«Піккардійська Терція» – про своє 25-річчя: «За те, що ми робимо зараз, у студентські роки можна було двійку отримати»

«Піккардійська Терція» – про своє 25-річчя: «За те, що ми робимо зараз, у студентські роки можна було двійку отримати»
27 листопада 2017, 13:45   0
Фото Ольги Матвієнко

Учора, 26 листопада, відомий український секстет концертом у Палаці дозвілля «Листопад» відсвяткував свій ювілей.

Про передумови й секрети багаторічного успіху вокальної формації перед виступом журналістам розповіли солісти Андрій Капраль та Ярослав Нудик.

– Ми починали з інструментальних мінусових фонограм, тобто в музичному супроводі. І наш перший такий публічний виступ був 1993 року на «Червоній руті» у Донецьку. А пізніше ми все-таки зрозуміли, що ніша чистої а капели в Україні не зайнята, але вирішили піти трошки іншим шляхом і співати не традиційну жанрову для всіх світових акапельних колективів музику, а виконувати інструментальну у викладі а капела, тобто замінити інструменти голосами. До того ж це було дешевше, інструментів не треба було возити, – говорить Ярослав Нудик.



На те, що колектив залишається 25-років разом у практично незмінному складі (лише 1996 року з гурту пішов вокаліст Андрій Базиликут і його замінив Андрій Шавала – прим. авт.), вплинув чисто побутовий момент, каже пан Ярослав:

– На стадії перших десяти років ми ще були не одружені. І це нам допомогло, бо не були обтяжені сім’ями. Становлення колективу, жанру, стилю, перші гастролі, притирання по поїздах, готелях можна вважати кризовими моментами. Але вже крізь призму прожитих років подивилися назад і зрозуміли, що все-таки мусили одне одному давати право на помилку. Думаю, що це й було визначальним.


Ярослав Нудик

Власне перші 10 років свого існування гурт був неприбутковим, а вже потім здобув популярність як в Україні, так і за кордоном. Виконавці кажуть, що наснаги працювати давали творчі спрага й голод, адже тоді вони не ставили собі гроші за мету.

– Ми не хочемо розгадувати, у чому секрет нашого існування. Це щось внутрішньо-містичне. Багато людських факторів є чинником, щоб ми були стільки років разом, але, напевно, так вирішено згори, – каже Андрій Капраль. – Мабуть, одна з причин – вік, бо молоді найсміливіші, лише молоді йдуть у бій, бо це для них пригода. На той час у нас, напевно, була підсвідома мета ще не гроші. Ми хотіли ствердитися, показати у вирі тих колективів, що були на той час в Україні, що ми варті бути на одній сцені з іншими виконавцями.

Тоді бракувало інформації, адже ще не було Інтернету, був певний інформаційний голод, кажуть виконавці. До них доходили якісь окремі платівки, записи.

– Колективом, який надихав нас на багатоголосся, був Queene. Коли ми слухали «Богемську рапсодію», то спочатку шукали, як це зробити, переспівували, розписували на голоси. А потім колега привіз касету британської групи King’s Singers. Ми почули альбом Beatles в акапельному виконанні на замовлення королеви Єлизавети. Це було просто нереальне, фантастичне аранжування й заспіване суперово. Ми почули, що так можна робити, – ділиться спогадами Андрій Капраль.

Потім колектив слухав і бачив багато варіацій виконання на різних акапельних європейських фестивалях.

– А пізніше ми почули «Лікаря душ» Боббі Макферріна (американський джазовий співак  диригент – прим. авт.), який сам взагалі міг співати цілий концерт і тримати публіку, співаючи сольні партії зі словами, ще й створюючи ритм. Тобто різні методи пошуку привели до того, як воно є, – резюмує Андрій Капраль.

За 25 років змінилися пісні колективу, стиль виконання.

– Ми мусили змінюватися, шукали манеру виконання, і ми її шукали, повірте, не 10 років, а набагато довше, – говорить пан Андрій.

На переконання «піккардійців», новий альбом вийшов сучасний за якістю звучання. Записували його на новій студії з молодим звукорежисером, який має своє оригінальне бачення мистецтва, що й забезпечило хороші результати спільної праці.


