівській весні», – кераміка. І майстри говорять – купити якісні гончарні вироби можна не тільки під брендом «опішнянських». Свою кераміку на ярмарок привезла родина Журавльових із Терешків, що під Полтавою. Сергій Журавльов розповідає, як вибрати якісну кераміку:
– Глина повинна випалюватися за високої температури. Про те, що випал був слабкий свідчитиме глухий звук, якщо по посуду постукати, – глина не спеклася, пропускатиме воду й навіть може з часом розшаруватися. Якщо температурний режим дотриманий, то посуд дзвенітиме. Глиняний посуд, якщо якісний, то тисячоліттями може в землі зберігатися, про що й свідчать археологічні знахідки, – розповів Сергій Журавльов.
Якісна кераміка не потребує особливого догляду, миється як і звичайний посуд, готувати в ньому можна і в печі, і в мікрохвильовці. Єдине не радять – ставити на багаття.
Чимало майстрів представили на фестивалі не зовсім традиційні, але створені з використанням народних технік авторські вироби. Наприклад, намиста й сережки Ольги Бабенко.
– Це – авторська техніка на основі декоративно-прикладного мистецтва. Використовують натуральні матеріали – льон, вовну, напівдорогоцінне каміння, традиційні техніки, як, наприклад, ці сережки, зіткані у тій же техніці, що й великі гобелени, – розповідає майстриня.
Вироби з дерева й соломи, металу і вовни, вінки, сумки, ляльки-мотанки, розписані петриківкою дощечки й шкатулки – роздивитися і купити на будь-який смак.
Є де на фестивалі перекусити й розважити дітей. І окрім традиційних для кожного фесту батутів, є й цікавіші локації – мотузковий парк і прогулянки на воді у каяках і сапбордах. Таке організували керівники й вихованці Решетилівського центру туризму й краєзнавства.
Щоб писати коментарі
Авторизуйтесь