Історія одного тренування або Мої особливі заняття у тренажерці

1. >
2. Дозвілля >
3. Історія одного тренування або Мої особливі заняття у тренажерці

Привіт! Мене звуть Ангеліна, й сьогодні я вирішила розповісти вам невеличку історію про те, як я знайшла незвичну, вельми пікантну мотивацію ходити до залу, скинути кілька кіло й при цьому отримувати унікальні емоції.

Що було на старті

Починалось все з мого бажання зайнятись спортом. Не те щоб я дуже сильно любила різноманітні активності, але бажання «схуднути до літа» захопило мене зненацька перед зимою. Бо хотілось вдягати не просто величенькі пуховики, а й стильні пальта, джинси скіні, які давно лежать у моїй шафі й ніяк не можуть стати частиною гардероба.

Але як же знайти для цього мотивацію? Усілякі дошки бажання й пошуку одягу на розмір менше зі мною ніколи не працювали. А тому я вирішила піти від зворотного – від того, що справді подарує мені гарні враження та приємні моменти.

Й пішла на сайт Broken Sofa. Вже за кілька днів я забрала з поштомата свою посилочку, вирішила ознайомитись з інструкцією, перш ніж записуватись на перше заняття та тренування, й, цілком задоволена собою, зрозуміла: воно пройде до неймовірного успішно.

У день тренування я була готова: новенький комплект спортивного одягу, пляшечка з водою та солодкий батончик на перекус після, а ще – маленька таємниця у трусиках, яка мала б стати моєю мотивацією.

Адже за кожен підхід й виконану вправу я планувала нагороджувати себе чуттєвим режим вібрації, щоб, коли годинне тренування завершиться, отримати не лише насолоду від відчуття втоми у тілі, а й фізичну насолоду, яка б захлиснула з головою.

Як все було далі

Заняття починалось як й сотні інших, на які я колись ходила: розминка, знайомство з інвентарем, а також пошук правильних еластичних резинок для випадів та махів. Але ніхто й не підозрював, що мені виконувати навіть звичні вправи було значно приємніше, ніж решті групи, адже достатньо було зробити лише кілька рухів – як маленький секрет у вигляді кульок перекочувався усередині, змушуючи стискати їх ще сильніше.

Добре, що рум’янець, який квітнув на щоках, можна було спихнути на те, що я просто втомилась від активних вправ, як і всі інші дівчата у групі! Але коли прийшов час присідань – присягають, я думала, що відмовлюсь їх робити! Й не лише тому, що мої стегна не були готові до такого навантаження, а й тому, що, як виявилось, присідати, коли усередині вагінальні кульки – ще те випробовування.

Я думала, ніби на цьому тренування завершиться, але ні. Здається, тренерка вирішила буквально вичавити з нас усі соки, а тому запропонувала на завершення розтяжку на фітболі. О, якби ж вона тільки знала, що розтяжка зараз – причина, чому моє обличчя палахкотить яскравим червоним!

Еластична поверхня м’яча під ногами, а ще – текстури, адже якомусь виробнику спало на думку зробити його твердим та ребристим – те, що змусило мене відчути себе на сьомому небі задоволення. Здавалося, ніби увесь світ перестав існувати: я навіть не чула інструкцій тренерки, не спостерігала за тим, як інші намагаються обрати собі фітбол та всістись на нього й не з’їхати, чіпляючись за ручки.

Мені досить було сісти на нього, зрушити стегнами, аби відчути, як гаряча хвиля задоволення котиться усім тілом – від шиї до попереку. Оговталась я лише тоді, коли тренерка почала демонструвати якісь рухи, корисні для стегон, на м’ячі. Й зрозуміла, що найкорисніші рухи, які тільки можуть бути – це стискати його з такою силою, ніби від нього залежало моє життя.

Після того випадку спорт я, звісно, так і не полюбила, однак зрозуміла, що ходити до тренажерного залу з кульками усередині, навіть не використовуючи їх віброрежими, може бути дуже навіть приємно й корисно і для тіла, і для душі!