Андрій Капраль

У репертуарі «Піккардійської Терції» понад 300 пісень у найрізноманітніших музичних стилях: поп, рок, класика, фольк, джаз, кантрі, духовна музика, рок-н-рол, блюз. Самі виконавці говорять, що це мікс різних стилів і багато в чому їхній творчий експеримент.

– Власне, у нас є стиль «Піккардійської Терції», аранжування та манера виконання. Ми трошки змішуємо стилі. Це такий собі наш, піккардійський, ф’южн, – говорить Андрій Капраль.

Довідка «Кола»
Ф’южн (від англ. fusion – «злиття») – напрямок у рок-музиці, що виник на ґрунті джаз-року в 1970-х роках ХХ століття і є синтезом музики року та джазової імпровізації.

– У нашій звичайній пісні може бути ритміка з одного стилю, якісь акорди – з іншого. От саме з цього й малюється загальна картина. Ми навіть роблячи аранжування народним пісням, можемо піти проти класичних норм і поставити там акорди, які зазвичай у джазі звучать.

– За ці акорди в студентські роки можна було «двійку» отримати, – сміється Славко Нудик.

Тож вокальна формація підкорила майже всі музичні стилі.

– Жодних обмежень немає. Звісно, тяжко до кінця заспівати рок акапельно. Це можна все-таки зімітувати. Тобто всюди присутні елементи джазу, фольку, поп-музики, – розповідає Андрій Капраль.

– Концепція така, що в цьому аспекті можна поєднати два моменти. Що таке піккардійська творчість? Ми робимо так, тому що так робили раніше, й одночасно робимо так, бо так не робили, – резюмує Ярослав Нудик.



У кожному альбомі вокальна формація видає українську пісню. Адже на цих піснях виконавці колективу цих виросли, тож шанують народні композиції.

«Піккардійська Терція», розвивається, старається експериментувати, творити далі. Як кажуть виконавці, новий альбом дає їм поштовх, недарма він називається «Лети…». Із ним вони своїх птахів випустили на волю.

Альбом визрівав 10 років. «Піккардійці» запевняють, що він не останній і що вони мають достатньо натхнення й творчого багажу для наступних платівок.

Майже повний зал, вигуки «Браво!» та щедрі оплески публіки – «Піккардійська Терція» відзначила своє 25-річчя

Годинник показував лише кілька хвилин на восьму вечора, а нетерплячі полтавці вже почали викликати виконавців на сцену. І ті не забарилися. Цього вечора «піккардійці» заспівали всім відомі хіти «Очі відьми», «Старенький трамвай», «Подай рученьку» Богдана Весоловського, «Капелюх» Володомира Івасюка, а також власну інтерпретацію пісні Venus голландського гурту Shocking blue тощо.

Музичний колектив розпочав тур свій тур наприкінці вересня з Києва. Українських виконавців слухали також у США та Канаді, а нині вокальна формація продовжує свої гастролі рідними теренами.



Гурт, створений ще 24 вересня 1992 року, можна по праву вважати українською класикою. На концерт у Полтаві прийшли як дідусі та бабусі зі своїми онуками, так і молодь.

Стоячи з похиленими головами, зал слухав наживо «Пливе кача» – лемківську пісню, яка стала жалобним гімном Майдану й неоголошеної війни на Сході.

Лунали також у виконанні львівського шестиголосся пісні з нового, 15-го за ліком, альбому вокальної формації «Лети…» («Колисонька кленовая», «Запроси мене у сни», «Лети» тощо), який і дав назву всьому туру.

Уперше в Полтаві на сцену вийшов сьомий учасник «Терції» – барабанщик Андрій Войтюк.


Андрій Войтюк

Слухачі довго не відпускали виконавців і кілька разів викликали на біс.

– Дякуємо, що прожили ці 25 років із нами. Ви разом із нами співаєте й оцінюєте нашу працю за стільки років. Дякуємо, що ви є, – сказав Андрій Капраль. – Кожного разу, дорога Полтаво, нам приємно сюди приїжджати. Дякуємо, що сьогодні ви створили нам такий сімейний затишок. Ми вас любимо!

Найближчі міста, які почують «піккардійців» після Полтави, – Дніпро, Запоріжжя та Черкаси.

Автор: Наталка Сіробаб

Дозвілля 27 листопада 2017, 13:45

Щоб писати коментарі

Авторизуйтесь
Вибір редакції